Справа № 463/3947/25
Провадження № 2/463/1447/25
10 вересня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого - судді Бобрової Ю.Ю.
за участі секретаря судових засідань Назара Р.М.
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання права власності, -
Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача звернувся до суду із позовом про визнання права власності на транспортний засіб «BMW X4», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
Позов мотивує тим, що 18.11.2019 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу №LVHFA!00000839. Предметом зазначеного Договору, згідно Додатку №1 до Договору специфікації майна є транспортний засіб «BMW X4», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Позивачка повністю виконала зобов'язання по погашенню транспортного засобу за Договором та їй було надано пакет документів для переоформлення автомобіля. 10.10.2024 між лізингодавцем та лізингоодержувачем складено Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, яким підтверджено, що всі зобов'язання сторін відповідно до договору було належним чином виконано, лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за Договором та претензій стосовно договору та зобов'язань за ним сторони не мають. 10.10.2024 між АТ КБ «ПриватБанк» (продавцем) та позивачкою (покупцем) укладено Договір купівлі - продажу предмету лізингу.
10.03.2025 на адресу Територіального сервісного центру МВС №4641 скеровано адвокатський запит з проханням повідомити, чи можливо провести перереєстрацію транспортного засобу марки «BMW X4» 2016 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , однак, територіальний сервісний центр повідомив, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника - АТ КБ «ПриватБанк», а відтак, у сервісного центру відсутні правові підстави для перереєстрації транспортного засобу. Таким чином, вказаний автомобіль перебуває в користуванні і володінні позивачки, оскільки був переданий їй за умовами договору фінансового лізингу після його підписання, але розпоряджатись цим майном вона не має можливості.
У зв'язку з вищевикладеним позивачка змушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності на транспортний засіб, оскільки інших способів захисту її прав, передбачених законом, ніж у судовому порядку, не існує.
Від відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до суду надійшов відзив, в якому зазначає, що Банком не заперечується право власності Позивача на транспортний засіб, всі документи, які були необхідні для перереєстрації автомобілю з боку Банку було підписано і передано Позивачу. Судова практика стосовно моменту переходу права власності на автомобіль сформована в тій частині, що право власності на транспортний засіб виникає з моменту передачі майна від відчужувача до набувача, що в даній справі мало місце 10.10.2024 року і не заперечується сторонами по справі. Перереєстрація права власності на користь лізингоодержувача не може бути обмежена жодною третьою особою, бо у вказаних правовідносинах основним є виконання умов договору фінансового лізингу.
Окрім цього, обраний Позивачем спосіб захисту шляхом визнання права власності на спірне майно є неефективним. Для цілей підтвердження права власності Позивача перед Регіональним сервісним центом МВС, рішення суду про визнання права власності поряд із Договором лізингу, купівлі-продажу та актом приймання передачі транспортного засобу - є абсолютно рівноцінними документами, що посвідчують перехід права власності від Відповідача до Позивача. Судовим процесом фактично здійснюється спроба підтвердити факт переходу права власності на підставі договору фінансового лізингу.
Варто закцентувати увагу на тому, що підстава для відмови, яка зазначена в листі РСЦ ГСЦ МВС, навіть після винесення судом рішення - не відпаде. Банк не припинить перебувати в реєстрі боржників за результатом з розгляду цієї справи.
Із позовної заяви слідує, що саме третьою особою відмовлено Позивачу у перереєстрації права власності на транспортний засіб, таким чином державний орган не визнав право власності Позивача на підставі поданих документів. В цей час, факт такої відмови жодним чином не спростовує чинність поданих документів та факт переходу права власності. Таким чином, вважає помилковим визначення Позивачем належного відповідача, оскільки між цими сторонами відсутній предмет спору, Відповідач (Банк) прав Позивача не порушував, не оспорював, в реєстрації не відмовляв. Доказів порушених або невизнаних прав Позивача з боку АТ КБ “ПриватБанк» у матеріалах справи та у позовній заяві відсутні.
Також, від третьої особи Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) до суду надійшли пояснення, в яких зазначається, що РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, який є структурним підрозділом Головного сервісного центру МВС не є юридичною особою, а тому, не має процесуальної правоздатності та не може брати участь у вищезгаданій справі.
Окрім цього, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів 19.11.2019 року, в територіальному сервісному центрі №4641 здійснено «перереєстрацію на нового власника по договору укладеному в ТСЦ», а саме транспортного засобу «BMW X4», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 », видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 та зареєстровано за Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».
Будь-яких змін по даний час щодо реєстрації/перереєстрації вказаного транспортного засобу не відбувалось (Інформація міститься у додатку).
Вказана реєстрація проведена в територіальному сервісному центрі №4641 (на правах відділу, м. Львів) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС), відповідно до вимог чинного законодавства України, при цьому РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях не наділено повноваженнями визнавати право власності, а також перевіряти наявність чи відсутність інших договорів купівлі продажу з одного і цього ж предмета договору, та самовільно вносити будь-які відомості в Єдиний державний реєстр транспортних засобів.
Просить звернути увага на те, що РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях жодним чином не порушує будь-які права Позивача.
Також, відповідно до своїх функцій, сервісні центри МВС, в межах своєї компетенції, вносять в Єдиний державний реєстр транспортних засобів, відомості та дані щодо власників транспортних засобів. Під час проведення операцій, пов'язаних із реєстрацією/перереєстрацією транспортних засобів, уповноваженою особою здійснюється перевірка транспортного засобу, власника транспортного засобу який підлягає відчуженню, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру боржників. Внаслідок чого, Позивачу було відмовлено у здійсненні перереєстрації ТЗ на своє ім'я, оскільки власником даного ТЗ, згідно даних в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, являється АТ КБ «ПриватБанк. В даній справі законодавство, яке регулює спірні правовідносини є доступним, сформованим з достатньою чіткістю, а Позивач отримав від ТСЦ №4641 в межах дискреції, інформацію про обставини застосування правових норм таким відносинам.
28 травня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що у відзиві відповідач зазначає, що обтяження щодо транспортного засобу «BMW X4», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутні. Також зазначає, що інформація надана позивачкою стосується лише перебування АТ КБ «ПриватБанк» в Єдиному державному реєстрі боржників. Великі підприємства, які ведуть активну господарську діяльність, такі як Банки, зазвичай є суб'єктами такого реєстру в силу того, що одне виконавче провадження закривається, інше відкривається, частина виконавчих проваджень є виконавчими провадженнями з немайновими вимогами, тощо. Ця обставина не повинна бути загальною перешкодою у здійсненні перереєстрації всіх предметів лізингу по всій Україні.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу з метою його відчуження, територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України зобов'язані відмовити у вчиненні реєстраційної дії, про що не пізніше наступного робочого дня повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про такий транспортний засіб.
Таким чином, оскарження відмови ТС МВС №4641 у реєстрації за позивачкою права власності на транспортний засіб, не буде ефективним засобом захисту прав ОСОБА_1 , як набувача майна. У даному випадку дії позивачки щодо перереєстрації транспортного засобу спрямовані на завершення процедури відчуження майна від АТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачка не має можливості оформити на себе документи про право власності на вище вказаний транспортний засіб, чим порушені її права, так як вона повністю виконала умови Договору.
Варто зазначити, що визнання права власності на спірний автомобіль за позивачкою не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні питання пов'язані з розглядом справи
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Боброву Ю.Ю. (а.с. 11).
Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 6 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі (а.с. 16).
Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 18.11.2019 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу №LVHFA!00000839 (Далі - Договір).
Предметом зазначеного Договору, згідно Додатку №1 до Договору специфікації майна є транспортний засіб «BMW X4», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
Згідно з повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 14.10.2024 №20.1.0.0.0/7 -241010/13077 від 10.10.2024 позивачка повністю виконала зобов'язання по погашенню транспортного засобу за Договором та їй було надано пакет документів для переоформлення автомобіля.
Відповідно до пункту 2.2. Договору лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплатити лізингові платежі та платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням договору, на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами Договору.
Згідно з п. 14.2 Договору строк лізингу становить 60 днів. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами договору.
10.10.2024 між лізингодавцем та лізингоодержувачем складено Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, яким підтверджено, що всі зобов'язання сторін відповідно до договору було належним чином виконано, лізингоодержувач повністю сплатив лізингодавцю всі належні до сплати платежі за Договором та претензій стосовно договору та зобов'язань за ним сторони не мають.
10.10.2024 між АТ КБ «ПриватБанк» (продавцем) та позивачкою (покупцем) укладено Договір купівлі - продажу предмету лізингу.
Відповідно до пункту 1.1. цього Договору, у зв'язку з повним розрахунком між Покупцем та Продавцем за Предмет лізингу до дати укладання цього договору шляхом виплати Покупцем усієї вартості Предмету лізингу за Договором лізингу, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю Товар (автомобіль марки «BMW X4», 2016 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 ), а Покупець зобов'язується прийняти Товар на умовах, визначених цим Договором.
Згідно пункту 2.3 Договору купівлі-продажу предмету лізингу приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання Акту про перехід права власності на ТЗ, який підтверджує належні якість, комплектність та кількість Товару на момент його приймання-передачі. Покупець зобов'язаний у десятиденний строк з дня підписання цього Договору здійснити перереєстрацію Товару на своє ім'я.
10.03.2025 на адресу Територіального сервісного центру МВС №4641 скеровано адвокатський запит з проханням повідомити, чи можливо провести перереєстрацію транспортного засобу марки «BMW X4» 2016 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
У відповіді на запит 803-аз/17-2025 від 13.03.2025, Територіальний сервісний центр повідомив, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника - АТ КБ «ПриватБанк», а відтак, у сервісного центру відсутні правові підстави для перереєстрації транспортного засобу.
З матеріалів позову вбачається, що на даний час вказаний автомобіль перебуває в користуванні і володінні позивачки, оскільки був переданий їй за умовами договору фінансового лізингу після його підписання, але розпоряджатись цим майном вона не має можливості.
Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі Порядок №1388), встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі.
Пунктом 15 Порядку №1388 визначено, що у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, крім випадків, коли:
- перереєстрація транспортного засобу не пов'язана з його відчуженням;
- транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»;
- транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, установленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»;
- транспортний засіб придбано в порядку, установленому статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;
- транспортний засіб безоплатно отримано відповідно до пункту 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. №985.
У свою чергу, перереєстрація транспортного засобу на підставі договору фінансового лізингу не підпадає під виключення, зазначені у пункті 15 Порядку №1388.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживача».
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (не прямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавщо на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього Закону лізингоодержувач має право: вибрати об'єкт фінансового лізингу, що належить лізингодавцю на праві власності і набутий ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем, та/або встановити специфікацію об'єкта фінансового лізингу і доручити вибір такого об'єкта лізингодавцю; відмовитися від прийняття об'єкта фінансового лізингу, що не відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам, специфікаціям; вимагати розірвання договору фінансового лізингу або відмовитися від такого договору у випадках, передбачених договором фінансового лізингу та законодавством; вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договору фінансового лізингу лізингодавцем; оскаржити в суді одностороннє розірвання договору фінансового лізингу лізингодавцем та повернення об'єкта фінансового лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса, вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу і відшкодування збитків, завданих вилученням такого об'єкта.
Сторонами виконано умови Договору, складено і підписано акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, укладено Договір купівлі-продажу предмету лізингу, оформлено акт прийому-передачі транспортного засобу, а відтак право власності на транспортний засіб «BMW X4», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 мало перейти до позивача, проте перереєстрація вказаного автомобіля на ім'я позивача неможлива через те, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника - АТ КБ «ПриватБанк» (попереднього власника).
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути й визнання права.
За положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У силу вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Положеннями статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином у судовому засіданні встановлено, що відповідачем АТ КБ «Приватбанк» не заперечується право власності позивача на транспортний засіб, оскільки позивачем у повному обсязі виконані умови договору лізингу перед відповідачем. Банк вчинив усі необхідні дії для перереєстрації транспортного засобу за позивачкою, зокрема, видав усі документи, які вимагалися для такої перереєстрації.
Однак, при зверненні до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) з метою реєстрації транспортного засобу позивачці повідомлено про неможливість перереєстрації транспортного засобу у зв'язку з тим, що АТ КБ «Приватбанк» значиться в Єдиному реєстрі боржників.
З системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16та від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 року у справі №910/2861/18).
Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 року у справі №911/3594/17 зробила висновок, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.
Виходячи з системного аналізу підстав поданого позову у взаємозв'язку з обставинами справи та обраним позивачем способом захисту порушеного права, суд вважає, що обставини наявності відповідача в Єдиному реєстрі боржників для даного спору щодо визнання права власності на транспортний засіб не мають правового значення, оскільки перереєстрація права власності на користь лізингоодержувача не може бути обмежена жодною третьою особою та у спірних правовідносинах визначальним є виконання умов договорів фінансового лізингу як правомірна підстава набуття позивачем права власності.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження.
Таким чином, зважаючи на те, що сторонами виконано умови Договору, складено і підписано акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу, укладено Договір купівлі-продажу предмету лізингу, оформлено акт прийому-передачі транспортного засобу, а відтак право власності на транспортний засіб «BMW X4», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 мало перейти до позивача, проте перереєстрація вказаного автомобіля на ім'я позивача неможлива через те, що в Єдиному реєстрі боржників міститься запис про боржника - АТ КБ «ПриватБанк» (попереднього власника), що порушує права позивача як нового власника транспортного засобу, і в інший спосіб відновити свої порушені права позивач не може, а відтак слід позов задоволити та визнати за нею право власності на транспортний засіб «BMW X4», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 273 ЦПК України, суд -
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на транспортний засіб «BMW X4», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
дані позивача: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
дані відповідача: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570);
дані третьої особи: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) (місцезнаходження: м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 11, код ЄДРПОУ 45307457).
Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення: 10 вересня 2025 року.
Суддя Юлія БОБРОВА