539/1695/25
2/532/755/2025
10 вересня 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Тесленко Т. В.,
за участю секретаря
судового засідання - Климченко А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Споживчий центр», представник позивача Мохир Ярослав Вікторович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
26 травня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області за підсудністю з Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальності «Споживчий центр», представник позивача Мохир Ярослав Вікторович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач вказував, що через невиконання ОСОБА_1 умов укладеного між ними кредитного договору № 20.07.2024-100001255 від 20.07.2024, в неї утворилася заборгованість за кредитом в сумі 11 840,00 грн, яку ТОВ «Споживчий центр» прохав стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 27.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд у порядку спрощеного провадження із повідомленням (викликом) сторін на 02 липня 2025 року
19.06.2025 представник відповідача - адвокат Шелудько Оксана Олександрівна надала суду відзив, у якому зазначає, що позов не визнає з таких підстав.
Зважаючи на те, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" 2120-IX від 15.03.2022 року набрав законної сили 17.03.2022 року, відтак з 17.03.2022 позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме щодо сплати неустойки у розмірі 2 000,00 грн.
В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу відповідно до договору. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим. Враховуючи зазначене, підстави до задоволення позову відсутні, з огляду на не доведеність позивачем факту надання відповідачу кредиту в сумі, зазначеній в позовній заяві.
Позивач не довів факту надання коштів позичальнику оскільки не надав відповідних доказів (зокрема виписки за картковими рахунками позичальника). Будь-яких доказів того, що прихований номер картки належить саме Відповідачу також немає. Додатково зазначив, що саме номер картки не є конфіденційною інформацією, яку варто приховувати. А наданий документ під назвою “Довідка по операціям А2С» не відображає дійсної банківської операції щодо перерахування коштів ТОВ "Споживчий Центр" відповідачу ОСОБА_1 , оскільки не містить відповідних реквізитів, передбачених для банківських документів.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не підтверджені належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.
В позові не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому Позивачем розмірі, а також відповідно і користування ними, тому відсутні підстави для їх стягнення.
За відсутності доказів, неможливо зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку позову, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем.
Тому в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ: 37356833) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості сторона відповідача прохала відмовити в повному обсязі.
25.06.2025 представник позивача ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив таке.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти законності розміру процентної ставки, передбаченої в кредитному договорі. У зв'язку з чим представником позивача вказано, що Законом України “Про споживче кредитування», передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки.
У спірному кредитному договорі зазначено всю інформацію, визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», відтак, він не є нікчемним в силу закону. Окрім того, умови спірного кредитного договору були встановлені відповідно до чинного законодавства, зокрема нормам Закону України «Про споживче кредитування». Також, сторона відповідача не зазначила, яке саме її право, як споживача фінансової послуги, було обмежено кредитним договором. Умови спірного кредитного договору, в контексті законності, повинні розглядатись в межах Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо неустойки, то Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. Так відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Щодо наявності у боржника відповідного рахунку, то видача кредитних коштів відповідачу підтверджує Квитанція №458260990 від 20.07.2024р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - Liqpay, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться. Позивач додає Картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору Відповідач не заявляв.
Тому, представник позивача додає суду додаткові докази, які формувалися та отримувалися від контрагентів (довідки ТОВ «Старт мобайл», Log File, картки субконто та інші), та прохав залишити відзив на позовну заяву відповідача без розгляду.
01.07.2025 представник відповідача - адвокат Шелудько О. О. надала суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що виписка (довідка) субконто не є достатніми та належними для того, щоб дійти висновку про факт отримання Відповідачем кредитних коштів у вказаній сумі, оскільки виписка субконто не підтверджує ні умови кредитування, ні факт отримання кредиту, ні суму заборгованості за кредитом, і зазначений доказ не є підтвердженням виконаних банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення кредитора, до того ж така виписка не містить відомостей про особу виконавця та її підпису. Сама по собі надана виписка субконто, яка виконувалася працівником кредитора, не може бути доказом виникнення та існування між кредитором та Відповідачем кредитних відносин, оскільки не підтверджує факт здійснення Позивачем відповідних платежів на рахунок Відповідача на виконання умов кредитного договору, як і не дає можливості встановити достовірність відомостей про факт повернення грошових коштів відповідачкою на виконання умов Договору, якщо такі нею здійснювалися. Разом з тим, долучена до матеріалів виписка субконто боржника не засвідчена ні кредитором за спірним кредитним договором, ні позивачем, тобто не містить відповідних реквізитів, які б засвідчували вказану у виписці інформацію, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити достовірність зазначених у ній даних. Окрім того, зазначений документ не є належним доказом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем долучена довідка ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», з яким було укладено Договір на переказ коштів №ФК-П-2024/01-2, було видано Відповідачу кошти у розмірі 4000,00 грн на картковий рахунок за номером картки НОМЕР_2 . Оцінюючи долучений документ, не можна віднести його до належних та допустимих доказів здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів Відповідачу. Вказаний документ не є первинним бухгалтерським документом, не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу коштів в сумі 4000,00 грн на картковий рахунок, який належить саме Відповідачу ОСОБА_1 . Зазначає повторно, що Позивачем до позовної заяви, а надалі у відповіді на відзив не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань за кредитним договором № 20.07.2024- 100001255 від 20.07.2024. Так, з вищевказаних документів неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснені операції. Такі докази не є розрахунковими документами та не підтверджують переказу коштів, операцій по банківському рахунку, оскільки такі документи не містять відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містять повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме Відповідача. Невідомо за якими нормами закону відбувалось перерахування коштів на неідентифікований платіжний засіб. Відтак, вказане у сукупності унеможливлює встановлення судом факту перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідного договору, а не іншими особами за іншими правовідносинами. Тому, долучений доказ не є документом первинного бухгалтерського обліку, в розумінні чинного законодавства, який би підтверджував факт переказу коштів на рахунок Відповідача. Крім того, додана до позовної заяви довідка-розрахунок заборгованості № 20.07.2024- 100001255 від 20.07.2024 є необґрунтованою, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б перевірити чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. За наявними розрахунками Позивача без первинних документів неможливо перевірити зазначену Позивачем суму заборгованості, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі. Оскільки Позивачем не доведено факту надання грошових коштів Відповідачу на умовах спірного кредитного договору шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника, а тому у задоволенні позову ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» потрібно відмовити. Відповідач вважає, що отримання кредитором комісійної винагороди в розмірі 800,00 грн від суми кредиту є таким, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування». Проте, як вже неодноразово зазначалось, у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у Відповідача, так і встановити її розмір. Позивачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність заборгованості Відповідача за кредитним договором № 20.07.2024 100001255 від 20.07.2024. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості сторона відповідача прохала відмовити у повному обсязі.
02.07.2025 в судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.
Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
Розгляд справи було відкладено на 10.09.2025 через зайнятість судді в іншому провадженні.
10.09.2025 сторони в судове засідання не з'явилися, однак надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, підтвердивши в них свою позицію.
Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України через неявку у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов такого.
Суд встановив, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 20.07.2024 укладено Кредитний договір (оферти) № 20.07.2024 -100001255.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 4000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 20.07.2024.
Строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання.
Дата повернення (виплати) кредиту - 25.10.2024;
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів.
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 1% за один день користування Кредитом, яказастосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Денна процентна ставка та її розрахунок:1,49%=(5840/4000)98х100%.
Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 200 грн.
Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 200 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно з гррафіком платежів.
Згідно з п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти.
Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.
Згідно з п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин цей Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов'язався використовувати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до Договору від 20.07.2024, квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем та картки субконто Контрагенти за договором від 20.07.2024 Позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджує Квитанція №458260990 від 20.07.2024 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - Liqpay, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Пунктом 22 Постанови Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 N 705 (яка була чинна на момент укладення зазначеного кредитного договору) передбачено, що торговець зобов'язаний не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп'ютерних програм торговця тощо. Ті ж самі положення передбачені пунктом 64 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164 передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.
Тому, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
Відповідно до пункту 4.1. Правил надання споживчих кредитів - для перевірки відповідності Заявника умовам, які містяться у цих правилах, та отримання оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов'язки, передбачені Кредитним Договором та Правилами) Заявник заповнює Заявку на Сайті Кредитодавця, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов'язкові. Заявник зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які відмічені у Заявці, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти). У разі використання електронної автентифікації Заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANK ID), заявник зобов'язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність.
До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №20.07.2024-100001255, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №20.07.2024-100001255), підписані одноразовим ідентифікатором «E743», які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача, а саме: 5457-08XX-XXXX-2550.
Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки. У зв'язку з наведеним, квитанція від 20.07.2024 про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.
Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.
ОСОБА_1 20.07.2024 отримала кредитні кошти у розмірі 4000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, через що станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 11 840,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Банк надав таку довідку-розрахунок по стян заборгованості:
4000,00 грн основний борг;
5040,00 грн - розмір заборгованості за процентами;
800,00 грн- комісія;
2000,00 грн неустойка;
4000,00 + 5040,00 + 800,00 +2000,00 = 11 840,00 грн - загальна заборгованість за кредитним договором.
Відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного та не надав його суду.
Позивач додає Картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом.
Окрім того, відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Згідно з пунктом 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду. Отже виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.
Окрім того, згідно з пунктом 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг. Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти законності розміру процентної ставки, передбаченої в кредитному договорі.
Пункт 17 прикінцевих положень Закону України “Про споживче кредитування» повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки.
Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено таке: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, денна процентна ставка у 1,5 % є застосованою та законною для договорів, укладених до 20 серпня 2024 року, при цьому кредитний договір 20.07.2024-100001255 був укладений 20.07.2024.
Що стосується стягнення неустойки у розмірі 2000,00 грн суд зазначає таке.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
У п. 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість. Вищезазначений підхід до подолання колізії у законодавстві є поширеним у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначено у рішеннях у справах «Barankevich v. Russia» (заява № 10519/03, п. 15); «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші заяви, п. 18); «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, п. 27); «Панченко та інші проти України» (заява № 66179/14 та інші заяви). Крім того, ЄСПЛ у низці рішень визначив, що ст. 6 (щодо права на справедливий суд), у співвідношенні зі ст. 13 Конвенції (щодо права на ефективний засіб правового захисту), є lex specialis, оскільки вимоги ст. 13 поглинаються більш суворими вимогами ст. 6 (рішення у справах «Baka v. Hungary», заява № 20261/12, п. 181; «Carmelina Micallef v. Malta», заява № 24788/17, п. 43-44).
Відповідно до частини 3 статті 1054 Цивільного кодексу України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В той же час Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
Так відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Кредитний договір з відповідачем був укладений 20.07.2024, тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов'язання є правомірною та підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування.
Суд встановив правомірність нарахування комісії згідно з Правилами про споживчий кредит, розробленими і затвердженими на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», які підтверджують правомірність дій банку (фінансової установи) щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Суд дійшов висновку, що проценти за кредитом нараховані позивачем правильно та підтверджені матеріалами справи.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 11 840,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 536, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054,1056-1 ЦК України, ст. ст.10, 12, 76, 77, 81, 89, 141, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальності «Споживчий центр», представник позивача Мохир Ярослав Вікторович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 20.07.2024 100001255 від 20.07.2024 у розмірі 11 840,00 грн (одинадцять тисяч вісімсот сорок грн 00 коп), з яких:
4000,00 грн - основний борг;
5040,00 грн - розмір заборгованості за процентами;
800,00 грн - комісія;
2000,00 грн - неустойка.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, ЄДРПОУ 37356833) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп).
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
10.09.2025 складено повне судове рішення.
Суддя