Справа №635/13500/24 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1344/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України
Іменем України
10 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харків кримінальне провадження заапеляційною скаргою прокурора на вирок Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2025 року стосовно ОСОБА_7 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Зміїв, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, не працевлаштована, не заміжня, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не засуджена, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
засуджена за:
- ч. 4 ст. 185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі на;
- ч. 1 ст. 357 КК України до 1 (одного) року обмеження волі;
- ч. 3 ст. 357 КК України до 1 (одного) рік 6 (шести) місяців обмеження волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, якщо вона протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї судом обов'язки.
Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/22, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який триває по теперішній час.
05.10.2024 в 09:20 ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9 , з яким вона познайомилась вранці цього дня перебуваючи місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , та на прохання якого погодилась допомогти йому зняти кошти в банкоматі, прийшла до магазину за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Покотилівка, вулиця Незалежності, 48 та підійшовши до банкомату «ПриватБанку» ОСОБА_9 передав ОСОБА_7 свою банківську картку «ОщадБанка» № НОМЕР_1 та повідомив пін-код від вищевказаної картки. Після зняття грошових коштів ОСОБА_7 віддала гроші та банківську картку ОСОБА_9 який поклав вищевказану картку до свого паспорта громадянина України, що бачила ОСОБА_7 . Далі, купив продукти харчування, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 пішли додому до потерпілого за адресою: АДРЕСА_4 , де в ході спілкування остання побачила, що потерпілий поклав свій паспорт громадянина України з банківськими картками на тумбочку і в неї виник раптовий, злочинний, корисливий умисел, спрямований на викрадення грошових коштів з картки «ОщадБанка» № НОМЕР_1 . Реалізуючи свій раптовий, злочинний, корисливий умисел ОСОБА_7 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, взяла банківську картку «Ощад Банку» № НОМЕР_1 та скориставшись фізичною наявністю банківської картки і маючи доступ до її ідентифікуючих ознак (пін-коду) в той же день пішла до банкомату «ПриватБанку», який розташований в магазині за адресою: Харківська область, Харківський район, смт Покотилівка, вулиця Незалежності, 48, та таємно зняла з вищевказаної банківської картки «ОщадБанку» о 13:42 - 1000 грн., о 13:45 - 1000 грн. і о 13:53 - 4500 грн., тим самим викрала в потерпілого грошові кошти. Після цього, ОСОБА_7 розпорядилась викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 6500 грн.
Крім того, 05.10.2024, в другій половині дня, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не представилось за можливе, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , де в ході спілкування побачила, що потерпілий поклав свій паспорт громадянина України з банківськими картками на тумбочку і в неї виник раптовий, злочинний, корисливий умисел, направлений на привласнення офіційних документів. Реалізуючи свій раптовий, злочинний, корисливий умисел, направлений на незаконне привласнення офіційних документів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, у вигляді заподіяння шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 взяла паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , в якому знаходились: картка платника податків на ім'я ОСОБА_9 , картка «ОщадБанку» № НОМЕР_1 відкрита на ім'я ОСОБА_9 , картка «УкрСибБанку» з картковим рахунком НОМЕР_2 відкритим на ім'я ОСОБА_9 , картка «РайффайзенБанка» НОМЕР_3 відкрита на ім'я ОСОБА_9 , які відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1 п. 15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність, примітки до ст. 358 КК України, є офіційними документами, оскільки містять зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видані уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, тим самим незаконно заволоділа паспортом та іншим важливим особистим документом - карткою платника податків та позбавила потерпілого можливості реалізувати свої права, свобод і законні інтереси. У подальшому, незаконно заволодівши паспортом та іншим важливим особистим документом, ОСОБА_7 з привласненими нею офіційними документами з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, розпорядилась ними на власний розсуд.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Свої апеляційні вимоги прокурор мотивує, тим, що судом першої інстанції не приділено належної уваги вимогам ч. 3 ст. 61 КК України і при призначенні покарання ОСОБА_7 не враховано дані, що характеризують особу засудженої, а саме той факт, що остання має на утриманні неповнолітню дитину, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , віком до чотирнадцяти років.
Заслухавши доповідь головуючого судді, з'ясувавши думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_7 та правильність кваліфікації її дій ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України апелянтом не оспорюється.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок стосовно ОСОБА_7 в межах поданої апеляційної скарги, а саме в частині правильності призначення покарання.
Так, вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, судом першої інстанції відповідно до ст. 65 КК України, враховані ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Судом враховано, що ОСОБА_7 не працевлаштована, не одружена, має на утриманні малолітню дочку, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не засуджена, за місцем проживання скарг та заяв від сусідів не надходило. Суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченій - її щире каяття у вчиненому, обставин, що обтяжує покарання - судом не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
Виходячи з наведеної норми вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання не дотримався наведених норм матеріального права. Що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 та п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України порушує вимоги матеріального кримінального закону є підставою для скасування рішення суду.
При призначенні покарання, суд апеляційної інстанції керується положеннями ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпечність, вищевказані дані про особу обвинуваченої, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання; згідно з п. 2 ч. 1 ст. 65, ч. 3 ст. 61 КК України, призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього кодексу.
У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, обвинуваченій ОСОБА_7 призначається покарання за вчинення інкримінованого їй злочину, що буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів, відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, а саме: ступеню тяжкості вчиненого злочину, суспільній небезпечності кримінального правопорушення, особі обвинуваченої та принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 408,п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2025 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Призначивши покарання ОСОБА_7 за:
- ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,
- ч. 1 ст. 357 КК України до 1 року пробаційного нагляду,
- ч. 3 ст. 357 КК України до 1 року 6 місяців пробаційного нагляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді