Справа № 464/58/25
пр.№ 2/464/680/25
09 вересня 2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
у складі судді Шашуріної Г.О.
секретаря судового засідання Федак Б.В.,
за участю учасників справи:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Андрусишина Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу № 464/58/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи Франківська районна адміністрація Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав,
Позивач звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою в якій просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покликаючись на те, що відповідач не бажає брати участь у вихованні дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 січня 2025 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.,
Ухвалою судді від 08 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування. Зобов'язано третю особу подати пояснення щодо позову/відзиву, у тому числі письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні сторона позивача позов підтримала, просила такий задоволити.
Представник відповідача позов заперечив.
Представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову повністю. Підтримав висновок органу опіки й піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях. (ст.ст.12,81 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Франківського районного суду м.Львова від 12 грудня 2019 року. У шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Указане підтверджується рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року, яке набрало законної сили, та наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про народження.
Неповнолітня ОСОБА_5 зареєстрована з 30 вересня 2014 року за місцем реєстрації батька (відповідача), за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання від 10 травня 2024 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах на утримання доньки ОСОБА_6 , така становить 120036,77 гривень.
Відповідно до характеристики учениці 5-б класу, ОСОБА_5 , виданої директором ліцею № 2 ЛМР, батьки (мати та вітчим) цікавляться навчанням дитини і відповідально ставляться до її виховання в сім'ї. Рідного батька дитини жодного разу не бачили.
Згідно з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої сімейним лікарем Гудз І.В. від 07.03.2025 року, всі візити в поліклініку на щеплення, обстеження та при хворобі ОСОБА_5 здійснює в супроводі матері.
Дані факти підтвердили допитані судом в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
За приписами ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
У судовому засіданні дитина ОСОБА_5 зазначила, що вона постійно проживає з матір'ю, вітчимом та сестрою. Біологічний батько проживає у Республіці Польща, належним чином не бере участі у її вихованні, мало спілкується, не часто дарує подарунки. Коли до батька подзвонить поспілкуватись, він постійно говорить, що зайнятий та не приділяє їй достатнього часу.
Аналізуючи думку дитини, батько частково бере участь у її вихованні, проте часто проявляє неактивність або бездіяльність.
Статтею 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частини 1 статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини 1 статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Як регламентовано ч.ч.1-3 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
За вимогами ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, зокрема можуть бути позбавлені судом батьківських прав.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої вказаної статті СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним
Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.
Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, змінити її в кращу сторону не бажає, нехтуючи при цьому найкращими інтересами дитини, внаслідок чого її фізичний, психічний і моральний розвиток піддаються небезпеці.
За правилами ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновком Франківської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування від 16 квітня 2025 року № 260001-вих-55967 визнано за недоцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини, мотивуючи, що позбавлення батьківських прав у даному випадку жодним чином, у позитивному плані не вплине на обставини щодо виховання і розвитку дитини, ніяк не сприятиме захисту їхніх прав загалом. Оцінивши даний висновок, суд вважає такий достатньо аргументованим та враховує при вирішенні спору.
Аналізуючи наведене вище у своїй сукупності позивачем, не доведено умисне ухилення відповідача, як батька, від виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки ОСОБА_6 , і як наслідок, необхідність застосувати до нього крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. Не доведено втрату сімейних зв'язків між батьком та дочкою, не надано жодного психологічного висновку про відсутність прихильності дитини до батька. Неактивність або певна бездіяльність відповідача, як батька, з урахуванням викладеного є недостатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.
Указане узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 21 травня 2024 року у справі № 303/801/23.
Інших доказів позивачем не надано, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявлено. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Таким чином, відсутні правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки, що зумовлює відмову у позові.
У порядку ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04056121, м. Львів, вул. Чупринки, 85,
Повне рішення суду проголошено 09 вересня 2025 року.
Суддя Галина ШАШУРІНА