Справа № 357/14303/25
3/357/5758/25
09.09.2025 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Олена Гавенко розглянувши матеріали, які надійшли від Національної поліції України Головного Управління Національної поліції в Київській області Білоцерківського районного управління поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
12.08.2025 о 13 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері гр. ОСОБА_2 , а саме словесно ображав, чим завдав шкоди психічному здоров'ю постраждалої особи, чим вчинив адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 , не з'явився, повідомлений належним чином, а смс повідомленням від 08.09.2025, причина неявки суду невідома.Заяв та заперечень до суду не надходило.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Винуватість гр. ОСОБА_1 , у скоєному адміністративному правопорушенні підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме:протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД 857581, рапортом помічника чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Барімської Є.О., заявою ОСОБА_2 , письмовим поясненням ОСОБА_2 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства.
Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року № 2229 -VIII визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства ( далі Закон).
Зокрема, згідно положень п. 3 ст. 1 Закону, згідно яких домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 Закону).
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в діях павопорушника є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 173-2 КУпАП.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
При призначенні виду адміністративного стягнення правопорушнику в межах санкції ч. 1 ст.173-2 КУпАП, суд, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини в скоєнні правопорушення, а також враховуючи те, що адміністративне стягнення є не тільки мірою відповідальності, але й служить вихованню особи, яка скоїла правопорушення, суд вважає за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу.
Крім того, відповідно до статті 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" чи Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
Так, у п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Згідно п. 4 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить направлення кривдника на проходження програм для кривдників.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»: 1. Суб'єктами, відповідальними за виконання програм для постраждалих осіб, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. 2. Суб'єкт, відповідальний за виконання програм для постраждалих осіб, організовує та забезпечує проходження такими особами зазначених програм за їхньою згодою. 3. Програми для постраждалих осіб виконуються фахівцями, які пройшли підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та представляють суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також суб'єктами, визначеними статтею 17 цього Закону, в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до ч. ч. 6, 8, 9 ст. 28 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб'єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за не проходження програми для кривдників не звільняє його від обов'язку пройти таку програму.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність необхідності направлення ОСОБА_1 , на проходження програми для кривдників, оскільки правопорушення вчинено вперше.
Суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім буде застосування до ОСОБА_1 , штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 грн.
В порядку ч.5 ст.283 КУпАП суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Керуючись ст.ст.33, ч.1, ст.173-2, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
СуддяОлена ГАВЕНКО