Справа № 357/9936/25
1-кп/357/940/25
08.09.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023 за № 42023110000000295, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Узин Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України,
ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Узин Київської області, громадянка України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України,
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Шарки Рокитнянського району Київської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України,
1.На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023110000000295, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України.
1.1.У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заявив відвід прокурору ОСОБА_3 від участі у кримінальному провадженні, з посиланням на обставини, які викликають сумніви в його неупередженості.
1.2.В обґрунтування заяви про відвід, захисник зазначає, що 24.07.2025 заступником керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 прийнято постанову про заміну групи прокурорів, якою до складу групи прокурорів включені прокурори Білоцерківської окружної прокуратури Київської області.
1.3.На думку захисника такі дії суперечать положенням ст. 37 КПК України та ст. 17 Закону України «Про прокуратуру». Захисник зауважує, що заступник керівника обласної прокуратури не наділений повноваженнями визначати/змінювати групу прокурорів із включенням до її складу прокурорів іншого рівня, зокрема прокурорів окружної прокуратури.
1.4.Відтак захисник просить відвести прокурора від участі у цьому кримінальному провадженні.
2.В судовому засіданні інші учасники висловили такі позиції:
2.1.Прокурор ОСОБА_3 проти відводу заперечував. Зазначив, що постанова про зміну групу прокурорів відповідає вимогам ст. 110 КПК України, її не скасовано, відтак він може приймати участь у цьому провадженні як прокурор.
2.2.Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.
2.3.Захисник ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_8 підтримали заявлений відвід та просили його задовольнити
2.4.Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_9 проти відводу заперечували.
3.Заслухавши учасників провадження, Суд дійшов таких висновків.
3.1.Відповідно до частини 1 статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
3.2.Прокурор у кримінальному провадженні історично і нормативно відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується обвинувальна функція у змагальному кримінальному процесі. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 9 КПК України він зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Об'єктивність і неупередженість прокурора є не менш важливими для досягнення завдань кримінального провадження, ніж судді, оскільки він згідно зі статтею 36 КПК України наділений значним обсягом повноважень, що можуть суттєво обмежувати чи звужувати права і свободи особи.
3.3.Неупередженість (об'єктивність) прокурора передбачає вчинення ним процесуальних дій, ухвалення процесуальних рішень лише з підстав, встановлених КПК, та на основі зібраних фактичних даних, без обвинувального ухилу та особистої зацікавленості у вирішенні справи. Значення об'єктивності чи неупередженості прокурора щодо дослідження всіх обставин провадження варто оцінювати крізь призму гарантування реалізації завдань кримінального провадження, зокрема, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності відповідно до своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК). Розв'язання цього завдання сприяє, з одного боку, реалізації принципу невідворотності відповідальності за правопорушення, а з іншого, - недопущенню обвинувачення або засудження жодного невинуватого.
3.4.Отже, неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (стаття 131-1 Конституції України) та виконання своїх повноважень на досудовому розслідуванні й в судовому провадженні (стаття 36 КПК України) для здійснення завдань кримінального провадження (стаття 2 КПК України) та забезпечення законності (стаття 9 КПК України України).
3.5.Необ'єктивність або упереджене ставлення прокурора до учасників кримінального провадження є підставою для відводу (самовідводу) прокурора. Закріплення в національному законі загального переліку підстав для відводу прокурора від участі у кримінальному провадженні нарівні з нормами, які регулюють порядок призначення та заміни прокурора, забезпечує його об'єктивність і неупередженість в кожному кримінальному провадженні. Якщо ж прокурор особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості, прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні. Підстава, передбачена пунктом 3 частини 1 статті 77 КПК України, передбачає існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості, і такі випадки неможливо наперед визначити або унормувати. Норми КПК України не містять ознак або властивостей, які б розкривали сутність упередженості, що вказує на оціночний характер цієї обставини у кожному конкретному випадку.
3.6.За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, прокурору може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим (стаття 80 КПК України). Тобто представлені заявником аргументи мають сформувати у суду переконання, що прокурор постановляє процесуальні рішення та вчиняє процесуальні дії (або, навпаки, допускає бездіяльність), які хоч і належать до його повноважень, однак з якоїсь причини, не є об'єктивними. Доводи, наведені в мотивування відводу, не можуть ґрунтуватися лише на критиці постановлених рішень та вчинених дій або незгоді з ними.
3.7.Обґрунтовуючи заяву про відвід, захисник фактично посилається на незгоду з прийнятим у цьому кримінальному провадженні рішенні, а саме постанови заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 24.07.2025 про заміну групи прокурорів.
3.8.Як зазначила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 22.02.2021 (справа № 754/7061/15) за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла..
3.9.При цьому ч. 1 ст. 37 КПК України закріплено, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Диспозиція цієї норми кримінального процесуального закону структурно складається з двох частин:
1) перша частина (перше речення) вказує, що рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні приймає керівник відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування;
2) друга частина (друге речення) закріплює можливість керівника органу прокуратури, у разі необхідності, прийняти рішення про призначення (визначення) групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, з визначенням старшого прокурора групи, який керуватиме діями інших прокурорів. З огляду на зміст зазначеної норми КПК України, можна дійти висновку, що законодавець не обмежує право керівника органу прокуратури, у разі необхідності, протягом кримінального провадження (з початку досудового розслідування, яке розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань до кінця судового провадження, яке закінчується постановленням та набранням в порядку, передбаченому ст. 532 КПК, судовим рішенням законної сили), визначати групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
3.10.Пунктом 9 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що керівником органу прокуратури є Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (для прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень.
3.11.Отже винесення заступником керівника Київської обласної прокуратури постанови про заміну групи прокурорів є законодавчо передбачуваним.
3.12.Щодо посилання захисника на приписи ст. 17 Закону Україем'Про прокуратури» суд звертає увагу, що вони стосуються письмових наказів адміністративного характеру. Письмові накази адміністративного характеру прокурора - це обов'язкові для виконання вказівки керівників прокуратури (наприклад, Генерального прокурора або керівника місцевої прокуратури) стосовно організаційних питань діяльності прокурорів та органів прокуратури. Такі накази видаються з метою забезпечення ефективного функціонування прокуратури і стосуються, наприклад, розподілу обов'язків, планування роботи, підпорядкування та внутрішньої організації, і не стосуються процесуальних повноважень прокурорів.
3.13.Суд окремо зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КПК України прокурор не може брати участь у кримінальному провадженні у випадках, коли існують обставини, що викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Обставини, на які посилається захисник, зводяться виключно до оскарження законності постанови заступника керівника обласної прокуратури про зміну групи прокурорів, однак такі дії стосуються внутрішньо-організаційних повноважень керівництва прокуратури та жодним чином не пов'язані з особистими якостями чи поведінкою прокурора ОСОБА_3 , не свідчать про його упередженість і не створюють підстав для його відводу.
4.Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви у неупередженості прокурора, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення цієї справи та/або об'єктивну неможливість його участі в цьому кримінальному провадженні. Натомість наведені в заяві тависловлені в судовому засіданні обставини не є такими, які б свідчили про упередженість прокурора ОСОБА_3 . В цьому випадку заявлені захисником сумніви в неупередженості прокурора не ґрунтуються на об'єктивних даних, які могли бути встановлені в судовому засіданні. Будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями сторони обвинувачення і оцінювати їх з огляду свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх незаконності та/або недоцільності, а й на фактичних обставинах, що пов'язують їхсаме з підставами для відводу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 77, 80-81, 314, 372, 376 КПК України, Суд
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_3 від участі у кримінальному провадженні № 42023110000000295, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений 10.09.2025.
СуддяОСОБА_11