Справа №701/645/25
Номер провадження2/701/397/25
10 вересня 2025 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - В.Л. Маренюка
за участю секретаря - Н.В. Філіпчак
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом Товаристо з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" представник позивача Рассказов Даніїл Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підставу своїх вимог спирається на те, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 31.07.2024 року уклали Кредитний договір (оферти) № 31.07.2024-100002437.
Відповідно до Договору від 31.07.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 6000 грн., ОСОБА_1 31.07.2024 отримав кредитні кошти у розмірі 6000 грн.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 17838 грн., що складається з: Тіла кредиту - 6000 грн., Процентів - 7938 грн., Комісії - 900 грн., Неустойки - 3000 грн., що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 10.07.2025 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в своєму позові просив справу розглядати у його відсутності та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але його представник надав суду заяву, в якій просив справу слухати в його відсутності та частково визнав позовні вимоги у розмірі 11880 грн., що складається з: тіла кредиту - 6000 грн., відсотків - 5880 грн.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:
31.07.2024 року ТОВ «Споживчий центр» та Відповідач уклали Кредитний договір (оферти) № 31.07.2024-100002437. Під час укладення Кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту в сумі 6000,00 грн., валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування.
ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути із ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 31.07.2024-100002437 від 31.07.2024 у розмірі 17838 грн. та понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Відповідач не заперечує що у дійсності отримував вищевказані кошти та вчасно не повернув їх, а тому вимога про стягнення із відповідача коштів у сумі 6000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 900,00 грн.:
На позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.»
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов'язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи слідує, що умовами договору встановлено зобов'язання Відповідача сплатити ТОВ «Споживчий центр» комісію за надання кредиту у розмірі 900,00 грн.
Водночас у Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Споживчий центр» комісії є нікчемними, у зв'язку із чим вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення неустойки
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Умовами кредитного договору встановлено, що неустойка у розмірі 30,00 грн. нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.
Позивачем нараховано неустойку у розмірі 3000,00 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача неустойки в розмірі 3000,00 грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором, суд враховує, що згідно умов кредитного договору № 31.07.2024-100002437 від 31.07.2024 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:
1. Дата надання/видачі кредиту - 31/07/2024;
2. Сума Кредиту: 6000 грн. 00 коп.
3. Строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання.
4. Дата повернення (виплати) кредиту - 05.11.2024;
5. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1
(один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
6. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
7. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.
В такому випадку за період нарахований первісним кредитором ТОВ «Споживчий центр» відсотків з 31.07.2024 р. по 05.11.2024 р. (98 днів), розмір заборгованості за процентами становить: 7938,00 виходячи з наступного: 6000 х 0,0135 х 98 = 7938,00 грн.
Судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача.
Керуючись, ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. ст. 14, ч. 1 ст. 16, ст. ст. 509, 525, 526, ч. 1 ст.530, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 1049, 1054 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 31.07.2024-100002437 від 31.07.2024 у розмірі 13938,00 грн., яка складається з 6000,00 грн. заборгованості за тілом та 7938,00 грн. заборгованості за відсотками.
В решті частині позову - ВІДМОВИТИ.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 2422 грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана впродовж тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя В.Л. Маренюк