Справа №643/849/24 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1845/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.186 КК України
Іменем України
03 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадженняза апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника на вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 17.06.2025 року стосовно ОСОБА_8 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, українець, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, неодружений, не працюючий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:
- 19.06.2015 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до двохсот годин громадських робіт;
- 03.07.2017 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 389 КК України до 3 років 25 днів обмеження волі;
- 23.12.2019 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 26.09.2023 у зв'язку із відбуттям покарання,
засуджений за ч. 4 ст. 186 КК України до 9 років позбавлення волі.
Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку, 31.12.2023 приблизно о 16 годині 30 хвилин, точного часу не встановлено, ОСОБА_8 , в період дії воєнного стану, який введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022, строк дії якого було продовжено Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 строком на 90 діб, прийшов до приміщення малої архітектурної форми - торгівельного павільйону ТМ «Сонечко», розташованого за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників 138. Реалізуючи свій заздалегідь виниклий злочинний умисел, ОСОБА_8 , діючи відкрито, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер вчинюваного діяння, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, зайшов за прилавок магазину після чого направився до тумби з якої відкрито для реалізатора ОСОБА_9 , яка знаходилась у згаданому приміщенні, взяв зі сховища - полиці, яка знаходилась під стільницею прилавку у тумбі та використовувалась для тимчасового зберігання матеріальних цінностей, грошові кошти у сумі 8070 гривень, тим самим заволодів згаданими грошовими коштами та направився до виходу. В цей час реалізатор ОСОБА_9 намагалась завадити його злочинним діям, схопивши його за одяг, проте ОСОБА_8 продовжив рух до дверей виходу з вказаного торгівельного павільйону, внаслідок чого ОСОБА_9 не втрималась на ногах та впала на підлогу, чим останній було завдано фізичний біль. Після чого ОСОБА_8 з місця вчинення злочину втік та розпорядився викраденим майном, а саме: грошовими коштами в сумі 8070 гривень на власний розсуд. В результаті протиправних дій ОСОБА_8 потерпілому ФОП ОСОБА_10 було завдано матеріальну шкоду у розмірі 8070 гривень.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений просить вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Оскільки вважає призначене покарання у вигляді 9-ти років позбавлення волі необґрунтовано суворим.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, призначивши мінімальне покарання передбаченого санкцією статті ч. 4 ст. 186 КК України. Оскільки також вважає призначене покарання у вигляді 9-ти років позбавлення волі необґрунтовано суворим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційні скарги, з'ясувавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити задовільнити, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі.
Дії ОСОБА_8 суд правильно кваліфікував за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
Таким чином, відповідно до раніше наведеної правової норми апеляційна інстанція перевіряючи вирок в частині призначення обвинуваченому покарання виходить з положень ст. 65 КК України, що суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. п. 2, 3 тієї ж постанови Пленуму, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальній стан тощо.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував: характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який, за змістом ст. 12 КК України, є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний корисливий злочин протягом не тривалого строку після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про те, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення, відсутність критичного ставлення до вчиненого, коли він не дивлячись на явні об'єктивні дані що свідчать про вчинення ним відкритого викрадення майна, намагався викривити дійсність та ввести суд в оману, надаючи покази, які не відповідають об'єктивним даним та належним доказам, за даними облікової документації не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога.
Крім того, суд врахував відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжуютьпокарання.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в межах санкції частини статті за інкримінований йому злочин у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За змістом положень ст. 409 та ст. 414 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею ( частиною статті ) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, на думку колегії суддів є обґрунтованими, оскільки судом першої інстанції було взято до уваги лише доводи сторони обвинувачення, та жодним чином не розглянуті доводи сторони захисту внаслідок чого обвинуваченому призначеного май же максимальний строк покарання, що передбачений санкцією статті.
Крім того, з цього приводу суд першої інстанції не навів жодних аргументів призначивши обвинуваченому таке покарання.
Так, ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 судом не встановлено.
Отже, районний суд при призначенні ОСОБА_8 покарання у виді 9 років реального позбавлення волі, належним чином не врахував дані на особу винного, не надав належної та об'єктивної оцінки обставинам справи, та призначив обвинуваченому, за переконанням колегії суддів, покарання, яке відповідно до ст. 414 КПК України слід визнати таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 408, з врахуванням ч. 2 ст. 409 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок суду першої інстанції у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За наведеного, вирок суду підлягає зміні в частині призначеного покарання, а апеляційні скарга обвинуваченого та його захисника - частковому задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги задовольнити частково.
Вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 17.06.2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання змінити шляхом пом'якшення.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 4 ст. 186 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді