Справа № 452/3390/25
Провадження № 1-кс/452/629/2025
10 вересня 2025 року м. Самбір
Слідча суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 вивчивши скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на незаконне затримання та незаконне позбавлення волі, -
10 вересня 2025 року до суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , щодо незаконного затримання та незаконного позбавлення волі ОСОБА_4 . В обґрунтування скарги зазначає, що син заявниці ОСОБА_4 , який страждає на розлади психіки та поведінки внаслідок душевної хвороби та недоумства, був затриманий працівниками ТЦК СП (без зазначення дати), без проходження ВЛК поміщений в військовий навчальний центр в Старичах (військова частина НОМЕР_1 ).Просить вжити невідкладних заходів щодо захисту прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_4 , провести його невідкладне судове-медичне обстеження, звільнити його з місця незаконного утримання.
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, слідча суддя приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчим суддею є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб, у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження у справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінальної функції, яка полягає у забезпеченні законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні.
За змістом ч. ч. 1-3 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Отже, повноваження щодо здійснення судового контролю, передбачені, у тому числі, й статтею 206 КПК України, можуть бути реалізовані слідчим суддею лише за умови існування кримінально-правових відносин в межах кримінального провадження та щодо осіб, які є учасниками кримінального провадження та утримуються в місцях несвободи, визначених КПК України, КВК України та Законом України «Про попереднє ув'язнення».
Зі змісту поданої скарги та доданих до неї матеріалів слідує, що ОСОБА_4 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою неуповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами в місцях несвободи у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного розпочатого кримінального провадження. Скаржник фактично не погоджується із діями працівників ТЦК стосовно незаконного затримання та утримання ОСОБА_4 .
Слідча суддя зазначає, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП та утримання його без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, перевірка законності дій яких у такому разі не належать до повноважень слідчого судді та не підлягають розгляду в порядку ст. 303 КПК України.
Матеріали справи не містять даних, що заявником в порядку ст. 214 КПК України подано заяву про кримінальне правопорушення щодо посадових осіб ТЦК та СП, при цьому слід зауважити, що уповноважені особи цього органу не є працівниками органу досудового розслідування, слідства чи прокуратури, діяльність яких може бути предметом перевірки в порядку вимог ст. 206 КПК України.
За таких обставин, з урахуванням положень ст. 206 КПК України, слідчий суддя не уповноважений на з'ясування підстав проходження служби у військовій частині, не пов'язаних із сферою дії кримінального процесуального закону.
З огляду на викладені скаржником фактичні обставини, які по своїй суті врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, та за відсутності заяв та ознак, які б вказували на кримінальне правопорушення щодо якого проводиться досудове розслідування, вказані спірні правовідносини щодо незаконного затримання ОСОБА_4 , утримання в приміщенні ТЦК та СП, проведення дій щодо вирішення питання його призову на проходження служби, підлягають оскарженню в порядку передбаченому законом, як до начальника ТЦК та СП так і до адміністративного суду, а, у разі наявності в діях осіб ознак злочину - у порядку, встановленому КПК України.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за зверненням, яке подане в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
У частині 4 статті 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідча суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 7, 9, 26, 206, 304 КПК України, слідча суддя, -
У відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 , щодо незаконного затримання особи, в порядку 206 КПК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідча суддя