Справа №461/8679/24
03 вересня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Романюка В.Ф.,
з участю: секретаря судового засідання Салика С.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача 1 Гій А.,
представника відповідача 3 Мельничук Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: м. Львів, пл. Григоренка, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 40108833), Державної казначейської служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 37567646), Львівської обласної прокуратури (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, пр. Шевченка, 17-19, код ЄДРПОУ: 02910031) про відшкодування моральної та майнової шкоди, -
позивач звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури в якому просить: стягнути солідарно із Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 133 736 (сто тридцять три тисячі сімсот тридцять шість) гривень на відшкодування моральної шкоди і 3000 (три тисячі) гривень на відшкодування майнової шкоди завданої надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №1201914130001370 від 15.11.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, відносно ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що за заявою ОСОБА_1 від 14.11.2019 р. внесено дані у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №1201914130001370 від 15.11.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, відносно ОСОБА_3 . 14.11.2019 р. ОСОБА_3 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_1 , підійшла та умисно завдала почергово два удари дерев'яним костуром в область голови, а саме в обличчя, та по одному удару в область лівої руки та лівої ноги. Після цього ОСОБА_3 штовхнула руками потерпілу ОСОБА_1 , внаслідок чого остання впала на землю і в цей час ОСОБА_3 нанесла декілька ударів своєю ногою по лівій нозі та руках потерпілої, внаслідок чого спричинила тілесні ушкодження у вигляді синців довкола лівого ока, у внутрішньому куті правого ока, лівому передпліччі, лівому стегні, лівій гомілці; садна на лівій кисті та правій кисті, травматичного перелому спинки носа зі зміщенням, що підтверджується медичною документацією. Обвинувальний акт затверджено Прокурором Стрийської окружної прокуратури Протищак І.О. 27 липня 2022 р. Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2022 року у справі 456/2384/22 закрито кримінальне провадження №12019140130001370 від 15.11.2019 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності. Досудове слідство органом поліції проводиться 2 років 8 місяців, що не відповідає вимогам закону про розумний строк досудового розслідування. Слідчим своєчасно не вчинено необхідні слідчі дії для всебічного, повного, неупередженого досудового розслідування кримінального провадження та якнайшвидшого прийняття законного та неупередженого процесуального рішення за результатами розслідування кримінального провадження. Про факт незаконних дій слідчого та затягування досудового розслідування кримінального проступку свідчить Ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2021 р. у справі №456/2968/20 про скасування Постанови слідчого СВ Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області Сявавко І.І. про закриття провадження від 30.04.2020 р. у кримінальному провадженню №1201914130001370 від 15.11.2019 р. З огляду на зазначене, наявні правові підстави для стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди, розмір якої визначаємо у зв'язку з характером злочину - тілесні ушкодження, глибиною душевних страждань, час, витрачений на захист своїх прав з урахуванням вимоги розумності та справедливості. 14 листопада 2019 р. відбулася подія з якою повязано цивільне право на відшкодування моральної шкоди. Душевні страждання позивачки тривають до сьогоднішнього часу, пов'язуються із надмірною тривалістю досудового розслідування і закриттям кримінального провадження. Моральна шкода полягає в погіршенні стану здоров'я, порушенні нормальних життєвих правових відносин. Відчутті сильних душевних страждань, переживань і хвилювань, які спричинили відчай, ображеність, відчуття незахищеності, тривогу та безпорадність у відношенні із поліцією - як правоохоронним органом. Щодо відшкодування майнової шкоди зазначає, що на досудовому розслідуванні користувалася правничою допомогою, витрати на яку не були відшкодовані. Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 листопада 2022 року у справі 456/2384/22 закрито кримінальне провадження №12019140130001370 від 15.11.2019 року, а позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду у зв'язку із надмірною тривалостю кримінального провадження. Вважає, що витрати на правничу допомогу на досудовому розслідуванні у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. має відшкодувати відповідач.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
13 листопада 2024 року від представника відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що з метою забезпечення завдань цивільного судочинства Казначейство може бути залучено до участі у справі виключно в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, зважаючи на те, що саме на Казначейство покладено функції з виконання судових рішень по даній категорії справ, однак незалучення його не може бути підставою для відмови у позові. Таким чином, належним відповідачем у даній справі є Держава в особі органу якими Позивачці, на її думку, заподіяна шкода і аж ніяк не Казначейство. Представник відповідача зазначив, що позивач в позовній заяві обмежився загальними посиланнями на незаконність дій посадової особи відповідача та завдання йому моральної шкоди, проте не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння працівниками поліції моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та недоведеним
15 листопада 2024 року від представника Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому працівниками поліції моральної шкоди. При цьому, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача і заподіяною шкодою. У матеріалах справи не міститься жодних доказів, які підтверджують завдання позивачеві моральної шкоди в результаті порушення його прав, що викликали душевні страждання та переживання, необхідність захисту своїх інтересів та витрачання значного часу на ведення судових справ. Зазначає, що позивачем не надано доказів, які встановлюють, що йому було заподіяно фізичний біль та страждання, які він зазнав у зв'язку з тривалим досудовим розслідуванням і слідством. Також не було подано доказів, які б вказували на те, що позивач пережив душевні страждання, яких він зазнав у зв'язку із протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сім'ї чи близьких родичів. ГУНП у Львівській області вважає, що лише факт тривалого досудового розслідування виключає наявність підстав для стягнення моральної шкоди. факт оскарження позивачем дій (бездіяльності) рішень слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та задоволення або відмова у задоволенні цих скарг слідчим суддею не свідчить про протиправність дій відповідачів, завдання цим шкоди, а отже не є безумною підставою для її відшкодування.
22 листопада 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якій зазначає, що душевні страждання тривають до сьогоднішнього часу пов'язуються із надмірною тривалістю кримінального провадження, як наслідок закриття кримінального провадження та залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Факт завдання душевних страждань і переживань у зв'язку із тривалим строком досудового розслідування можуть підтвердити свідки.
16 січня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив Державної казначейської служби України, в якій зазначає, що заперечення відповідача безпідставні з огляду на наступне. Відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Відповідачами у цй справі є Головне управління Національної поліції у Львівській області та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Зазначає, що належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №1201914130001370 від 15.11.2019 року є Ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2021 року у справі №456/2968/20 про скасування Постанови слідчого СВ Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області Сявавко І.І. про закриття провадження від 30.04.2020 року у кримінальному провадженні №1201914130001370 від 15.11.2019 року; Ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.11.2022 року у справі №456/2384/22 про закриття кримінального провадження.
Ухвалою суду від 20.01.2025 року залучено до участі в справі у якості співвідповідача: Львівську обласну прокуратуру.
24 березня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника Львівської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що в провадженні СД Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області перебувало кримінальне провадження №12019140130001370 від 15.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, за фактом спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. В ході здійснення досудового розслідування, з метою з'ясування усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, проведено ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій. Упродовж листопада - грудня 2019 року проведено судово-медичну експертизу на предмет встановлення тілесних ушкоджень в ОСОБА_1 , а також проведено допити потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 30.04.2020 - слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. 20.01.2021 слідчим суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження. В подальшому, в ході здійснення досудового розслідування, проведено слідчі експерименти за участі потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , а також проведено повторно слідчий експеримент за участі потерпілої ОСОБА_1 та судово-медичного експерта. Також, з урахуванням отриманих доказів проведено додаткові допити потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , допитано як свідка ОСОБА_3 . 30.06.2022 ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. 01.07.2022 та 22.07.2022 Стрийською окружною прокуратурою продовжувався строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, у зв'язку із надходженням численних клопотань захисника підозрюваної з приводу здійснення слідчих дій у кримінальному провадженні, необхідністю відкриття матеріалів в порядку ст. ст. 290, 301 КПК України підозрюваній та її захиснику, потерпілій. Водночас, слід зауважити, що потерпіла ОСОБА_1 під час досудового розслідування змінила трьох захисників (з 06.12.2019 - захисник ОСОБА_15 , з 10.03.2020 - захисник Бабій Б.М., з 27.05.2021 - захисник Карпінець В.Ю.), один з яких хворів тривалий час та згодом помер, що у свою чергу унеможливило проведення слідчих дій у визначені терміни. Також, під час здійснення досудового розслідування підозрювана ОСОБА_3 та її захисник Ратич Т.М., скеровуючи на адресу органу досудового розслідування численні клопотання в порядку ст.220 КПК України; активно затягували завершення досудового розслідування. На численні повістки, які скеровувались рекомендованими листами, кур'єрами Нової пошти, підозрювана та захисник не являлися, оскільки відмовлялись отримувати такі. Також, мали місце випадки, що захисник підозрюваної не з'являвся для проведення слідчих дій з його підзахисною та скеровував на електронну пошту Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області клопотання про неможливість з'явитися для проведення слідчих дій у визначені наперед дати, умисно зазначаючи в клопотаннях інші дати для явки. 27.07.2022 досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні завершено та обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, скеровано до Стрийського міськрайонного суду Львівської області для розгляду по суті. Підготовче судове засідання призначено на 22.08.2022, однак, останнє не відбулося з причин неявки обвинуваченої та її захисника, які скерували письмове клопотання на адресу суду про неможливість прибуття в судове засідання. Наступні дати судових засідань - 06.10.2022, 17.11.2022 та 21.11.2022. Судове засідання, призначене на 17.11.2022 не відбулося з причин неявки представника потерпілої ОСОБА_1 . За результатами розгляду обвинувального акту в суді, 21.11.2022 винесено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Дане рішення ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку, однак із пропущенням строку для подачі апеляції. Львівський апеляційний суд ухвалою від 27.12.2022 повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції. Не погодившись із рішенням апеляційного суду, потерпіла ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, на що Верховний Суд ухвалою від 22.03.2023 відмовив у відкритті касаційного провадження. Слід зазначити, що тривале досудове розслідування кримінального провадження зумовлено затягуванням такого як обвинуваченою та її захисником, так і потерпілою та її захисниками. Також тривалий судовий розгляд обвинувального акту зумовлений неодноразовими неявками обох сторін та їх представників до суду. В позовній заяві та доданих документах не наведені докази для критичної оцінки того, що позивачу завдані душевні та психічні страждання, та які свідчать про погіршення стану здоров'я позивача, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, в стосунках з іншими людьми, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану і інші негативні моменти та впливи, спрямовані на порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєве обмеження прав та можливостей, які потребують додаткових матеріальних затрат для їх відновлення до попереднього стану, що передував початку досудового розслідування у зазначеному позивачем кримінальному провадженні.
У судовому засіданні 28 травня 2025 року позивача ОСОБА_1 було допитано в якості свідка. ОСОБА_1 зазначила, що 14.11.2019 р. ОСОБА_3 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_1 , підійшла та умисно завдала почергово два удари дерев'яним костуром в область голови, а саме в обличчя, та по одному удару в область лівої руки та лівої ноги. Після цього ОСОБА_3 штовхнула руками потерпілу ОСОБА_1 , внаслідок чого остання впала на землю і в цей час ОСОБА_3 нанесла декілька ударів своєю ногою по лівій нозі та руках потерпілої, внаслідок чого спричинила тілесні ушкодження у вигляді синців довкола лівого ока, у внутрішньому куті правого ока, лівому передпліччі, лівому стегні, лівій гомілці; садна на лівій кисті та правій кисті, травматичного перелому спинки носа зі зміщенням, було проведено судово медичну експертизу. 14.11.2019 року вона подала заяву у поліцію, було відкрито кримінальне провадження. Зазначила, що слідство затягувалось працівниками Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області. 06.12.2019 року її було допитано як потерпілу, у квітні 2020 року слідчим закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, у січні 2021 року слідчим суддею скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Це спричинило стрес, переживання, здоров'я підіравлось. В липні 2022 року обвинувальний акт скеровано до Стрийського міськрайонного суду Львівської області. В листопаді 2022 року закрито кримінальне провадження та звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Зазначає, що слідство тривало 2 роки і 8 місяців, що не відповідає вимогам про розумні строки розслідування. Звернулась до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином. Судом позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4383,56 грн. матеріальну шкоду та 12000 грн. моральну шкоду, 250 грн. судові витрати, а всього 16633,56 грн.
У судовому засідання було допитано свідка ОСОБА_16 , яка вказала, що вона є онучкою позивачки та пояснила, що її баба переживала, що слідство тривало невиправдано довго, неодноразово зверталась до органу поліції, проте слідчий затягував слідство.
У судовому засідання було допитано свідка ОСОБА_5 , яка є донькою позивачки та пояснила, що її мама страждає по сьогоднішній день, постійно зверталася до органів слідства та прокуратури, як письмово так і усно, часто мінялися слідчі, зазначає, що її маму принижували, що погіршило стан її здоров'я.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили суд його задовольнити.
Представник відповідача 1 Гій А. у судовому засіданні позов заперечив, з підстав наведених у відзиві.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та міце проведення судового засідання, що стверджується матеріалами справи.
Представник відповідача 3 ОСОБА_17 у судовому засіданні позов заперечив, з підстав наведених у відзиві.
Суд, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що в провадженні СД Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області перебувало кримінальне провадження №12019140130001370 від 15.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за фактом спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.
В ході здійснення досудового розслідування, з метою з'ясування усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, проведено ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
Упродовж листопада - грудня 2019 року проведено судово-медичну експертизу на предмет встановлення тілесних ушкоджень в ОСОБА_1 , а також проведено допити потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
30.04.2020 - слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст .284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
20.01.2021 слідчим суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження. В подальшому, в ході здійснення досудового розслідування, проведено слідчі експерименти за участі потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , а також проведено повторно слідчий експеримент за участі потерпілої ОСОБА_1 та судово-медичного експерта.
Також, з урахуванням отриманих доказів проведено додаткові допити потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , допитано як свідка ОСОБА_3 . 30.06.2022 ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
01.07.2022 та 22.07.2022 Стрийською окружною прокуратурою продовжувався строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, у зв'язку із надходженням численних клопотань захисника підозрюваної з приводу здійснення слідчих дій у кримінальному провадженні, необхідністю відкриття матеріалів в порядку ст. ст. 290, 301 КПК України підозрюваній та її захиснику, потерпілій.
Водночас, слід зауважити, що потерпіла ОСОБА_1 під час досудового розслідування змінила трьох захисників (з 06.12.2019 - захисник ОСОБА_15 , з 10.03.2020 - захисник Бабій Б.М., з 27.05.2021 - захисник Карпінець В.Ю.), один з яких хворів тривалий час та згодом помер, що у свою чергу унеможливило проведення слідчих дій у визначені терміни.
Також, під час здійснення досудового розслідування підозрювана ОСОБА_3 та її захисник Ратич Т.М., скеровуючи на адресу органу досудового розслідування численні клопотання в порядку ст.220 КПК України; активно затягували завершення досудового розслідування. На численні повістки, які скеровувались рекомендованими листами, кур'єрами Нової пошти, підозрювана та захисник не являлися, оскільки відмовлялись отримувати такі. Також, мали місце випадки, що захисник підозрюваної не з'являвся для проведення слідчих дій з його підзахисною та скеровував на електронну пошту Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області клопотання про неможливість з'явитися для проведення слідчих дій у визначені наперед дати, умисно зазначаючи в клопотаннях інші дати для явки.
27.07.2022 досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні завершено та обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, скеровано до Стрийського міськрайонного суду Львівської області для розгляду по суті.
Підготовче судове засідання призначено на 22.08.2022, однак, останнє не відбулося з причин неявки обвинуваченої та її захисника, які скерували письмове клопотання на адресу суду про неможливість прибуття в судове засідання.
Наступні дати судових засідань - 06.10.2022, 17.11.2022 та 21.11.2022.
Судове засідання, призначене на 17.11.2022 не відбулося з причин неявки представника потерпілої ОСОБА_1 .
За результатами розгляду обвинувального акту в суді, 21.11.2022 винесено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Дане рішення ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку, однак із пропущенням строку для подачі апеляції.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 27.12.2022 повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції.
Не погодившись із рішенням апеляційного суду, потерпіла ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, на що Верховний Суд ухвалою від 22.03.2023 відмовив у відкритті касаційного провадження.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду у зв'язку із надмірною тривалістю кримінального провадження.
Позивачка звернулась до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином.
Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 4383,56 грн., моральну шкоду у розмірі 12000 грн., судові витрати у розмірі 250 грн., а всього 16633,56 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21.06.2024 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області залишено без змін.
Ухвалою Верховного суду України від 09 серпня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомоюстатті 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174цьогоКодексу).
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом ч.ч. 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок, як умова відповідальності, виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями або бездіяльністю. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка або бездіяльність, без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка або бездіяльність, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлювати юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач пов'язує підстави позову про відшкодування моральної та матеріальної шкоди із тривалим досудовим розслідуванням кримінального провадження №12019140130001370.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимогстатті 1173 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1166, 1167, 1173 ЦК України.
Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі №227/4410/19 (провадження №61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі №203/1067/19 (провадження №61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі №227/3052/19 (провадження №61-22337св19).
Одним із найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
Засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача.
Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано майнової чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 (провадження №12-208гс18).
Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. mutatis mutandis § 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); § 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови.
В постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі №227/4410/19 (провадження №61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі №203/1067/19 (провадження №61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі №227/3052/19 (провадження № 61-22337св19), від 23 лютого 2022 року у справі №530/1122/20 (провадження №61-6766св21) викладено правові висновки, що вирішуючи питання про стягнення з держави відповідної компенсації, суд має керуватися вимогами Конвенції, інших актів національного законодавства та задля ефективного захисту конвенційного права встановити, зокрема, за порушення якого виду конвенційних обов'язків позивач вимагає від держави компенсацію, і чи обґрунтованим відповідно до цього порушення є її розмір.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивач, посилаючись на надмірну тривалість досудового розслідування кримінального провадження №12019140130001370, всупереч вимогам процесуального закону не довів обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, зокрема, те, що їй в результаті такої тривалості досудового розслідування було завдано моральну шкоду, її розмір та наявність причинного зв'язку між шкодою й бездіяльністю відповідачів, що є саме його процесуальним обов'язком.
Слід зазначити, що тривале досудове розслідування кримінального провадження зумовлено затягуванням такого як обвинуваченою та її захисником, так і потерпілою та її захисниками. Також тривалий судовий розгляд обвинувального акту зумовлений неодноразовими неявками обох сторін та їх представників до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2021 року у справі №456/2968/20 було скасовано постанову про закриття провадження від 30.04.2020 року у кримінальному провадженні №12019140130001370 від 15.11.2019 року, після чого матеріали кримінального провадження направлено для продовження досудового розслідування. Однак жодних доказів, які б вказували на те, що саме внаслідок прийняття цих постанов та бездіяльності слідчих було заподіяно моральної шкоди позивачці, справа не містить.
Крім того, сам факт бездіяльності слідчих, а також скасування постанови про закриття кримінального провадження не може бути підставою для відшкодування шкоди на підставі норм ЦК України, оскільки чинним законодавством, а саме нормами КПК України, передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження дій (бездіяльності) та неправомірних постанов у встановленому нормами КПК України порядку, яке позивачем було реалізовано.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 28 січня 2019 року (справа №686/7576/18).
Отже, посилання позивача на те, що моральна шкода завдана їй протиправною бездіяльністю, затягуванням досудового слідства, що змусило її звертатися до суду не є підставою для задоволення позову.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 4383,56 грн., моральну шкоду у розмірі 12000 грн., судові витрати у розмірі 250 грн., а всього 16633,56 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 21.06.2024 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області залишено без змін. Ухвалою Верховного суду України від 09 серпня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову, оскільки до суду не надано належних доказів страждань позивача, існування факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідачів, факту протиправної поведінки відповідачів, внаслідок чого їй могло б бути завдано моральної шкоди, існування втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань які вона понесла та співвідношення їх з розрахованим розміром моральних збитків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 22, 23, 1174 ЦК України, суд,-
у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: м.Львів, пл. Григоренка, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 40108833), Державної казначейської служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 37567646), Львівської обласної прокуратури (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, пр. Шевченка, 17-19, код ЄДРПОУ: 02910031) про відшкодування моральної та майнової шкоди, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08 вересня 2025 року.
Суддя Романюк В. Ф.