Справа № 355/99/25
Провадження № 2/355/397/25
05 вересня 2025 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Цирулевської М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Старенької С. М.,
представника позивача Мазуркевича М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення сплаченої суми за непоставлений товар,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 (надалі також позивачка, ОСОБА_1 , споживач) звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі також відповідачка, ФОП ОСОБА_2 ) про захист прав споживача та стягнення сплаченої суми за непоставлений товар.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з ремонтом, позивачка 15.07.2024 в режимі онлайн уклала договір купівлі-продажу п'яти міжкімнатних дверей, які рекламувала в Інтернеті ФОП ОСОБА_2 , вказуючи адресу офісу - АДРЕСА_1 , під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Вказані, а також подальші дії, пов'язані із купівлею, позивачка здійснювала за рекомендацією працівника офісу по імені « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка діяла від імені ФОП ОСОБА_2 , надаючи необхідну інформацію з метою реалізації даного договору, в тому числі особисті дані відповідачки.
У цей же день, 15.07.2024, ОСОБА_1 внесла 11600,00 грн через АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на р/р ОСОБА_2 НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» як передоплату.
19.07.2024 на означений рахунок ОСОБА_2 позивачка внесла як передоплату додатково 2200,00 грн, для здійснення операції по перерахунку цієї суми вона надала її своєму знайомому ОСОБА_3 .
Крім того, 15.07.2024 ОСОБА_1 погодилася з пропозицією працівника відповідачки про приєднання онлайн (з наданням ним відповідного електронного посилання) до публічного кредитного договору з АТ «ПРИВАТБАНК» «оплата частинами», а саме у такому випадку ОСОБА_2 отримувала від банку залишкову суму 40 000,00 грн від загальної суми купленого товару /53800 грн/, а позивачка сплачувала її банку частинами по 10000,00 грн кожний наступний місяць.
Згідно з умовами договору купівлі-продажу двері повинні були бути доставлені 22-23.07.2024 за обумовленою адресою, але вказана умова договору відповідачкою виконана не була, у кожному випадку з різною аргументацією. Означена ситуація продовжувалась до кінця липня-початку серпня 2024 року. У зв'язку з означеним позивачка поставила питання про повернення їй витрачених коштів.
Претензія, надіслана відповідачці за зареєстрованим місцем проживання та здійснення нею підприємницької діяльності, відповідачкою не отримана і повернута поштою за закінченням терміну зберігання.
Позивачка підписала простим електронним підписом Умови та Правила надання банківських послуг в редакції від 06.-17.07.2024, договір № 24071536740057 від 15.07.2024 кредитування фізичних осіб з використанням послуги «Оплата частинами» на суму 40000 грн з правом банку перерахувати ці кошти відповідачці. Всю суму кредиту ОСОБА_1 повернула банку.
Таким чином, позивачка стверджує, що між відповідачкою та АТ КБ «ПриватБанк» наявний договір про користування сервісом «Оплата частинами», на підставі якого ФОП ОСОБА_2 отримала від банку 40000,00 грн, хоча товар позивачці не поставила, спричинивши таким чином ОСОБА_1 збиток (шкоду) на загальну суму 53800,00 грн.
Відтак, позивачка, із посиланням на положення статей 205, 207, 634 ЦК України, ст. 1, 2 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначила про порушення її прав як споживача за договором купівлі-продажу та просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за оплачений, але не поставлений товар, матеріальні збитки в сумі 53800,00 грн. та судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, попередній розмір яких (станом на дату подання позову) становить 8000,00 грн.
ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.
20 січня 2025 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , за підписом представника позивача адвоката Мазуркевича Миколи Антоновича.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 12.02.2025 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судовий розгляд призначено на 12.03.2025, сторонам роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Крім того, 12.02.2025 ухвалою Баришівського районного суду Київської області за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Мазуркевича М. А. витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідні інформацію та письмові докази, які становлять банківську таємницю.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 19.02.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення сплаченої суми за непоставлений товар, а саме: накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 в сумі 53800 (п'ятдесят три тисячі вісімсот) грн, що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на її ім'я в АТ «Універсал Банк» (вул. Автозаводська 54/19, м. Київ, 04082; ЄДРПОУ 21133352).
07.03.2025 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за вих. № 20.1.0.0.0/7-250221/42853-БТ від 28.02.2025 надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 12.02.2025.
У судове засідання 12.03.2025 з'явився представник позивачки, позовні вимоги підтримав, просив визнати явку відповідачки у судове засідання обов'язковою. У судовому засіданні Баришівським районним судом Київської області постановлено ухвалу, якою визнано обов'язковою явку відповідачки в судові засідання у цій справі, розгляд справи відкладено на 02.04.2025.
У судовому засіданні 02.04.2025 задоволено клопотання представника відповідачки - адвоката Субочева С. Ю., відкладено розгляд справи на 30.04.2025.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 28.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідачки, адвоката Субочева С. Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
29.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшли заяви представника відповідачки адвоката Субочева С. Ю. про часткове визнання позову (на суму 13800,00 грн) та про врахування при розгляді справи часткового повернення позивачці коштів у розмірі 4000,00 грн.
У судове засідання 30.04.2025 з'явився представник позивачки, підтримав дводи позовної заяви, подав клопотання про витребування у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» додаткових доказів/інформації, зважаючи на інформацію та докази, що надійшли на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 12.02.2025.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 30.04.2025 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» витребувано відповідні інформацію та письмові докази, які становлять банківську таємницю. Розгляд справи відкладено на 30.05.2025.
У судовому засіданні 30.05.2025 розгляд справи відкладено на 11.08.2025 у зв'язку з ненадходженням витребуваних документів.
05.06.2025 від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшов лист, датований 29.05.2025, у якому зазначено, що станом на 29.05.2025 надати відповідь на ухвалу від 30.04.2025 у справі № 355/99/25 у встановлений у ній строк АТ КБ «ПриватБанк» не може, оскільки відбувається збір інформації з різноманітних програмних комплексів та архівів банку.
10.06.2025 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 30.04.2025 про витребування доказів.
01.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідачки адвоката Субочева С. Ю. надійшла заява про визнання позову в повному обсязі, при ухваленні судового рішення просив врахувати часткове повернення позивачці коштів у розмірі 4000,00 грн.
Судове засідання, призначене на 11.08.2025, не відбулося з огляду на відсутність у приміщенні суду електроенергії.
У судовому засіданні 05.09.2025 представник позивачки підтримав доводи позовної заяви, просив позов задовольнити, обставини часткового повернення відповідачкою суми здійсненої позивачкою оплати в розмірі 4000,00 грн підтвердив. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, дата реєстрації: 03.03.1993, основний вид діяльності: 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; інші види діяльності: 47.82 роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
Позивачка 15.07.2024 в режимі онлайн уклала договір купівлі-продажу п'яти міжкімнатних дверей (надалі також товар), які рекламувала в мережі Інтернет ФОП ОСОБА_2 , вказуючи адресу офісу - АДРЕСА_1, під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Дії, пов'язані із купівлею товару, позивачка здійснювала за рекомендацією працівника офісу «Гранд Двері», яка діяла від імені ФОП ОСОБА_2 . Позивачка надавала всю необхідну інформацію означеній особі з метою реалізації даного договору, в тому числі свої особисті дані.
На підтвердження оферти та акцепту, узгодження між позивачкою та відповідачкою всіх істотних умов договору, ОСОБА_1 надано роздруківки з листування у месенджері з абонентом «ІНФОРМАЦІЯ_4».
Надаючи оцінку означеному доказу, суд виходить з такого.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (ч. 1 ст. 100 ЦПК України).
Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 100 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.
Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).
Зважаючи на те, що учасники справи та суд не ставлять під сумнів відповідність паперових копій листування у месенджері оригіналу, надані позивачкою роздруківки скриншотів листування у месенджері можуть бути використані як докази у цій справі.
Згідно з копією квитанції № 1.66060819.1 від 15.07.2024 ОСОБА_1 здійснила платіж на ім'я ОСОБА_2 , р/р НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» у сумі 11600 грн, призначення платежу: передплата за міжкімнатні двері, ОСОБА_4 .
Означена вище транзакція підтверджується і копією електронної платіжної інструкції № 1.66060819.1 від 15.07.2024, сума: 11600,00 грн, отримувач: ОСОБА_2 , р/р НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк», код отримувача: НОМЕР_4, призначення платежу: передплата за міжкімнатні двері ОСОБА_4 .
Як вбачається з копії квитанції № 0.0.3772929798.1 від 19.07.2024 ОСОБА_3 здійснив платіж на ім'я ОСОБА_2 , р/р НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» у сумі 2200 грн, фактичний платник: ОСОБА_1 , призначення платежу: передплата за міжкімнатні двері.
ОСОБА_1 шляхом накладення простого електронного підпису, кнопка «Підтверджую», фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , 15.07.2024 о 12:23:49, підписала паспорт споживчого кредиту «Оплата частинами» АТ КБ «ПРИВАТБАНК», додаток № 1 до паспорту споживчого кредиту «Оплата частинами» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - графік платежів за споживчим кредитом (обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), заяву про надання кредиту «Оплата частинами».
Пунктом 2 означеної заяви про надання кредиту «Оплата частинами» передбачено, що ця заява про надання кредиту, заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг «Кредитні картки» та «Оплата частинами/Миттєва розстрочка» від 29.03.2021, яка є Генеральним кредитним договором щодо надання споживчих кредитів «Оплата частинами/Миттєва розстрочка»; Умови та Правила надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms; графік погашення кредиту, чек та тарифи банку разом становлять Кредитний договір.
Позивачка 29.11.2024 зверталася з листом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у якому просила надати інформацію такого змісту: 1) завірену ксерокопію угоди №JAMDNWFC00047281797 від 26.09.2017 та від 27.11.2018; 2) завірену ксерокопію кредитного договору № 24071536740057 від 15.07.2024 за її участі; 3) чи були перераховані кошти в сумі 40 000 грн після укладення вказаного кредитного договору ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_4 , і чи погашалась ця сума банком шляхом зняття коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 .
На підтвердження надіслання вказаного листа до позовної заяви додано сканкопію конверта, фіскального чека АТ «Укрпошта» від 30.11.2024, роздруківку електронного повідомлення про відправлення.
31.12.2024 за вих. № 20.1.0.0.0/7-241203/23586 фахівець третього рівня з обробки звернень клієнтів й держорганів ГО АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Аржанова О.Г. за результатами розгляду звернення повідомила про те, що якщо ОСОБА_1 не було надано послуги/товару в Оплата Частинами, банк радить звернутися до правоохоронних органів.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 12.02.2025 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за вих. № 20.1.0.0.0/7-250221/42853-БТ від 28.02.2025 надало відповідь (надійшла до суду 07.03.2025), у якій вказано таке: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , була клієнтом банку, мала розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 . За договором Умов та Правил надання послуги Еквайринг була учасником програми «Оплата частинами». АТ КБ «ПРИВАТБАНК» перерахувало передплату за куплені двері в сумі 11600,00 грн від ОСОБА_1 по квитанції від 15.07.2024 № 1.66060819.1 на р/р НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_2 в АТ «Універсал Банк». АТ «ПриватБанк» перерахував передплату за куплені двері в сумі 2200,00 грн від ОСОБА_1 через ОСОБА_3 по квитанції № 0.0.3772929798.1 від 19.07.2024 на вказаний вище р/р ФОП ОСОБА_2 в АТ «Універсал Банк». Банк здійснив перерахунок 15.07.2024 грошових коштів в сумі 38160,00 грн. Призначення платежу: Оплата частинами. Сума договору: 40000,00 грн. Замовлення _1840.7777. Договір 24071536740057 від 2024.07.15 на рахунок, який не належить ФОП ОСОБА_2 . Договір оплата частинами №24071536740057 оформлено на іншого клієнта. Між АТ КБ «ПриватБанк» та ФОП ОСОБА_2 відбулася відмова від підтримання/встановлення ділових відносин за результатами вивчення клієнта.
До означеної відповіді додано копію платіжної інструкції № 1.66060819.1 від 15.07.2024 на суму 11600,00 грн , платник: ОСОБА_1 , отримувач: ОСОБА_2 , на р/р НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_2 в АТ «Універсал Банк», призначення платежу: передплата за міжкімнатні двері ОСОБА_4 ; копію платіжної інструкції № 0.0.3772929798.1 від 19.07.2024 на суму 2200,00 грн, платник: ОСОБА_3 , фактичний платник: ОСОБА_1 , отримувач: ОСОБА_2 , на р/р НОМЕР_2 ОСОБА_2 в АТ «Універсал Банк», призначення платежу: передплата за міжкімнатні двері.
З наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів копії заяви про приєднання № 20230228100222 до Умов та Правил надання послуги Еквайринг від 28.02.2023 вбачається, що ФОП ОСОБА_2 приєдналася до розділів «1.1 Загальні положення». «3.6.1 Еквайринг». «3.1.2 Умови та Правила розрахунково-касового обслуговування» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк».
Підпунктом 1.6. п. 1 означеної заяви про приєднання її сторони узгодили взаємодіяти, в тому числі і щодо проведення розрахунків за сервісом «Оплата частинами». Розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 , вказаний у заяві: № НОМЕР_5 .
Згідно із інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 10.06.2025 до суду від надійшла відповідь про те, що клієнт, а саме: ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_6 , при реєстрації інтернет магазину ОЧ встановив свої реквізити для зарахування коштів, а саме при підписанні Анкети-заяви на підключення до послуги «Еквайринг» ОСОБА_5 встановив свої реквізити, але фактично отримувачем відшкодування по договору був він. Проводка зарахування коштів по договору ОЧ клієнту 1043257410 ОСОБА_5 НОМЕР_6 на рахунок НОМЕР_7 , який був відкритий даним клієнтом: С ОСH0O715B0XF6K.P OCH0B0XF6K 38160.0 15-07-2024 14:25 НОМЕР_8 . Оплата частинами. Сума договору: 40000,00 грн. Замовлення _1840.7777. Договір: 24071536740057 від 2024.07.15.
Згідно з копією платіжної інструкції № OCH0B0XF6K від 15.07.2024 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснено розрахунок ПК «Оплата Частинами» на суму 38160,00 грн, отримувач: ФОП ОСОБА_5 , призначення платежу: Оплата частинами. Сума договору: 40000,00 грн. Замовлення _1840.7777. Договір: 24071536740057 від 2024.07.15. Надавач платіжних послуг отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», рахунок отримувача: UA НОМЕР_12.
ФОП ОСОБА_5 20.05.2024 шляхом підписання заяви про приєднання №20240520112059149 до Умов та Правил надання послуги Еквайринг приєднався до розділів «1.1 Загальні положення». «3.6.1 Еквайринг». «3.1.2 Умови та Правила розрахунково-касового обслуговування» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», внаслідок чого надав свою згоду, а банк (еквайр) за винагороду, в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняв на себе обов'язок проведення розрахунків з ним за операції, які здійснені між клієнтом та користувачами з використанням Електронних платіжних засобів.
У вказаній вище заяві про приєднання № 20240520112059149 до Умов та Правил надання послуги Еквайринг від 20.05.2025 зазначено р/р ФОП ОСОБА_5 № НОМЕР_9 .
Факт здійснення ОСОБА_1 з картки № НОМЕР_10 платежів на погашення і за додатковими рахунками договору № SAMDNWFC00037802792 від 28.09.2017, Оплата Частинами у період з 15.07.2024-15.07.2024 на суму 10 000,00 грн підтверджується копією довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
З паперової копії електронного документа - виписки по кредиту договір №24071536740057 від 15.07.2024 вбачається, що станом на 12.09.2024 ОСОБА_1 здійснено повне погашення кредиту у сумі 40000,00 грн.
Вказане вище також підтверджується і копією довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №S8GESJ6T57GCIOU від 23.09.2024, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заборгованості по кредитному договору за номером 24071536740057 від 15.07.2024 не має. Дата закриття кредиту: 12.09.2024.
Тобто, належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_1 повністю погасила заборгованість за договором за номером 24071536740057 від 15.07.2024 (Оплата частинами), який був укладений нею з метою оплати замовлення _1840.7777 на суму 40000,00 грн для здійснення передплати за договором про купівлю міжкімнатних дверей.
Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 402045076 від 02.11.2024 щодо суб'єкта ОСОБА_2 квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_2
21.11.2024 в порядку ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» представник ОСОБА_1 адвокат Мазуркевич М. А. надіслав ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) претензію, у якій повідомив останній, що з метою недопущення судового розгляду справи з примусового стягнення коштів, споживач ( ОСОБА_1 ) ставить питання про перерахування їх на її рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Як вбачається з доданого до позовної заяви конверта, відправник: Мазуркевич М.А. , одержувач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , конверт повернувся з відміткою на довідці форми 20 АТ «Укрпошта» за закінченням терміну зберігання, дата на штампі: 09.12.2024.
До заяви про визнання позову та клопотання до заяви про визнання позову представником відповідачки додано копію платіжного доручення від 28.04.2025, код квитанції: 704727407898510031.1:INSTANTPAY, відправник: ОСОБА_2, одержувач: ОСОБА_1 , сума: 2000,00 грн, банк платника: АТ «А-Банк», призначення платежу: повернення передплати за міжкімнатні двері по квитанції 9348-7379-4922-5165, ФОП ОСОБА_2 ; копію платіжного доручення від 29.04.2025, код квитанції: 705037149839311434.1INSTANTPAY, відправник: ОСОБА_2 , одержувач: ОСОБА_1 , сума: 2000,00 грн, банк платника: АТ «А-Банк», призначення платежу: повернення передплати за міжкімнатні двері по квитанції 9348-7379-4922-5165, ФОП ОСОБА_2.
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки Верховного Суду в релевантних правовідносинах. Зміст спірних правовідносин.
За положеннями ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Так, предметом регулювання вказаного вище закону є відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг (ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
У п. 7, 8, 14, 18, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» наведено наступні дефініції, якими в межах його предмета регулювання він оперує: договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі- розрахунковий документ); договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку; нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Згідно з частини 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1,2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (п. 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Як передбачено ст. 704 ЦК України, якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання. Якщо договором не встановлений строк доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено заборону нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема, відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару (п. 3.ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Як передбачено ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із невиконанням продавцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товару (міжкімнатних дверей). Предметом позову у справі є захист прав споживача шляхом стягнення сплаченої суми за непоставлений товар.
V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.
За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.
Судом встановлено, що позивачка та відповідачка уклали договір купівлі-продажу міжкімнатних дверей (товару).
Суд констатує, що позивачка є споживачем, а відповідачка - продавцем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», відтак, на виниклі між ними правовідносини поширюється дія означеного Закону.
Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, притаманних для означеного виду договору.
На виконання договору купівлі-продажу позивачка здійснила попередню оплату товару (міжкімнатних дверей) на загальну суму 53800,00 грн: квитанція № 1.66060819.1 від 15.07.2024 на суму 11600 грн, квитанція № 0.0.3772929798.1 від 19.07.2024 на суму 2200,00 грн, 40 000,00 грн згідно з договором № 24071536740057 від 15.07.2024 Оплата частинами.
Однак, відповідачка не здійснила поставку товару. Після відмови позивачки від поставки товару зважаючи на прострочення такої поставки та пред'явлення вимоги повернення грошових коштів відповідачка відмовлялася в добровільному порядку повернути отримані кошти станом на час звернення позивачкою до суду.
Під час розгляду справи судом відповідачка ФОП ОСОБА_2 через свого представника подала заяву про визнання позову, а саме: 01.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідачки адвоката Субочева С. Ю. надійшла заява про визнання позову, у якій він зазначив, що 30.06.2025, ознайомившись із матеріалами справи, в тому числі із відомостями, зібраними у порядку виконання ухвали суду про витребування доказів, відповідачка повідомляє суд про повне визнання позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про повернення коштів передоплати у розмірі 53800,00 грн. Отримання ФОП ОСОБА_2 коштів у сумі 13800,00 грн підтверджується стороною відповідача. За наданими до суду 10.06.2025 відомостями АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено, що фактичним отримувачем коштів за договором «Оплата частинами» на суму 40000,00 грн між позивачкою та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» став ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_6 . На підставі отриманих відомостей від банку відповідачкою здійснено додаткову перевірку відомостей щодо розрахунків за укладеним замовленням із позивачкою від 15.07.2024, в тому числі скеровано звернення до виробництва та інших торговців, і встановлено, що ОСОБА_5 виступив платіжним фасилітатором (тобто, суб'єктом господарювання, який надає посередницькі послуги, пов'язані з організацією приймання платежів). Таким чином, ФОП ОСОБА_2 , як відповідачка, визнає свої зобов'язання перед позивачкою у межах заявленого позову, та, як наслідок, визнає заявлений позов в межах позовних вимог про повернення коштів у сумі 53800,00 грн.
Обставини щодо здійснення оплати в сумі 53800,00 грн позивачкою саме відповідачці (з врахуванням використання відповідачкою послуг платіжного фасилітатора) сторонами у межах цієї справи не оспорюються.
ОСОБА_2 визнала, що не здійснила поставку замовлених та оплачених позивачкою міжкімнатних дверей.
Відповідачка ФОП ОСОБА_2 скористалася наданим їй ч. 1 ст. 206 ЦПК України правом і, діючи через свого представника, повноваження якого згідно ордеру не обмежуються, визнала позов, зазначивши про це в окремій письмовій заяві.
Судом встановлено, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відтак, відсутні правові підстави для відмови у прийнятті визнання відповідачкою позову і продовження судового розгляду.
Разом з тим, суд виснує, що підлягають врахуванню 4000,00 гривень, які були сплачені ОСОБА_2 як часткове повернення коштів передоплати на користь позивачки.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду та на підставі ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а також зважаючи на приписи ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи.
Суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 49 800 грн, з огляду на врахування судом вже повернутої позивачці відповідачкою суми у розмірі 4000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки рішення ухвалюється на користь позивачки, яка відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як споживач звільнена від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням прав споживачів, суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в дохід держави (49800 грн х 100 % : 53800 грн = 92,57 %. 1211,20 грн х 92,57 % = 1121,21 грн).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач із відповідачки, суд зазначає та виснує таке.
В обґрунтування підставності та розміру понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу представник позивачки адвокат Мазуркевич М. А. надав акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.12.2024, відповідно до якого виконавець (адвокат Мазуркевич М. А.) 09.09.2024 зобов'язався надати ОСОБА_1 (замовник) правову допомогу при підготовці матеріалів до Баришівського районного суду про стягнення з ОСОБА_2 збитків у сумі 53800,00 грн, а замовник оплатити виконану роботу. В ході роботи виконавцем виконано наступне: вивчення наявних матеріалів - 2 години; вивчення законодавчих актів та судової практики - 2 години; збір додаткових матеріалів - 6 год. Підготовка позовної заяви та додатків до неї - 6 год. У зв'язку із вказаним виконавець 09.09.2024 отримав від замовника готівкою кошти в сумі 8000 грн як гонорар.
Також Мазуркевич М. А. на підтвердження витрат представника позивачки, пов'язаних з явкою до суду, в порядку ст. 138 ЦПК України долучив проїзні квитки до суду по маршруту Київ-Баришівка, Баришівка-Київ 19.02.2025, 12.03.2025, 02.04.2025. 30.04.2025 на суму 920 грн (заява від 30.05.2025); акт прийому-передачі виконаних робіт від 11.08.2025, відповідно до якого сторони погодились, що за один судодень замовник сплачує 500 грн/участь виконавця у судових засіданнях з урахуванням витраченого часу на дорогу з м. Києва, підготовка та подання до суду процесуальних документів. З урахуванням того, що станом на 11.08.2025 відбулося 5 судових засідань (19.02.2025, 12.03.2025, 02.04.2025, 30.04.2025 та 30.05.2025) виконавець отримав від замовника готівкою 2500,00 грн; заява від 11.08.2025 в порядку ст. 138 ЦПК України, у якій адвокат Мазуркевич М. А. зазначив загальну суму з урахуванням попередніх поїздок, що становить 1280,00 грн (додано вартість проїзду по маршруту Київ-Баришівка і назад 30.05.2025) та Баришівка-Київ/1/ 11.08.2025 на суму 360,00 грн); 05.09.2025 представником позивачки надано суду акт про засвідчення розрахунку з адвокатом за витрати на відрядження від 30.08.2025, згідно з яким загальна сума витрат позивачки, яка компенсована представнику, з цього питання складає 1740,00 грн; відповідно до акту виконаних робіт від 30.08.2025, загальна сума, сплачена позивачкою за надання правничої допомоги у суді адвокатом Мазуркевичем М. А., складає 3250,00 грн, які виконавцем отримані готівкою.
Суд доходить висновку, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивачки її представником надано всі необхідні докази.
Відповідачка та її представник ні заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, ні обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат не подали.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19), обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відтак, зважаючи на відсутність вчинення відповідачкою дій, спрямованих на заперечення проти вимог позивачки відносно відшкодування витрат на правничу допомогу, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання щодо зменшення та/або неспівмірності заявлених вимог про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому з відповідачки слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 12024,84 грн (8000,00 грн+3250,00 грн+1740,00 грн=12990,00 грн; 12990,00 грн х 92,57%=12024,84 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).
Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII, ст. 526, 610, 626, 628-629, 655-656, 662-663, 665, 698, 704 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 48, 76-83, 89, 133, 141, 175, 206, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення сплаченої суми за непоставлений товар задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму за непоставлений товар у розмірі 49 800 (сорок дев'ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог, а саме у стягненні суми за непоставлений товар у розмірі 4000,00 грн - відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12024,84 грн (дванадцять тисяч двадцять чотири гривні 84 копійки) витрат на правничу допомогу.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1121,21 грн (одна тисяча сто двадцять одна гривня 21 копійка) на наступний рахунок:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783;
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) 899998;
Номер рахунку : UA908999980313111256000026001;
Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Захід забезпечення позову, застосований ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 19.02.2025, - на підставі ч. 7 ст. 158 ЦПК України продовжує діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або може бути скасований за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 10.09.2025.
Дані відносно позивачки:
ОСОБА_1
РНОКПП: НОМЕР_11
АДРЕСА_4 .
Дані відносно відповідачки:
ФОП ОСОБА_2
РНОКПП: НОМЕР_4
АДРЕСА_3 .
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА