справа № 278/934/25
09 вересня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Альони Шлапак, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернулося до суду із позовом в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 16 840 грн.
У обґрунтування заявленого позивач повідомив, що між ОСОБА_1 та первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») у липні 2021 року укладений договір позики на підставі якого відповідач отримав грошові кошти. У подальшому право вимоги за цим договором перейшло до позивача. Разом із тим, ОСОБА_1 не виконує належним чином умови договору позики в зв'язку із чим утворилася вищевказана заборгованість, яку заявник просить стягнути за наслідками розгляду цієї справи.
Розгляд справи спочатку здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, однак у подальшому такий порядок розгляду справи змінений на спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідач, у свою чергу, скерував до суду відзив на позовну заяву в якому заперечив проти вимог ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у повному обсязі. У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 зазначив, що із розрахунку заборгованості, проведеного позивачем, вбачається, що заборгованість за процентами обліковується ним поза межами строку кредитування, що суперечить законодавству України. Окрім цього, відповідач звернув увагу суду на те, що позивач не повідомив його про те, що у вищевказаному зобов'язанні відбулася заміна кредитора, а також не надав у розпорядження суду належних та допустимих доказів того, що він дійсно набув право вимоги до відповідача за раніше згаданим договором позики.
У наступних заявах по суті справи (відповідь на відзив, а також заперечення на відповідь на відзив) сторони підтримали свої позиції, які викладені вище.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, однак скерували на адресу суду клопотання про здійснення розгляду справи за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.
31 липня 2021 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 75962422 (далі - Договір) за умовами якого останній отримав позику в сумі 5 000 грн (п. 2.1. Договору) строком на 30 днів (п. 2.2. Договору) зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 1,99% на день (п. 2.3. Договору). Пролонгація цього договору його умовами не передбачена (а.с. 17 зворот).
Відповідно до довідки про ідентифікацію, що видана ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», при укладенні вищевказаного договору ОСОБА_1 був ідентифікований шляхом надсилання йому одноразового ідентифікатора «TzrN26DVx5» об 16 годині 24 хвилини 31 липня 2021 року на його електронну адресу «ІНФОРМАЦІЯ_2» (а.с. 19).
Згідно із копією платіжної інструкції № c4d124d4-aa05-4376-b404-f05b7aafsf9c 31 липня 2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перераховано 5 000 грн (а.с. 12).
21 грудня 2021 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (далі - ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ») укладений договір факторингу № 2112 за умовами п. 5.2 якого перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді) після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги (а.с. 21 зворот- 25).
Того ж дня між сторонами вказаного правочину підписаний акт прийому-передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу № 2112 від 12 грудня 2021 року (а.с. 28).
Відповідно до копії зазначеного реєстру заборгованостей ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 75962422 від 31 липня 2021 року на загальну суму 16 840 грн (порядковий номер у реєстрі 10559) (а.с. 29-30).
31 березня 2023 року між ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладений договір факторингу № 310323-ФМ за умовами п. 5.2 якого перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді) після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги (а.с. 32-36).
Того ж дня між сторонами вказаного правочину підписаний акт прийому-передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу № 310323-ФК від 31 березня 2023 року (а.с. 38 зворот).
Відповідно до копії зазначеного реєстру заборгованостей ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 75962422 від 31 липня 2021 року на загальну суму 16 840 грн (порядковий номер у реєстрі 10537) (а.с. 40 зворот-41).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період із 31 липня 2021 року по 24 лютого 2025 року за ОСОБА_1 обліковується борг за договором позики № 75962422 від 31 липня 2021 року на загальну суму 16 840 грн із яких 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 11 840 заборгованість за процентами. Окрім цього, із вищевказаного розрахунку вбачається, що 01 жовтня 2021 року на погашення заборгованості за процентами ОСОБА_1 внесено 100 грн (а.с. 5-7).
Також у листі № 20.1.0.0.0/7-250620/61536-БТ від 27 червня 2025 року Акціонерним товариством «ПРИВАТБАНК» суд повідомлено про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (а.с. 121). Із наданої банком виписки за вищевказаним картковим рахунком вбачається, що 31 липня 2021 року на нього зараховано 5 000 грн (а.с. 122).
Нормами законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Частиною першою ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частина друга ст. 1081 ЦК України визначає, що грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Згідно з положеннями ст.1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Судом у ході розгляду справи встановлено та відповідачем не заперечувалося, що між останнім та ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладений договір позики за яким ОСОБА_1 отримав грошові кошти.
Разом із тим, відносно тверджень сторони відповідача про відсутність доказів на підтвердження факту переходу до позивача права вимоги за наведеними договорами суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Так, матеріали справи містять у собі належним чином засвідчені копії договорів факторингу на підставі яких позивач набув право вимоги до відповідача за раніше згаданим кредитним договором.
Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до положень п. 5.2. обох договорів факторингу право вимоги за ними перейшло до наступного кредитора, зокрема і позивача, саме в момент підписання актів приймання-передавання реєстру боржників (а.с. 21 зворот - 25, 32-36,). Тобто, з наведеного можливо дійти висновку, що момент переходу права вимоги за такими договорами врегульовано актами прийому-передачі реєстру боржників, які долучені позивачем до матеріалів справи. Неповідомлення ж ОСОБА_1 про зміну кредитора у вищевказаному зобов'язанні в силу приписів ст. 516 ЦК України зумовлює негативні наслідки лише для нового кредитора, однак не для відповідача. Проте останнім у розпорядження суду не надано доказів належного виконання зазначеного зобов'язання перед первісним кредитором, яке б надавало суду можливість застосувати у цьому випадку приписи ч. 2 ст. 516 ЦК України.
Також суд зауважує, що матеріали справи не містять і сторонами у встановленому процесуальним законом порядку суду не надано доказів, які б свідчили про те, що зазначені договори факторингу визнані недійсними. Тобто, за таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Щодо сумнівів ОСОБА_1 у правильності нарахування процентів за вказаними кредитними договорами суд уважає за необхідне звернути увагу відповідача на таке.
У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі № 922/1280/22 викладений правовий висновок, відповідно до якого Верховний Суд зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Так, перевіряючи правильність проведеного розрахунку процентів заборгованості за Договором судом установлено, що відповідач отримав у позику 5 000 грн (п. 2.1. Договору) строком на 30 днів (п. 2.2. Договору) зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 1,99% на день (п. 2.3. Договору).
За таких обставин заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором вцілому має становити 7 885 грн із яких 2 000 грн - заборгованість за тілом кредиту і 2 885 грн - заборгованість за процентами (із розрахунку (5 000х1,99%х30днів) - 100 грн (сума, внесена відповідачем 01 жовтня 2021 року на погашення заборгованості за процентами).
Відтак позовні вимоги ТзОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягають до часткового задоволення.
Окрім зазначеного, задоволення, на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати за розгляд цієї цивільної справи пропорційно до частки задоволених вимог, які складаються із витрат по сплаті судового збору в сумі 1 334,16 грн.
Щодо питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу останнім до матеріалів позову долучено: договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року (а.с. 42-44); витяг з акту № 7-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року (а.с. 46-47).
Зокрема, із зазначеного акту приймання-передачі наданої правничої допомоги убачається, що адвокатом Ткаченко Ю.О. в межах цього провадження надані послуги з вивчення наявних у клієнта документів на суму 500 грн та зі складання позовної заяви на суму 3 000 грн. Загальна вартість наданої правової допомоги згідно із цим витягом з акту становить 3 500 грн.
Так, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 виснувано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, у цій постанові Верховний Суд висловив правову позицію з питання, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за наслідками розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи лише має бути сплачено.
У подальшому від вищевказаної правової позиції Верховний Суд не відступав (постанова від 22 січня 2021 року в справі № 925/1137/19).
Із урахуванням викладеного, а також зважаючи на розмір вимог, які задоволені судом за наслідками розгляду цієї справи та відсутність заперечень сторони відповідача щодо їх розміру суд уважає за необхідне стягнути із останнього на користь позивача 1 638,70 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на правничу допомогу суд уважає таким, що відповідає принципу співмірності та розумності зазначених витрат.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (вул. Стельмаха Михайла, 9А, оф. 204, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики № 75962422 від 31 липня 2021 року в загальній сумі 7 885 (сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень.
У решті вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір в сумі 1 334 (одна тисяча триста тридцять чотири) гривні 16 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 638 (одна тисяча шістсот тридцять вісім) гривень 70 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09 вересня 2025 року.
Суддя Віктор Мокрецький