Провадження № 2/359/1940/2025
Справа № 359/1763/25
10 вересня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
14 лютого 2025 року через «Електронний Суд» до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, яким представник позивача Гаврилюк О.С. просить : стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 10 074,70 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 травня 2024 року між ТОВ «РОЗЕТКА.УА», (далі - Постачальник) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено договір №60200355070 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ (далі - Договір). Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст.11 Закону України «Про електроннукомерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення Договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису. За умовами Договору відповідачу передано в оренду на умовах лізингу "Телефон мобільний Motorola G72 8-256GB Meteorite Grey" (далі - Товар), встановленою вартістю 7578,00 грн. Передача товару відповідачу засвідчена підписом відповідача на Договорі. Згідно Умов пакету фінансування, що визначені у договорі, встановлено, що платіж проводиться щомісяця до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення Договору. Платіж при отриманні товарів (від загальної суми платежів): становить 0,00 грн. Кількість місячних платежів (крім першого): 11. Розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами - 976,87 грн. За Договором про участь постачальника ТОВ «РОЗЕТКА.УА» в системі Плати Пізніше™ №60200355070 від 22 травня 2024 року всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору були відступлені постачальником на користь ТОВ «ФК «ФАНГАРАНТ ГРУП». Станом на 14 лютого 2025 року відповідач в повному обсязі не виконав прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості отриманого. У зв'язку з цим та через неналежне виконанням відповідачем кредитних зобов'язань в позасудовому порядку, представник ТОВ «ФК «ФАНГАРАНТ ГРУП» змушений звернутися до суду із вказаним позовом з метою захисту власних майнових прав.
Ухвалою суду від 03 березня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
28 березня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли копії документів, щодо перебування відповідача на службі у Збройних силах України, які відповідач просив приєднати до матеріалів справи.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що 22 травня 2024 року між ТОВ «РОЗЕТКА.УА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 60200355070 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ (далі - Договір). Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст.11Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення Договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису.
За умовами Договору Відповідачу передано в оренду на умовах лізингу "Телефон мобільний Motorola G72 8-256GB Meteorite Grey" (далі - Товар), встановленою вартістю 7578 грн. Передача товару відповідачу засвідчена підписом відповідача на договорі.
Згідно Умов пакету фінансування, що визначені у договорі, встановлено, що платіж проводиться щомісяця до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення Договору. Платіж при отриманні товарів (від загальної суми платежів): становить 0,00 грн. Кількість місячних платежів (крім першого): 11. Розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами - 976,87 грн.
Пунктами 12.2., 12.3. Договору закріплено, що у разі прострочення сплати платежів на строк до 10-ти календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі 5% від суми заборгованості за прострочення кожного платежу. У разі прострочення сплати платежів на строк більше 10-ти календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі 10% від суми заборгованості за кожен місяць прострочення.
В п.7 . договору закріплено, що Процесинг-центром є ТОВ «ФК «ФАНГАРАНТ ГРУП».
Відповідно до п. п. 8.1., 8.2. Договору клієнт отримує товари (послуги) на умовах цього договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) клієнту. В момент підписання цього договору всі існуючі і майбутні права Постачальника за цим договором відступаються на користь Процесинг-центра. Порядок отримання товарів (послуг) Клієнтом визначається цим договором та Правилами отримання товарів в системі Плати Пізніше™ в редакції згідно Наказу №15/03-24 від 15.03.2024, що є невід'ємною частиною цього договору. Клієнт ознайомлений з копією Правил в електронній формі на сайті paylater.com.ua.
За умовами п. п. 9.1., 9.2. Договору, якщо за умовами пакету фінансування не вказано інше, надання клієнту товарів (послуг) відбувається в момент підписання цього договору клієнтом та постачальником. У разі якщо момент підписання цього договору не співпадає у часі з моментом надання клієнту товарів (послуг) клієнт може отримати товари (послуги) на підставі іншого первинного документа (накладної або акту). При цьому, датою отримання клієнтом товарів (послуг) вважається дата підписання клієнтом відповідного первинного документа (накладної або акту). Підпис клієнта на цьому договорі та/або накладній (акті) свідчить про отримання товарів (послуг) в належній якості, кількості та комплектації. У разі якщо клієнт не отримав товари (послуги) або повернув товари (послуги) постачальнику протягом 14 календарних днів, клієнт зобов'язаний повідомити про це процесинг-центр в 7-денний строк шляхом відправки повідомлення на адресу електронної пошти, зазначену в п.7.1. Договору.
За Договором про участь постачальника ТОВ «РОЗЕТКА.УА» в системі Плати Пізніше™ №2021032901 від 29 березня 2021 року всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору були відступлені постачальником на користь ТОВ «ФК «ФАНГАРАНТ ГРУП».
Згідно п. п. 1.1. - 1.3.Договору №2021032901 про участь постачальника в системі Плати Пізніше™ (Факторингу) Постачальник постачає товари Клієнтам (надає послуги) та відступає Процесинг-центру права вимоги платежів та право власності на товари в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а Процесинг-центр здійснює факторингове фінансування відступлених позичальником Процесинг-центру прав разом з усіма правами вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів та надання послуг. Сторони домовляються при цьому діяти відповідно до Правил участі постачальника в системі Плати Пізніше™, поточна редакція яких діє згідно Наказу №05/02-18 від 05.02.2018, які затверджуються процесинг-центром та є невід'ємною частиною цього договору. Товари (послуги) постачаються клієнтам постачальником за заявами, погодженими процесинг-центром. Права вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів (послуг) та право власності на поставлені клієнтам товари відступаються постачальником на користь процесинг-центра в момент підписання відповідного договору з клієнтам.
Згідно з пунктом 1 ч. 2 ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно із ч. 1 ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до змісту ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до вимог ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно розрахунку суми заборгованості за договором № 60200355070 від 22 травня 2024року у відповідача утворилась заборгованість, яка відповідно розрахунку заборгованості станом на 14 лютого 2025 року складає 10074,70 грн., з яких: 8311,49 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням з оплати вартості отриманого Товару; 1763,21 грн. - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 Договору.
Так, за весь період дії договору відповідачем в якості оплати вартості отриманого товару було сплачено: 2930,61 грн.
Враховуючи умови договору, що здійснюється платіж при отриманні товарів (від загальної суми платежів) у розмірі 0,00 грн., кількість місячних платежів (крім першого) 11. Загальна сума договору складає 7578,00 грн., з яких відповідач сплатив 2930,61 грн., то сума заборгованості відповідно складає 4647,39 грн.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціаль-ний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобіліза-цію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Встановлено, що згідно з довідкою № 3269 виданою 04 жовтня 2024 року начальником штабу заступником командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 21 квітня 2022 року. Наведене також підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 53-66).
Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі 426/4264/19.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, судом установлено, що оскільки позивачем, за період з 22 травня 2024 року по 14 лютого 2025 року нараховано відповідачеві до сплати суму штрафних санкцій в розмірі 1763,21 грн., відповідно до п. 12.2-12.3 Договору, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь позивача за таке прострочення, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову в цій частині немає.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за основним зобов'язанням з оплати вартості отриманого товару у розмірі 4647,39 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Наведене підтверджується платіжною інструкцією за № 933 від 11 лютого 2025 року.
Разом з тим, позовні вимоги задоволено частково, а саме на 46 % (4647,39/ (10074,70/100)), у зв'язку з чим з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» слід стягнути судові витрати у розмірі 1114 грн. 30 коп. ((2422,40/ 100) х 46 %).
Відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1114 грн. 30 коп.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 509, 525, 526, 530, 1054-1055 ЦК України, ст. 10 - 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258 - 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» заборгованість у розмірі 4647 (чотири тисячі шістсот сорок сім) гривень 39 (тридцять дев'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» понесені судові витрати у розмірі 1114(одна тисяча сто чотирнадцять ) гривень 30(тридцять) копійок.
В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» задоволенню не підлягають.
Інформація про позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп», юридична адреса : 04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, буд. 21, корпус В, код ЄДРПОУ 38922870.
Інформація про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 06 червня 2000 року, РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 10 вересня 2025 року.
Суддя Яковлєва Л.В.