Справа № 621/1200/22 (1-кп/610/92/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1926/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
08 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року, якою продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12022221260000120 від 28.04.2022 року, за ознаками злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст. 115 КК України, -
Цією ухвалою продовжено обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний західу вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 12.10.2025 року включно.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просила ухвалу суду першої інстанції змінити та застосувати до неї запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що кримінального правопорушення не скоювала. Зазначала, що на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно була працевлаштована, її матір є особою з інвалідністю 3 групи, має постійне місце проживання, її чоловік є військовослужбовцем, а також вказувала, що має дитину малолітню.
04 вересня 2025 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява прокурора ОСОБА_8 , в якій вона просила розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали суду за відсутністю прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Балаклійського районного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження № 12022221260000120 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч.2 ст. 115 КК України.
Прокурор звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про подовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 посилаючись на те, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Вказував, що інший більш м'який запобіжний захід не може забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 суд першої інстанції визнав доведеними існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що будь-яких доказів, які б свідчили про існування об'єктивних даних щодо можливості застосування інших, більш м'яких, запобіжних заходів, суду обвинуваченими та їх захисниками не наданою.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченою ОСОБА_7 переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; може незаконно вплинути на потерпілих, свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, впливати на потерпілих чи свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їй злочинів може вдатися до відповідних дій.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 13 ч.2 ст. 115 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до фактичних обставин провадження вбачається, що ОСОБА_7 раніше судима, в тому числі за злочин проти життя та здоров'я особи, одружена, має на утриманні малолітню дитину.
Наявність всієї сукупності вищенаведених відомостей об'єктивно свідчить про існування ризиків, що встановлені судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; впливати на потерпілих, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення, а наявність міцних соціальних зв'язків не зупинило її під час скоєння злочинних дій, які їй інкримінують, згідно обвинувального акту.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ризики, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 не зменшилися та не перестали існувати на час розгляду апеляційної скарги захисника.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченому, а саме вчинення особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права на життя та здоров'я населення, яке, відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності продовження існування ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченої під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченої та обставин кримінального провадження, які прокурор вважав доведеними, направивши обвинувальний акт до суду першої інстанції, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.
Колегія суддів ставиться критично до тверджень сторони захисту щодо не доведеності ризиків та не зазначення обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об'єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від суду та можливості вчинення іншого кримінального правопорушення.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, має хвору мати похилого віку, малолітнього сина та чоловіка, який є військовослужбовцем, а отже має стійкі соціальні зв'язки, самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доцільності тримання її під вартою, не зменшують існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зазначених в оскаржуваній ухвалі, а тому, доводи останньої колегія суддів не вважає визначальними. Крім того, ці обставини існували на час вчинення інкримінованого їй злочину, і не стали стримуючим фактором для ОСОБА_7 від таких противоправних дій.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_7 її процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченої.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :