Справа № 683/2028/25
2/683/1220/2025
10 вересня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Кутасевич О.Г.,
з участю секретаря судового засідання Братенка В.В.
розглянувши в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 683/2028/25, номер провадження 2/683/1220/2025 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №326978674 від 13 лютого 2021 року в розмірі 15889,17 грн, понесених судових витрат в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 13 лютого 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір №326978674.
Указаний договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 відтвореним шляхом використання одноразового персонального ідентифікатора, який був надісланий на його номер мобільного телефону, що підтверджується умовами договору, реквізитами та підписами сторін.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод: №19 від 28 листопада 2018 року - на строк до 31 грудня 2020 року, №26 від 31 грудня 2020 року на строк до 31 грудня 2021 року, №27 від 31 грудня 2021 року на строк до 31 грудня 2022 року, №31 від 31 грудня 2022 року на строк до 31 грудня 2023 року, №32 від 31 грудня 2023 року на строк до 31 грудня 2024 року. За умовами договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №326978674 від 13 лютого 2021 року укладеним із відповідачем.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №326978674 від 13 лютого 2021 року укладеним із відповідачем в сумі 15889,17 грн.
04 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 згідно з договором №326978674 від 13 лютого 2021 року в розмірі 15889,17 грн.
Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору.
Після набуття права вимоги за вказаним кредитним договором, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювали будь-яких нарахувань за кредитним договором №326978674 від 13 лютого 2021 року заборгованість по якому на дату подачі позову залишилась незмінною в розмірі 15889,17 грн.
Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує своїх зобов'язань, тому товариство змушене було звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали не надав відзив на позов в порядку, визначеному ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний Кредитний договір №326978674 відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 17 000 грн.
Кредитний договір підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону позичальника 13 лютого 2021 року та введений ним того ж дня, про що свідчить зміст договору, адреса, реквізити та підписи сторін.
Договором встановлено, що строк кредиту становить 70 днів, з кінцевим терміном повернення 31 грудня 2024 року, процентна ставка за користування кредитними коштами 237,25% річних.
У Додатку №1 до договору кредиту №326978674 сторони погодили Графік розрахунків та проценти за користування кредитом 28,88% від суми кредиту або 4909,66 грн (у грошовому виразі), 17000 грн тіло кредиту.
14 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якого продовжено строк, на який був наданий кредит на 14 днів, на дату укладення додаткової угоди позичальник фактично сплачує нараховані проценти за користування кредитом.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 17 000,00 грн. Однак, ОСОБА_1 кредит у повному обсязі не повернув у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, в тому числі і проценти за кредитним договором.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод: №19 від 28 листопада 2019 року - на строк до 31 грудня 2020 року, №26 від 31 грудня 2020 року на строк до 31 грудня 2021 року, №27 від 31 грудня 2021 року на строк до 31 грудня 2022 року, №31 від 31 грудня 2022 року на строк до 31 грудня 2023 року, №32 від 31 грудня 2023 року на строк до 31 грудня 2024 року. За умовами договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №326978674 від 13 лютого 2021 року, укладеним із відповідачем.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, дію якого продовжено додатковими угодами від №2 та№3 відповідно від 03 серпня 2020 року та 30 грудня 2022 року до 30 грудня 2024 року включно, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №326978674 від 13 лютого 2021 року укладеним із відповідачем в сумі 15889,17 грн.
04 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 згідно з договором №326978674 від 13 лютого 2021 року в розмірі 15889,17 грн.
Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом станом на час подання заяви становить 15889,17 грн, з яких 10775,97 заборгованості за тілом кредиту та 5113,20 грн заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Надані позивачем договори факторингу, додаткові угоди до них, а також витяги з Реєстрів боржників, які є додатками до цих договорів, свідчать про те, що ТОВ «Юніт Капітал» набуло у встановленому законом порядку право грошової вимоги до відповідача за договором кредиту №326978674 від 13 лютого 2021 року.
Отже, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за зазначеним договором кредиту перед новим кредитором ТОВ «Юніт Капітал» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.
Ураховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що укладення кредитного договору №326978674 від 13 лютого 2021 року відбулось, що узгоджується зі ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», та останній перераховано суму кредиту в розмірі 17000 грн на банківську картку № № НОМЕР_1 , емітовану на ім'я відповідача в ПТ КБ «Приват Банк», шо підтверджується інформацією АТ КБ «Приват Банк» від 30 липня 2025 року.
ОСОБА_1 отримані кошти у визначений кредитним договором строк не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі, підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 15889,17 грн, з яких 10775,97 грн заборгованості за тілом кредиту та 5113,20 грн заборгованості за відсотками.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 7000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правової (правничої) допомоги № 05/06 /25-01 від 05 червня 2025 року, акт прийому передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року.
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг, вартість послуг із правової допомоги складає 7 000,00 грн, що включає 5000 грн за складання позовної заяви за 2 години роботи, 1000 грн вивчення матеріалів справи за 2 години роботи, 500 грн за підготовку адвокатського запиту за 1 годину та 500 грн за підготовку та подачі клопотання щодо витребування доказів за 1 годину.
При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Як видно детального опису наданих послуг, які надавалися адвокатом складаються, зокрема, із вивчення матеріалів справи, складення позовної заяви та подання позову до суду, підготовку адвокатського запиту та клопотання щодо витребування доказів .
Ознайомлення з матеріалами справи, охоплюється послугою складення позовної заяви та подання позову до суду, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом, а складання адвокатського запиту та клопотання про долучення доказів не є значними за обсягом та не потребують такої кількості часу на їх підготовку.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 4000 грн, які слід стягнути з відповідача.
Оскільки позивач подав до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми «Електронний суд», та сплатив судовий збір, який розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 визначеного частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 2422 грн 40 коп, тому на користь позивача з відповідача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
На підставі ст. 526, 610, 1054 ЦК України, керуючись ст.4,5, 280-282 ЦПК України,
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 326978674 від 13 лютого 2021 року в розмірі 15889 грн 17 коп, яка складається з 10775 грн 97 коп заборгованості за тілом кредиту; 5113 грн 20 коп заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2422 грн 40 коп судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4 А, оф.10, ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач:ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: