Справа № 489/7303/25
Номер провадження 2-з/489/37/25
10 вересня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі судді Кокорєва Вячеслава Валентиновича, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення коштів
встановив
Заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів. В обгрунтування вимог зазначено, що 19.09.2017 року між ОСОБА_1 , з однієї сторони та ОСОБА_2 , з другої сторони укладений договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна- квартири АДРЕСА_1 . Сторонами укладений договір, відповідно до умов якого сторони констатували про намір відповідача, як продавця продати нерухоме майно, яке належить йому на праві власності та намір позивача, як покупця придбати (купити) зазначене нерухоме майно на загальних засадах, визначених у цьому договорі. Відповідно до умов договору, позивач на момент підписання договору сплатив відповідачу грошову суму в розмірі 40 000,00 доларів США, що на момент подачі позову еквівалентно 1 662 000,00 грн. Зазначеним договором сторони передбачили укладення договору щодо продажу нерухомого майна після оформлення відповідачем належним чином права власності у порядку спадкування за законом на вказане нерухоме майно. Договір купівлі-продажу нерухомого майна не відбувся з вини відповідача. В серпні 2025 року позивачу стало відомо, що відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та має намір продати вказану квартиру третьої особі. Добровільно вирішити спір відповідач ухиляється. Вимогу позивача щодо оформлення з ним договору купівлі-продажу вказаної квартири ігнорує. На теперішній час існує обґрунтована небезпечність, що відповідач здійснить відчуження нерухомого майна, що зробить неможливим виконання рішення суду.
Тому просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 до набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Предметом позову в даній справі є стягнення коштів, які передавалися відповідачу за розпискою в якості авансу за придбання в майбутньому квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів заяви вбачається, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2025 квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 .
Суд приходить до висновку, що заявником наведено доводи того, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить поновлення порушених прав та інтересів заявника.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. З огляду на предмет і підстави позову, суд вважає, що обґрунтованими та достатніми способами забезпечення позову є накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 до набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (ч.ч. 4, 5 ст. 154 ЦПК України).
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №753/2380/18-ц від 10.04.2019 на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справі № 22-з/824/784/2021 від 25.11.2021 зазначено, що зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Цей інститут має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із цим.
Суд вважає, що у випадку відмови у задоволенні позовних вимог можливе ускладнення або неможливість виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачу, тому необхідно застосувати зустрічне забезпечення.
Суд приходить до висновку, що співмірними заходами зустрічного забезпечення до ОСОБА_1 із заходами забезпечення позову є: зобов'язання ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп. або надати суду банківську гарантію на вказану суму.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд
ухвалив
Заяву про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
В порядку зустрічного забезпечення зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) або надати суду банківську гарантію на вказану суму.
Протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) необхідно надати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до положень ч. 10 ст. 154 ЦПК України, якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Копію ухвали направити сторонам у справі для відома.
Копію ухвали, після надання доказів зустрічного забезпечення, направити для виконання до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.
Інформація про учасників справи:
Заявник (позивач): ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, може подати до суду мотивовану заяву про їх скасування, яка розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після надання доказів зустрічного забезпечення, незалежно від її оскарження.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову 1 (один) рік.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення (підписання). Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її складення (підписання), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної копії ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 10.09.2025.
Суддя В. В. Кокорєв