Справа № 450/2162/25 Провадження № 2-о/450/183/25
"05" вересня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Добош Н.Б.
при секретарі Хамуляк Ю.В.
за участі представника заявника Медвідь В.О.
представника заінтересованої особи ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_7 про (предмет заяви): про встановлення факту, що має юридичне значення
стислий виклад позиції заявника та заінтересованої особи :
підстава заяви (позиція заявника): представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Медвідь В.О. звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату його загибелі, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час ведення бойових дій, вірний присязі у с. Нова Кам'янка Нововоронцовського району Херсонської області загинув його батько ОСОБА_2 , який перебував на посаді сержанта військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 . Заявник звернувся до третього ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат після смерті батька. Однак згідно протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 23/д від 08.12.2023 року документи заявника повернуті на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що він перебував на утриманні загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні відповідно до згаданого Закону на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв'язку із зазначеним, встановлення факту перебування заявника на утриманні загиблого військовослужбовця необхідне заявнику для реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу. Поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Оскільки чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення зазначеного факту, заявник змушений звернутися до суду та просить рішенням суду встановити факт перебування його на утриманні загиблого батька ОСОБА_2 .
У хвалою суду від 28.05.2025 року відкрито провадження по справі, справа призначена до розгляду в порядку окремого провадження.
07.08.2025 від представника заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_8 - ОСОБА_4. надійшли письмові пояснення на заяву, у яких він просить відмовити у задоволенні заяви, оскільки вважає, що обґрунтування заяви є недостатнім, а заявником не надано належних на допустимих доказів факту перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 . Зазначає, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки осіб, які до участі у справі залучені не були, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 та батьків загиблого.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Медвідь В.О. підтримав заяву, та просив встановити факт перебування заявника на утриманні загиблого батька. Вказав, що доказами підтверджене систематичне утримання заявника, який навчався на денній формі його батьком ОСОБА_2 . Зазначив, що батьки загиблого, ОСОБА_2 , померли.
Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4. у судовому засіданні заперечив у задоволенні заяви, з підстав відсутності доказів, які б свідчили, що заявник перебував на утриманні свого батька, тому в задоволенні вказаної заяви просив відмовити з підстав викладених у письмових поясненнях.
Суд на підставі заяви, а також долучених письмових доказів, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09.06.1999 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.07.2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний 17.07.2008 року.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 22.11.2022 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Нова Кам'янка Нововоронцовського району Херсонської області.
Згідно сповіщення № 83 від 17.11.2022 року, яке адресовано на ім?я ОСОБА_1 , вбачається те, що його батько, сержант ОСОБА_2 , загинув під час ведення бойових дій, вірний присязі, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки про причину смерті від 18.11.2022 року за № 2923, вбачається те, що причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_2 стало ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть за № 2923 від 15.11.2022 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Нова Кам'янка Нововоронцовського району Херсонської області, в результаті ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків.
Відповідно до довідки № 130 від 22.11.2022 року місце смерті ОСОБА_2 Україна, Херсонська область, Нововоронцовський район, с. Нова Кам'янка.
Згідно довідки для членів сімей осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь стримування військової агресії російської федерації проти України, померли внаслідок поранення, контузія або каліцтва, одержаних під час стримування військової агресії російської федерації проти України від 04.01.2023 року за № 20, виданої ОСОБА_1 , його батько сержант ОСОБА_2 загинув в результаті уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла та ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків ІНФОРМАЦІЯ_9 року під час безпосередньої участі в стримуванні військової агресії російської федерації проти
України, виконуючи бойове завдання щодо захисту незалежності України в районі населеного пункту Нова Кам?янка Херсонської області.
Судом встановлено, що після смерті батька заявник звернувся до третього ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат після смерті батька.
Згідно витягу з проколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 23/д від 08.12.2023 року документи заявника повернуті на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що він перебував на утриманні загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні відповідно до згаданого Закону на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги. У вказаному протоколі зазначено, що згідно наданих документів заявник не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого а також за поданими документами неможливо встановити чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним та чи перебував він на його утриманні.
З довідки Гуменецького старостинського округу Щирецької селищної ради № 88 від 30.04.2025 року та акту обстеження житлово-побутових умов, який складений комісією Щирецької селищної ради 29.04.2025 року слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживали разом за адресою АДРЕСА_1 .
З довідки Гуменецького старостинського округу Щирецької селищної ради № 82 від 16.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 дійсно займався похованням свого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки «Миколаївського професійного ліцею» № 41 від 29.04.2025 року ОСОБА_1 з 01.09.2001 року по 28.06.2024 року навчався в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Миколаївський професійний ліцей» за професією реставратор декоративних штукатурок і ліпних виробів, реставратор декоративно-художніх фарбувань на денній формі навчання.
З моменту вступу ОСОБА_1 на навчання за денною формою у Державний професійно-технічний навчальний заклад «Миколаївський професійний ліцей» останній повністю перебував на утриманні свого батька ОСОБА_2 до дня його смерті., що підтверджується випискою по його картковому рахунку від 14.04.2025 року з якої вбачається, що ОСОБА_2 щомісячного перераховував кошти своєму синові ОСОБА_1 , за період з 11.09.2021 року по 23.09.2022 року перераховано суму в розмірі 508 413, 25 грн.
З наведеного слідує, що в період навчання ОСОБА_1 на денній формі навчання у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Миколаївський професійний ліцей» його повне матеріальне утримання та забезпечення здійснював його батько ОСОБА_2 , з яким він був зареєстрований та проживав, а після смерті останнього заявник займався його похованням.
Згідно з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як визначено частиною сьомою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до пункту 5 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - одноразова грошова допомога виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Частиною 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Пунктом 4 зазначеної статті визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", одноразова грошова допомога виплачується сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону від 30.09.2022, чинній на день загибелі військовослужбовця), а саме: батькам, одному із подружжя, який не одружився вдруге, дітям, які не досягли повноліття, утриманцям загиблого (померлого).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 N5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім"ї" членами сім"ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. Обов"язковими умовами для визнання їх членами сім"ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 592/17552/18 також наголосив, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановлені факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Також Верховний суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому отримання особою інших виплат не може бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні суду необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Утримання може бути повним або частковим. Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Часткове утримання означає, що особа мала інші джерела доходів, однак допомога годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують отримання заявником допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї.
Такі обставини можуть бути підтверджені зокрема: листами ділового і особистого характеру, які містять відомості про перебування заявника на утриманні; довіреністю на право розпорядження грошовими коштами з рахунку; корінцями грошових переказів та іншими документами, які свідчать про одержання грошей або іншої допомоги (продуктових чи речових посилок тощо) від годувальника, які можна було б віднести до основного і постійного джерела засобів до існування.
У листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу і, що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року в справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року в справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року в справі №210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року в справі №592/17552/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Згідно до постанови у справі № 560/17953/21 від 18 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Також, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що є неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази вказують на те, що допомога, яка надавалась загиблим ОСОБА_2 своєму синову ОСОБА_1 за життя, була для нього постійним і основним засобом для існування, оскільки ОСОБА_1 в цей період проходив навчання на денній формі начання, між ними існував тісний родинний та сімейний зв'язок, вони мали взаємні права та обов'язки.
Виходячи з вищевикладеного та зважаючи на те, що встановлення даного факту необхідне заявнику для отримання одноразової матеріальної допомоги після смерті батька, суд дійшов до висновку, що вимога заявника про встановлення факту перебування її на повному матеріальному утриманні загиблого батька, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 294 ч. 7 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст. 259, 263- 265, 268, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,-
заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Медвідь В.О.,- задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утриманні свого батька ОСОБА_2 , станом на дату його загибелі, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_7, ЄДРПОУ НОМЕР_6, АДРЕСА_2
Повний текст судового рішення складено 05.09.2025 року.
СуддяН. Б. Добош