Справа № 588/930/25
Провадження № 2/588/445/25
10 вересня 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у травні 2025 року звернулося до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 19.02.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит/кредитний договір № 73684489, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 3000 грн на строк 730 днів (до 17.02.2026), на умовах строковості, зворотності, платності.
05.05.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір № 05-05/25, відповідно до якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» відступило на користь ТОВ «ЕКО ФІН» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 73684489.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 73684489 від 19.02.2024 на день формування позовної заяви складає 15930 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12750 грн, заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги на дату складання розрахунку заборгованості - 180 грн.
Посилаючись на вказані обставини, представниця позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 73684489 від 19.02.2024 у розмірі 15930 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
Ухвалою суду від 09.06.2025 було відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але у позовній заяві зазначив, що просить провести розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але в судове засідання повторно не з'явилася та не повідомила про причини неявки і не подала відзив.
Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов'язані зі спорами про виконання зобов'язань, які виникли за кредитним договором, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 19.02.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит/кредитний договір № 73684489, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 3000 грн на строк 730 днів (до 17.02.2026) з умовою сплати відсотків: протягом 14 днів дисконтного (пільгового) періоду в розмірі 0,01% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; протягом 716 поточного періоду в розмірі 1,0% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Також сторони погодили графік розрахунків (платежів), який є додатком № 1 до кредитного договору (а.с. 11-21, 26-28, 56-70).
06.03.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір про пролонгацію № 1/73684489 до договору про споживчий кредит/кредитного договору від 19.02.2024 № 73684489, відповідно до якого сторони погодили продовжити дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 20.03.2024 у зв'язку із чим за новою редакцією договору поточний період складає 699 днів і закінчується 17.02.2026. Також сторони погодили внести зміни в «графік розрахунків (платежів)», який є додатком № 1 до кредитного договору, виклавши його у новій редакції (а.с. 99-114).
Зазначені договори були укладені між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальниці за допомогою одноразового ідентифікатора.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальниця ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Також до позовної заяви позивачем додано правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЕКО ФІН» та паспорт споживчого кредиту(а.с. 86-97).
Суд не приймає вказані докази як складову частину кредитного договору укладеного між ТОВ «ЕКО ФІН» тавідповідачкою, з огляду на таке.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «ЕКО ФІН»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Зважаючи на те, що правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ЕКО ФІН», які додані позивачем до позовної заяви не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору № 73684489 від 19.02.2024.
Крім того, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20.
Свої зобов'язання за кредитним договором ТОВ «ЕКО ФІН» виконало, перерахувавши кошти у розмірі 3000 грн на банківську картку відповідачки (а.с. 31, 32).
05.05.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 05-05/25, відповідно до якого та реєстру боржників ТОВ «ЕКО ФІН» передало (відступило) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 73684489 від 19.02.2024 у розмірі 15750 грн, із яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн; 12750 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 33-39, 41-55).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачкою, відповідно до умов кредитного договору № 73684489, що був укладений 19.02.2024 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «ЕКО ФІН».
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Всупереч умов кредитного договору відповідачка не виконала свої зобов'язання, внаслідок чого, виникла заборгованість, яка станом на 12.05.2025 складає 15930 грн, із яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12930 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 40).
15.05.2025 позивачем було направлено відповідачці вимогу про усунення порушень основного зобов'язання (а.с. 29, 30).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачкою не надано.
Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачкою належним чином не виконано зобов'язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимоги позивача, як нового кредитора про стягнення заборгованості підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 8).
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню вся сума сплаченого судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн, суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подав: договір надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024; прайс - лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги № 40 від 06.05.2025; витяг з акту № 10 про надання юридичної допомоги від 20.05.2025 на суму 9000,00 грн (а.с. 77-83).
Указані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 9000,00 грн.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.
Згідно витягу з акту №10 про надання юридичної допомоги від 20.05.2025 до складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката включені наступні послуги, робота адвоката: надання усної консультації - 3000 грн (2 години); складання позовної заяви 6000 грн (2 години), що скало загальну суму 9000 грн (а.с. 83).
Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, а також ціну позову, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, оскільки такі витрати становлять більше половину ціни позову.
Крім того, дана справа відноситься до категорії малозначних, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.
Позовна заява складається із 5 аркушів, тому її складання, враховуючи професійну підготовку адвоката, який є фахівцем у галузі права, не становить складності.
Крім того, позовна заява подана до суду через систему «Електронний суд», що не потребує значного часу роботи адвоката.
До того ж, представництво інтересів позивача у судових засіданнях адвокат не здійснював.
Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 5000 грн.
Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 73684489 від 19.02.2024 у розмірі 15930 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн 00 коп., а також кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та кошти на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» адреса місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371;
відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя О. О. Огієнко