Справа № 638/9692/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/798/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.ч. 2,4 ст. 190 КК України
10 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2024 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 4 статті 190 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12023226240000715 від 15.09.2023, -
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку смт Савинці Харківської області, громадянку України, неодружену, яка має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює, із середньо-спеціальної освітою, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка раніше судимою не була, визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 4 статті 190 КК України та призначено їй покарання:
- за частиною 2 статті 190 КК України у виді позбавлення волі на строк (два) роки;
- за частиною 4 статті 190 КК України виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
В силу частини 1 статті 70 КК України за сукупністю скоєних злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку - 3 (три) роки не скоїть нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно вироку, ОСОБА_7 визнано винною в тому, що невстановлений в ході судового розгляду період часу та місці, але не пізніше 28 грудня 2022 року, у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами наступних потерпілих: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , використовуючи дружні відносини з останніми.
Так, 28 грудня 2022 року приблизно о 10 год 00 хв, точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння грошовими коштами, усвідомлюючи свої злочинні дії, використовуючи довірчі стосунки, які склались в неї склались з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не маючи наміру повернути борг, звернулась до останньої з проханням надати їй позику в сумі 44000 грн. 00 коп., під вигаданим приводом, ніби-то їй потрібні грошові кошти на розвиток бізнесу у вигляді закупівлі спирту.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення шахрайства, ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, знаходячись за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, буд. 70, переконала ОСОБА_10 в необхідності надання їй грошових коштів в розмірі 40 000 грн. в борг та надала ОСОБА_10 номер своєї банківської картки ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , для переказу вказаних грошових коштів.
В свою чергу, ОСОБА_10 будучи впевненою у правомірності та добросовісності дій ОСОБА_7 , не здогадуючись про її злочинні наміри, перерахувала через мобільний додаток «Приват24» зі своєї банківської картки на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 40 000 грн. 00 коп., а саме: 28.12.2022 об 11 год 01 хв у розмірі 20000 грн. 00 коп. та 28.12.2022 об 11 год 02 хв у розмірі 20000 грн. 00 коп.
Після чого, ОСОБА_7 , не маючи на меті виконання своїх зобов'язань, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 40 000 грн. 00 коп. та розпорядилася ними на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_10 майнової шкоди на вказану суму.
Продовжуючи свої протиправні дії, охоплені єдиним злочинним умислом, направленим на заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_10 , ОСОБА_7 продовжила вводити в оману ОСОБА_10 .
Так, 11.01.2023 року приблизно о 11 год 00 хв ОСОБА_7 , повторно використовуючи дружні відносини, які в неї склались з ОСОБА_10 , не маючи наміру повернути борг, під вигаданим приводом, ніби то їй потрібні грошові кошти для купівлі товарів своєму чоловікові, звернулась до ОСОБА_10 з проханням надати їй грошові кошти в сумі 4 000 грн. 00 коп. в борг, шляхом переказу на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , емітовану на ім'я ОСОБА_7 .
В свою чергу, ОСОБА_10 , будучи впевненою у правомірності та добросовісності дій ОСОБА_7 , не здогадуючись про її злочинні наміри, 11.01.2023 року о 11 год 02 хв перерахувала через мобільний додаток «Монобанк» зі своєї банківської картки на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 4 000 грн. 00 коп.
Після чого, ОСОБА_7 , не маючи на меті виконання зобов'язань, в черговий раз заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 4000 грн. 00 коп. та розпорядилася ними на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_10 майнової шкоди на вказану суму.
Продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним злочинним умислом, направленим на безпосереднє заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , ОСОБА_7 продовжила вводити в оману потерпілу ОСОБА_10 .
Так, 24.01.2023 року приблизно о 12 год 00 хв ОСОБА_7 , повторно використовуючи довірчі стосунки, які склались в наслідок особистого знайомства з ОСОБА_10 , не маючи наміру повернути борг, звернулась через месенджер «Viber» до ОСОБА_10 з проханням надати їй позику в сумі 1600 грн. 00 коп., шляхом переказу на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 .
В свою чергу, ОСОБА_10 , будучи впевненою у правомірності та добросовісності дій ОСОБА_7 , не здогадуючись про її злочинні наміри, перерахувала 24.01.2023 року о 12 год 30 хв через мобільний додаток «Монобанк» зі своєї банківської картки на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 1600 грн. 00 коп.
Далі, ОСОБА_7 , не маючи на меті виконання зобов'язань, в черговий раз заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 1600 грн. 00 коп. та розпорядилася отриманими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_10 майнової шкоди на вказану суму.
Продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним злочинним умислом, направленим на безпосереднє заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , ОСОБА_7 продовжила вводити в оману потерпілу ОСОБА_10 .
Так, 19.04.2023 року приблизно о 11 год 00 хв ОСОБА_7 , повторно використовуючи довірчі стосунки, які склались в наслідок особистого знайомства з ОСОБА_10 , не маючи наміру повернути борг, під вигаданим приводом, ніби то їй потрібні грошові кошти для надання їх працівникам поліції, звернулась до ОСОБА_10 з проханням надати їй позику в сумі 27000 грн. 00 коп., шляхом переказу на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 .
В свою чергу, ОСОБА_10 , будучи впевненою у правомірності та добросовісності дій ОСОБА_7 , не здогадуючись про її злочинні наміри, перерахувала 19.04.2023 року о 11 год 08 хв через мобільний додаток «Приват24» зі своєї банківської картки на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 ,що емітованана ім'я ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 20000 грн. 00 коп. та 19.04.2023 року о 17 год 38 хв через мобільний додаток «Сенсбанк» зі своєї банківської картки на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 7000 грн. 00 коп.
Далі, ОСОБА_7 , не маючи на меті виконання зобов'язань, в черговий раз заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 27000 грн. 00 коп. та розпорядилася отриманими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_10 майнової шкоди на вказану суму.
Продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним злочинним умислом, направленим на безпосереднє заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , ОСОБА_7 продовжила вводити в оману потерпілу ОСОБА_10 .
Так, 18.06.2023 року приблизно о 14 год 00 хв ОСОБА_7 , повторно використовуючи довірчі стосунки, які склались в наслідок особистого знайомства з ОСОБА_10 , не маючи наміру повернути борг, під вигаданим приводом, ніби то їй потрібні грошові кошти для купівлі ліків отруєному від спирту клієнтові, звернулась до ОСОБА_10 з проханням надати їй позику в сумі 70000 грн. 00 коп., шляхом переказу на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 .
В свою чергу, ОСОБА_10 , будучи впевненою у правомірності та добросовісності дій ОСОБА_7 , не здогадуючись про її злочинні наміри, перерахувала: 18.06.2023 року через мобільний додаток «СенсБанк» зі своєї банківської картки на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 11000 грн. 00 коп.; 18.06.2023 року через мобільний додаток «Izibank» зі своєї банківської картки на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 23500 грн. 00 коп.; 18.06.2023 року о 14 год 21 хв через мобільний додаток «Приват24» зі своєї банківської картки на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 29000 грн.00 коп.;18.06.2023 року о 14 год 23 хв через мобільний додаток «Приват24» зі своєї банківської картки на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 7000 грн. 00 коп..
Далі, ОСОБА_7 , не маючи на меті виконання зобов'язань, в черговий раз заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 70500 грн. 00 коп. та розпорядилася отриманими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_10 майнової шкоди на вказану суму.
ОСОБА_7 заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 на загальну суму 143 100 грн. 00 коп., чим завдала останній матеріальну шкоду на вказану суму, що у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення - злочину, тобто завдала потерпілій значну шкоду.
Крім того, на початку лютого 2023 року, точну дату та час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 , з метою реалізації умислу на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , усвідомлюючи свої злочинні дії, перебуваючи за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, буд. 64, повідомила останньому, який є військовослужбовцем ЗСУ та проходить службу у окремому мінометрому підрозділі, завідомо неправдиву інформацію, про те, що може допомогти з продажем військовим двох дронів «Mavik DJI 3».
Після чого, 24.02.2023 року приблизно о 23 год 00 хв, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, буд. 64 разом з ОСОБА_13 , вводячи останнього в оману, вказала вартість та терміни доставки двох дронів «Mavik DJI 3», та використовуючи товариські відносини, в ході розмови, спонукала ОСОБА_13 надати їй грошові кошти у розмірі 40000 грн. 00 коп., для ніби-то повної оплати за два дрони марки «Mavik DJI 3».
Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на вчинення шахрайства, ОСОБА_7 ,з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, діючи повторно, шляхом обману та зловживання довірою, в ході розмови, надала ОСОБА_13 номер банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , що емітована на ім'я ОСОБА_16 для повної оплати товару у вигляді двох дронів марки «Mavik DJI 3».
В свою чергу, ОСОБА_13 будучи впевненим у правомірності та добросовісності дій ОСОБА_7 , перерахував через мобільний додаток «Приват24» зі своєї банківської картки на банківську картку № НОМЕР_2 , що емітована на ім'я ОСОБА_16 грошові кошти, а саме: 24.02.2023 року о 23 год 19 хв у розмірі 20000 грн. 00 коп. та 24.02.2023 року о 23 год 21 хв у розмірі 20000 грн. 00 коп.
Далі, отримавши від ОСОБА_13 вказані грошові кошти, ОСОБА_7 будь-яких обов'язків щодо продажу та доставки замовлених дронів марки «Mavik DJI 3» не виконала та розпорядилася отриманими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_13 майнової шкоди у розмірі 40000 грн. 00 коп.
Крім того, 29 березня 2023 року приблизно о 11 год 30 хв, точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння грошовими коштами, усвідомлюючи свої злочинні дії, використовуючи довірчі стосунки, які склались внаслідок особистого знайомства з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та не маючи наміру повернути борг, звернулась до останньої з проханням надати їй позику в сумі 10000 доларів США, під вигаданим приводом, ніби-то їй потрібні грошові кошти на допомогу своєму чоловікові вийти зі слідчого ізолятора та оплату послуг захисника.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на вчинення шахрайства, ОСОБА_7 , з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, діючи повторно, шляхом обману та зловживання довірою, спонукала ОСОБА_14 в ході розмови у приміщенні квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 для надання їй грошових коштів у позику.
В свою чергу, ОСОБА_14 , будучи впевненою у правомірності та добросовісності дій ОСОБА_7 не здогадуючись про її злочинні наміри, 29.03.2023 року приблизно о 12 год 00 хв, точний час в ході дрсудового розслідування не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , тимчасово надала ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на 29.03.2023 року становить 376 500 грн. 00 коп.
Далі, ОСОБА_7 , не маючи на меті виконання зобов'язань, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_14 в сумі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на 29.03.2023 року становить 376 500 грн. 00 коп. та розпорядилася отриманими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_14 майнової шкоди на вказану суму.
Продовжуючи свої злочинні дії, охоплені єдиним злочинним умислом, направленим на безпосереднє заволодіння грошовими коштами, що належать ОСОБА_14 , ОСОБА_7 продовжила вводити в оману потерпілу.
Так, 30.05.2023 року приблизно о 19 год 00 хв ОСОБА_7 , повторно використовуючи довірчі стосунки, які склались в наслідок особистого знайомства з ОСОБА_14 , не маючи наміру повернути борг, звернулась до ОСОБА_14 з проханням надати їй позику в сумі 267 750 грн. 00 коп..
В свою чергу, ОСОБА_14 , будучи впевненою у правомірності та добросовісності дій ОСОБА_7 не здогадуючись про її злочинні наміри, 30.05.2023 року приблизно о 19 год 00 хв, точний час в ході судового розгляду не встановлено, перебуваючи за адресою: Харків, пр. Перемоги, буд. 64Б (біля магазину «THRASH»), тимчасово надала ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 267 750 грн. 00 коп.
В подальшому, з метою створення наміру повернути зазначені кошти, в липні 2023 року, точну дату та час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 , передала ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 53000 грн. 00 коп. та 700 Євро, що згідно курсу НБУ на 31.07.2023 року становить 28 175 грн. 00 коп. а позиченими коштами в сумі 186 575 грн. 00 коп., ОСОБА_7 розпорядилась на власний розсуд.
ОСОБА_7 заволоділа грошовими коштами ОСОБА_14 у розмірі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на 29.03.2023 року становить 376 500 грн. 00 коп. та 186 575 грн. 00 коп., чим завдала останній матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 563 075 грн. 00 коп., що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення - злочину, тобто завдала потерпілій матеріальну шкоду у великих розмірах.
Крім того, 23 травня 2023 року приблизно о 17 год 30 хв, точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою реалізації злочинного умислу на незаконне заволодіння грошовими коштами, перебуваючи за місцем роботи потерпілої ОСОБА_12 , а саме у магазині «Тополек», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 67, використовуючи довірчі стосунки, які склались внаслідок особистого знайомства з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не маючи наміру повернути борг, звернулась до останньої з проханням надати їй позику в сумі 65000 грн. 00 коп.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на вчинення шахрайства, ОСОБА_7 , з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, діючи повторно, шляхом обману та зловживання довірою, надала ОСОБА_12 номер своєї банківської картки ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 для надання їй грошових коштів у позику.
В свою чергу, ОСОБА_12 , будучи впевненою у правомірності та добросовісності дій ОСОБА_7 не здогадуючись про її злочинні наміри, 23.05.2023 року в приміщенні вищевказаного магазину тимчасово надала ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 55 000 грн. 00 коп. готівкою та 23.05.2023 року о 17 год 43 хв переказала зі своєї банківської картки АТ КБ «Приватбанк», використовуючи застосунок «Приват24» на банківську картку ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп.
В подальшому, з метою створення наміру повернути зазначені кошти, ОСОБА_7 передала ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 28 000 грн. 00 коп, а позиченими коштами в сумі 37000 грн. 00 коп., ОСОБА_7 розпорядилась на власний розсуд.
Далі, ОСОБА_7 , не маючи на меті виконання зобов'язань, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_12 в сумі 37000 грн. та спричинила потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, 09 червня 2023 року приблизно о 18 год 30 хв, точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння грошовими коштами, усвідомлюючи свої злочинні дії, використовуючи довірчі стосунки, які склались в наслідок особистого знайомства з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та не маючи наміру повернути борг, звернулась до останнього з проханням надати їй позику в сумі 4500 доларів США, під вигаданим приводом, ніби-то їй потрібні грошові кошти на розвиток бізнесу.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на вчинення шахрайства, ОСОБА_7 , з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, діючи повторно, шляхом обману та зловживання довірою, спонукала ОСОБА_11 в ході розмови по мобільному зв'язку для надання їй грошових коштів у позику.
В свою чергу, ОСОБА_11 , будучи впевненим у правомірності та добросовісності дій ОСОБА_7 не здогадуючись про її злочинні наміри, 09.06.2023 року приблизно о 19 год 00 хв, точний час в ході судового розгляду не встановлено, перебуваючи за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, буд. 52, тимчасово надав ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 4500 доларів США, що згідно курсу НБУ на 09.06.2023 року становить 164 565 грн. 00 коп.
Далі, ОСОБА_7 , не маючи на меті виконання зобов'язань, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_11 в сумі 4500 доларів США, що згідно курсу НБУ на 09.06.2023 року становить 164 565 грн. 00 коп. та розпорядилася отриманими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_11 майнової шкодина вказану суму, що у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто завдала значну шкоду потерпілому.
Крім того, 17 червня 2023 року приблизно о 12 год 18 хв, точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 , з метою реалізації злочинного умислу на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , усвідомлюючи свої злочинні дії, повідомила останній в месенджері «Telegram» завідомо неправдиву інформацію, про те, що їй потрібно оплатити похорони її дідуся.
Після чого, ОСОБА_7 в ході листування, в месенджері «Telegram» з ОСОБА_15 , вводячи її в оману, вказала, що має тимчасові труднощі щодо негайного розрахунку, оскільки дідусь помер раптово і викликавши жаль до свого становища, використовуючи довірчі стосунки, які склались в наслідок особистого знайомства, спонукала ОСОБА_15 надати їй грошові кошти у борг, в розмірі 5000 грн. 00 коп., не маючи наміру повернути борг, під вигаданим приводом, для ніби-то оплати ритуальних послуг та переконала потерпілу, що наступного дня поверне їй грошові кошти.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на вчинення шахрайства, ОСОБА_7 , з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, діючи повторно, шляхом обману та зловживання довірою, в ході листування з потерпілою ОСОБА_15 надала номер своєї банківської картки ПАТ «Банк Восток» № НОМЕР_1 , що емітована на ім'я ОСОБА_7 для оплати похорон свого дідуся.
В свою чергу, ОСОБА_15 , довіряючи ОСОБА_7 та цінуючи товариські відносини, перерахувала через мобільний додаток «Telegram» зі своєї банківської картки на належну ОСОБА_7 банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти, а саме: 17.06.2023 року о 12 год 39 хв у розмірі 2500 грн. 00 коп.; 17.06.2023 року о 13 год 03 хв у розмірі 1500 грн. 00 коп.; 17.06.2023 року о 13 год 03 хв у розмірі 1000 грн. 00 коп..
Далі, ОСОБА_7 отримавши від ОСОБА_15 вказані грошові кошти, подальшому не повернула, чим завдала останній майнову шкоду на суму 5000 грн. 00 коп.
Не погодившись з оскаржуваним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.12.2024 - скасувати, в частині призначення покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України ро кримінальну відповідальність, а саме необгрунтованим застосуванням статті 75 К України, що потягло безпідставне та неправильне звільнення обвинуваченої від відбування покарання, та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Також прокурор просив виключити щире каяття, як обставину, до пом'якшує покарання ОСОБА_7 , та ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 , покарання за частиною 2 статті 190 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за частиною 4 статті 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі, на підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається, що судом першої інстанції не в повній мірі враховані дані, що характеризують особу ОСОБА_7 та характер вчинених ним дій. Звертає увагу, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 190 КК України, за яке засуджено ОСОБА_7 , відповідно до статті 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_7 вчинила шахрайські дії стосовно шести потерпілих та під час досудового розслідування та подальшого судового розгляду не відшкодувала шкоду жодному з потерпілих. Наведене, на думку прокурора, характеризує ОСОБА_7 , як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання, а її каяття у вчинених злочинах, не є щирим.
Крім того, прокурор зазначає, згідно вироку, суд відповідно до частини 1 статті 66 КК України визнав обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 - щире каяття. Однак, що стосується щирого каяття щодо своєї вини, то саме по собі це, не є підставою для звільнення, а характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що винний визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Судом у вироку не наведено в чому саме виразилося щире каяття, вважає що висновок місцевого суду про щире каяття ОСОБА_7 є невмотивованим та підстав для звільнення ОСОБА_7 , від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог статті 75 КК України не вбачається.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченої, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Дії обвинуваченої кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно, яких відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394 та частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє.
Перевіряючи оскаржуваний вирок з межах доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає їх слушними.
Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень статей 50,65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з вказаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.
Такі вимоги кореспондуються з правовими позиціями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, а також приписами, зазначеними в частині 1 статті 1 КК України, статті 2 КПК України.
Визначені статтею 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання : за частиною 2 статті 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за частиною 4 статті 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю скоєних злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, та звільняючи останню від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень статті 75 КК України, суд першої інстанції послався наступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, врахував відомості про особу обвинуваченої, яка раніше судимою не була, не одружена, має малолітнього сина, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до статті 66 КК України, судом першої інстанції визнано - щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання щирого каяття ОСОБА_7 - обставиною, що пом'якшує її покарання, з огляду на таке.
Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження, та сам по собі, не є підставою для звільнення обвинуваченої від призначеного покарання з випробуванням.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, відповідно до частини 1 статті 66 КК України, визнав щире каяття ОСОБА_7 обставиною, яка пом'якшує її покарання. На думку колегії суддів, судом першої інстанції не наведено мотивів прийняття такого рішення, а матеріали кримінального провадження не містять даних такої поведінки обвинуваченої, з огляду на наступне.
Що стосується щирого каяття щодо своєї вини, то саме по собі це те, що характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчинення злочину, яке виявляється в тому, що винний визнає свою провину, висловлює жаль с приводу вчиненого (постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.03.2018 №51-2607км18(справа №759/7784/15-к) та вживає заходів для компенсації завданої шкоди потерпілим, факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про виключення із вироку суду визнання пом'якшуючою покарання ОСОБА_7 обставиною «щире каяття».
Також суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, та вважає його таким, що не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, встановлених статтями 50,65 КК України, оскільки суд першої інстанції в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, кількість потерпілих, щодо яких вчинено кримінальні правопорушення, та спричинену потерпілим майнової шкоди у значних розмірах, дані щодо особи обвинуваченої.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 не одружена, має на утримання малолітнього сина, офіційно не працевлаштована, на спеціалізованих обліках не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, однак вчинила кримінальні правопорушення, які відповідно статі 12 КК України є нетяжким злочином (частина 2 статті 190 КК України) та тяжким злочином (частина 4 статті 190 КК України), та спричинила потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму понад 900 000 грн., яка нею не відшкодована.
На думку суду апеляційної інстанції, зазначеним обставинам не було надано належної оцінки судом першої інстанції, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону, засадам та меті покарання, визначеним статтями 50,65 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статей 75,76 КК України, що є підставами для скасування вироку у відповідній частині.
У зв'язку з викладеним, відповідно до статей 414, 420 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного ОСОБА_7 покарання і ухвалити новий вирок у відповідній частині, та призначити ОСОБА_7 покарання за частино 2 статті 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки,; за частиною 4 статті 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, визначивши остаточне покарання, відповідно до полажень частини 1 статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років, що на думку колегії суддів відповідає вимогам статей 50,65 КК України, та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових правопорушень.
Керуючись статтями 405, 407 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання - скасувати та ухвалити новий вирок.
Виключити з мотивувальної частини вироку щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 .
Призначити покарання ОСОБА_7 :
- за частиною 2 статті 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
- за частиною 4 статті 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю скоєних злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з дня фактичного затримання обвинуваченої в порядку виконання даного вироку.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: