Справа № 472/364/25
Провадження №2/472/314/25
10 вересня 2025 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Тустановського А.О.,
за участю секретаря Маслюк А.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду селище Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,
27 березня 2025 року до суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав.
В позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що в період часу 2018-2019 роки ОСОБА_4 - син ОСОБА_1 , проживав спільно однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .
Від вказаного спільного проживання у ОСОБА_4 і ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після народження доньки - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і ОСОБА_3 ще декілька місяців проживали спільно, а потім у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 стала зловживати спиртними напоями, вони перестали спільно проживати і дитина до вересня 2021 року перебувала то у батька - ОСОБА_4 , та у матері - ОСОБА_3 . З весни 2021 року донька ОСОБА_4 і онука позивача - ОСОБА_5 стала проживати разом з батьком та бабусею.
З весни 2021 року відповідачка повністю припинила спілкування з донькою ОСОБА_5 , її вихованням не займалася і не займається до цього часу, будь-якої допомоги на утримання та виховання доньки не надавала і не надає, життям доньки не цікавиться, продовжує зловживати спиртними напоями, проживати з різними чоловіками, які ведуть аналогічний спосіб життя.
Після того, як онука - ОСОБА_5 стала проживати з батьком і позивачем, вона була оформлена до закладу дошкільної освіти Ясла-садок № 3 «Малятко», і активну участь у її житті та вихованні до мобілізації на військову службу - до 22.12.2024 року приймав батько - ОСОБА_4 та бабуся - ОСОБА_1 . Відповідно до Сповіщення № 953 від 10.03.2025 року батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, зник безвісті 07.03.2025 року під час виконання бойового завдання, в ході бойових дій в районі с. Костянтинопіль Волноваського району Донецької області.
На даний час дитина - ОСОБА_5 , продовжує проживати разом з позивачем, яка забезпечує онуку всім необхідним, опікується нею, займається її вихованням. Між позивачем і онукою - ОСОБА_5 склалися теплі, довірливі і дружні стосунки, позивачем створено в сім'ї сприятливий клімат для нормального фізичного та психологічного розвитку дитини. Позивач забезпечує сім'ю всі необхідним за рахунок пенсії 2725,00 грн. та підсобного господарства.
Просить суд позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 08 квітня 2025 року провадження по справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання.
20 червня 2025 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, що зазначені в позовній заяві, та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні суду зазначила, що позов підтримує з підстав зазначених представником в позовній заяві.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що неповнолітня ОСОБА_5 проживає разом з бабусею ОСОБА_1 з 2021 року. Вони проживає біля неї по сусідству через 2 будинка. ОСОБА_5 з 2-х років проживала біля свого батька ОСОБА_4 та бабусі ОСОБА_1 . Батька Дитини ОСОБА_4 був призваний на військову службу. Матір ОСОБА_5 вона взагалі не бачить, остання не приймає участі у її вихованні. Бабуся самостійно здійснює догляд за своєю онукою.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 . Дівчинка ОСОБА_5 проживає разом з бабусею, остання про неї піклується, займається її вихованням, водить до школи. Батько ОСОБА_5 ОСОБА_4 був призваний на військову службу, а до цього піклувався своєю донькою разом з бабусею. ОСОБА_3 участі у вихованні своєї доньки не приймає, веде аморальний спосіб життя.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
Представник третьої особи Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області в судове засідання не з'явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника, не заперечують щодо задоволення позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення, позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до наступних висновків.
В силу статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Так, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Положеннями ст. 3 Конвенції про права дитини (ратифікована Україною 27.02.1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 164 СК України передбачено вичерпний перелік обставин, за яких матір або батька може бути позбавлено батьківських прав щодо усіх дітей або когось з них. Батьки можуть бути позбавленні батьківських прав у разі, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За змістом статті 164 СК України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав").
Відповідно до ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Веселинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 03 травня 2019 року (а.с.13), є малолітньої дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько зазначено - ОСОБА_4 (а.с. 13).
Відповідно до довідки № 17 від 18.03.2025 року, виданої директором Веселинівського закладу дошкільної освіти (Ясла - Садок) № 3 «Малятко», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно здобуває дошкільну освіту у Веселинівському закладі дошкільної освіти (Ясла - Садок) № 3 «Малятко» з 02.08.2021 року по теперішній час. До призову на військову службу по мобілізації 22.12.2024 року, активну участь в житті та вихованні дитини приймав батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та бабуся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якими дівчинка і проживає за фактичною адресою: АДРЕСА_1 . На даний час вихованням ОСОБА_5 займається бабуся ОСОБА_1 (а.с. 14).
Відповідно до Сповіщення № 953 від 10.03.2025 року батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, зник безвісті 07.03.2025 року під час виконання бойового завдання, в ході бойових дій в районі с. Костянтинопіль Волноваського району Донецької області (а.с.15).
Згідно акту обстеження умов проживання від 24.03.2025 року, начальника ССД ОСОБА_13 , головного спеціаліста сектору опіки та піклування - Бабкевич А.А., завідувача сектора соціальної роботи Житніченко Ж., поліцейського офіцера громади ОСОБА_14 , на підставі заяви ОСОБА_1 було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок складається з 3-х житлових кімнат та коридору, окремо є літня кухня де в зимовий період сім'я. В будинку пічне опалення. Сім'я проживає за рахунок пенсії бабусі, тримають підсобне господарство, в наявності присадибна ділянка яка обробляється. Дитина проживає з бабусею уже більше 4-х років. Дівчинка забезпечена усім необхідним: одяг, взуття, іграшки, спальне місце. Стосунки у сім'ї склалися дружні, теплі. Бабуся піклується про свою онуку. Дівчинка відкрита, йде на контакт. За результатами бесіди Службою було встановлено, що дитина довгий час проживає з бабусею, відносини склалися довірливі, в сім'ї сприятливий клімат для нормального фізичного та психологічного розвитку дитини (а.с. 16).
Відповідно до довідки про доходи № 4762 6778 4174 2797, виданої Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію в розмірі 2725,00 гривень (а.с. 17).
Згідно постанови Веселинівського районного суду Миколаївської області від 09.05.2025 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження.
Згідно з висновком селищного голови Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області Румянцева О.В., затвердженого рішенням виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області від 03.07.2025 року № 112, останній вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов проживання дітей в сім'ї гр. ОСОБА_3 від 11 березня 2025 року комісією Служби у справах дітей було проведено обстеження умов життя в сім'ї ОСОБА_3 . Сім'я складається з 2-х чоловік: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - мати, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - син. Продукти харчування в наявності в мінімальній кількості. Санітарний стан житла не відповідає загальноприйнятим нормам. В будинку брудно, холодно, батареї відсутні, пічне опалення відсутнє. В літній кухні брудно, пічне опалення в наявності, постільна білизна брудна. Висновки комісії: мати попереджена про наслідки невиконання батьківських обов'язків. Рекомендовано найближчим часом створити належні умови для проживання та виховання дитини, дотримуватися санітарно-гігієнічних норм житлового приміщення. Повідомлено про взяття на облік дітей.
Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов проживання дітей в сім'ї гр. ОСОБА_3 від 12 травня 2025 року комісією Служби у справах дітей було проведено обстеження умов життя в сім'ї ОСОБА_3 . Сім'я складається з 2-х чоловік: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - мати, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - син. Продукти харчування в наявності в мінімальній кількості. Санітарний стан житла не відповідає загальноприйнятим нормам. У приміщенні бракує меблів, будинок потребує косметичного ремонту. В літній кухні все захаращене, постільна білизна брудна, розкидані речі, присутні різні неприємні запахи, накурено. Побутові умови не забезпечують безпечного та здорового середовища для проживання дітей. Висновки комісії: мати не створює безпечних та належних умов для проживання та виховання дітей.
З Акту обстеження житлово-побутових умов проживання дітей в сім'ї гр. ОСОБА_3 від 26 травня 2025 року вбачається, комісією Служби у справах дітей було проведено обстеження умов життя в сім'ї ОСОБА_3 . Сім'я складається з 2-х чоловік: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - мати, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - син. Продукти харчування в наявності в мінімальній кількості. Санітарний стан житла покращився, зроблено косметичний ремонт, в будинку чисто, але опалення відсутнє. Висновки комісії: повідомлено про дату та час засідання комісії. Проведено роз'яснювальну та профілактичну бесіду щодо неналежного виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3, 5 ст. 150, ч. 3 ст. 155, ст. 180 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, що є найважливішими обов'язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» (аналогічно положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року) передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).
В рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року та у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року висловлено наступне: «Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».
Фактичне розірвання сімейних зв'язків, що означає позбавлення дитини її коріння, може бути виправдане лише за виняткових обставин, має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа «Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року).
Тому, ретельно зваживши доводи, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 вересня 2025 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський