Справа № 288/1486/25
Провадження № 3/288/466/25
10 вересня 2025 року селище Попільня
Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області Поліщук Р.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи: не працює, РНОКПП: не встановлено,
за частиною третьою статті 173-2 КУАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №042509 від 17.08.2025 року гр. ОСОБА_1 , 17.08.2025 о 13 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ображав словами нецензурної лайки та завдав фізичного болю своїй колишній дружині, громадянці ОСОБА_2 , чим вчинив психологічне та фізичне насильство.
Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 , не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
ОСОБА_1 , достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом, однак, незважаючи на викладене, у судове засідання не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Одночасно суддя враховує положення статті 268 КУпАП, якими визначено, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 173-2 КУпАП не є обов'язковою.
З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, встановлених ст.277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, суд визнає причину неявки ОСОБА_1 , у судове засідання неповажною і розцінює його неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 , події і складу адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується, з таких підстав.
Згідно вимог ст.245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимогст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до чинного законодавства відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП (в ред. ЗУ № 3733-IX від 22.05.2024) яка набрала чинності 19.12.2024, настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, за ч.2 ст.173-2 КУпАП за ті самі дії вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, за ч.3 ст.173-2 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
На підтвердження вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 до матеріалів справи долучено: протокол про адміністративне правопорушення та пояснення ОСОБА_2 .
Підтвердження того, що ОСОБА_1 повторно протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.173 -2 КУпАП суду не надано.
Статтею1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(надалі - Закон) визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд звертає увагу, що вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, визначеними у ст. ст.269, 272 КУпАП, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, що внаслідок дій ОСОБА_1 , була заподіяна шкода психічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_2 .
Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що описані у протоколі дії підпадають під поняття конфлікт - ситуацію, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
На думку суду наявними у справі доказами не підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 , правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Так, об'єктивна сторона ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки - настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю, яка була завдана потерпілому. Однак, у протоколі не зазначена обов'язкова ознака об'єктивної сторони правопорушення, передбачена диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП- не зазначено чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої особи, характер та розмір (тяжкість) цієї шкоди, відсутні докази на підтвердження завданої шкоди, та відсутні докази .
Таким чином, жодних відомостей про те, в чому саме виразились наслідки, та яку саме шкоду психічному та фізичному здоров'ю потерпілої було спричинено у протоколі не наведено, а лише є констатація абстрактного факту вчинення домашнього насильства. Тоді, як встановлення та зазначення таких даних є прямим обов'язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, оскільки правова норма ст.173-2 КУпАП є бланкетною.
Такий формальний та спрощений підхід при складенні протоколу є абсолютно неприпустимим, а обвинувачення слід визнавати неконкретним, таким, що порушує право особи на захист. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Будь-яких належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 251 КУпАП, які б свідчили про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні 17.08.2025 адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні повторного протягом року вчинення правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.173-2 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, працівниками поліції не зібрано.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зіст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Згідно з п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст.1,3, ч. 2 ст.19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(ч. 1 ст. 64).
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series А заява №25).
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наявних обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст.247, ст. 280, ст. 284 КУпАП, суд
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Попільнянський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Попільнянського
районного суду Р.М.Поліщук