1Справа № 335/8933/25 2-а/335/162/2025
10 вересня 2025 року м.Запоріжжя
Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Апаллонової Ю.В.за участі секретаря судового засідання Шевченко К.В., представника позивача Свєчєновської К., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Вознесенівського відділу у місті Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізької області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України ,-
10.09.2025 представник Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області звернулася до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про затримання строком на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що 17.01.2024 року працівниками ГУНП в Запорізькій області був виявлений та запрошений до Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець російської федерації, для з'ясування законності його перебування на території України.
З пояснення громадянина ОСОБА_1 стало відомо, що прибув на територію України восени 2021 року. Проживав у місті Києві у хостелах, готелях, постійного місця проживання не мав.У лютому 2022 року вказаний громадянин приїхав до міста Запоріжжя. Свої документи громадянина російської федерації він спалив. З питання відновлення документів нікуди не звертався.Громадянин ОСОБА_1 , має тільки фотокопію свого внутрішнього паспорта громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 18.11.2011 року, ТП у Волоконівському районі МВ УФМС но Бєлгородській області у місті Валуйки.17.01.2024 року за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства Вознесенівським відділом у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПНР МЗП 002691 відповідно до ч.2 статті 203 КУпАП. Начальником Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області винесено постанову серії ПН МЗП 002740 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 3400 грн. Штраф громадянин ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі.
Громадянин російської федерації ОСОБА_1 вказав свою адресу місця проживання: АДРЕСА_1 .Під час притягнення до адміністративної відповідальності громадянин ОСОБА_1 надав письмове пояснення про те, що він буде співпрацювати з працівниками міграційної служби, щотижнево з'являтись до міграційної служби та надавати інформацію, про здійснені заходи, щодо відновлення свого паспорта громадянина російської федерації для виїзду за кордон.
Протягом деякого часу громадянин ОСОБА_1 приходив до Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області та надавав інформацію, щодо здійснених заходів по відновленню документів.
Громадянин ОСОБА_1 звертався до Посольств російської федерації у різних країнах, засобами електронної пошти, але здійснені заходи результатів не дали.22.04.2025 року громадянину російської федерації ОСОБА_1 було надано роз'яснення, що він може звернутись з питання відновлення документів до Товариства Червоного Хреста. У своєму письмовому пояснені вказаний громадянин зобов'язався протягом двох тижнів звернутись до вищезазначеної установи з питання допомоги по відновленню документів.
Востаннє громадянин російської федерації ОСОБА_1 з'явився до міграційної служби 02.05.20.25 року. До Червоного Хреста він не звернувся, питання, щодо відновлення свого паспорта для виїзду за кордон він не вирішив.
На сьогоднішній день, у гр. російської федерації ОСОБА_1 відсутній паспортний документ, а також будь-який інший документ посвідчуючий його особу, та що дає право на виїзд за кордон.
За порушення строків перебування на території України та у зв'язку з відсутністю у громадянина російської федерації ОСОБА_1 паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, 10.09.2025 Вознесенівським відділом у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області було прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 .
За таких обставин, представник позивача вказала, оскільки громадянин ОСОБА_1 порушує міграційне та адміністративне законодавство України, самостійно не вживає заходів щодо повернення в країну громадянської належності, існує ймовірність, що він перешкоджатиме проведенню процедури примусового видворення.
Відносно ОСОБА_1 прийнято рішення про примусове видворення з України, іноземець перебуває в Україні в статусі нелегального мігранта, не має документа, що дає право на виїзд з України, не зможе отримати законне джерело доходів, не буде працевлаштований, згідно чинного законодавства та не зможе забезпечувати власні потреби
Порядок ідентифікації та документування іноземців встановлено Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Службою безпеки України 23.04.2012 за N? 353/271/150.
Пункт 1 Розділу VI Інструкції № 353/271/150 описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що: Якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
Отже, на думку позивача наявно достатньо підстав для затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Ухвалою суду від 10.09.2025 відкрито спрощене провадження по справі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні підтвердив наведені у позові обставини і зазначив, що вживав заходів щодо відновлення документів.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.01.2024 року працівниками ГУНП в Запорізькій області був виявлений та запрошений до Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець російської федерації, для з'ясування законності його перебування на території України.
З пояснення громадянина ОСОБА_1 стало відомо, що прибув на територію України восени 2021 року. Проживав у місті Києві у хостелах, готелях, постійного місця проживання не мав.У лютому 2022 року вказаний громадянин приїхав до міста Запоріжжя. Свої документи громадянина російської федерації він спалив. З питання відновлення документів нікуди не звертався.Громадянин ОСОБА_1 , має тільки фотокопію свого внутрішнього паспорта громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 18.11.2011 року, ТП у Волоконівському районі МВ УФМС но Бєлгородській області у місті Валуйки.
17.01.2024 року за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства Вознесенівським відділом у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПНР МЗП 002691 відповідно до ч.2 статті 203 КУпАП. Начальником Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області винесено постанову серії ПН МЗП 002740 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 3400 грн. Штраф громадянин ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі.
Громадянин російської федерації ОСОБА_1 вказав свою адресу місця проживання: АДРЕСА_1 .Під час притягнення до адміністративної відповідальності громадянин ОСОБА_1 надав письмове пояснення про те, що він буде співпрацювати з працівниками міграційної служби, щотижнево з'являтись до міграційної служби та надавати інформацію, про здійснені заходи, щодо відновлення свого паспорта громадянина російської федерації для виїзду за кордон.
Протягом деякого часу громадянин ОСОБА_1 приходив до Вознесенівського відділу у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області та надавав інформацію, щодо здійснених заходів по відновленню документів, про що в матеріалах справи наявні відповідні письмові пояснення.
22.04.2025 року громадянину російської федерації ОСОБА_1 було надано роз'яснення, що він може звернутись з питання відновлення документів до Товариства Червоного Хреста. У своєму письмовому пояснені вказаний громадянин зобов'язався протягом двох тижнів звернутись до вищезазначеної установи з питання допомоги по відновленню документів.
Востаннє громадянин російської федерації ОСОБА_1 з'явився до міграційної служби 02.05.2025 року. До Червоного Хреста він не звернувся, питання, щодо відновлення свого паспорта для виїзду за кордон він не вирішив, що не спростовано у судовому засіданні і ОСОБА_1 .
На сьогоднішній день, у гр. російської федерації ОСОБА_1 відсутній паспортний документ, а також будь-який інший документ, який посвідчує його особу, та що дає право на виїзд за кордон.
За порушення строків перебування на території України та у зв'язку з відсутністю у громадянина російської федерації ОСОБА_1 паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, 10.09.2025 Вознесенівським відділом у місті Запоріжжі УДМС у Запорізькій області було прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .
Рішенням встановлено, що з 2022 року громадянин рф ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час проживає в Україні без належних на те законних підстав, не має дійсного паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, відсутні документи на право проживання в Україні. Він не може бути офіційно працевлаштований, та мати законне та постійне джерело доходів згідно чинного законодавства, не зможе забезпечувати власні потреби.
Законні підстави для подальшого перебування в Україні у іноземця відсутні.
Рішення отримав ОСОБА_1 10.09. 2025 року, про що міститься розписка у матеріалах справи. Станом на час розгляду справи вказане рішення ним оскаржено не було.
Бездіяльність відповідача щодо отримання офіційного статусу на території України, отримання документів на проживання, звернення до компетентних органі в для отримання статусу біженця свідчить про свідоме незаконне перебування на території України.
Відповідачу статус біженця не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні він не перебуває й, таким чином у нього, відсутні підстави, за наявності яких примусове видворення до особи не, застосовується (ч. 8 ст. 26 та ч. 8 ст. 30 Закону «Про правовий статус іноземців, та осіб без громадянства»).
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Згідно з пунктом 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», якою встановлено заборону щодо примусового повернення, видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства.
На теперішній час відповідач перебуває на території України незаконно, постійного зареєстрованого місця проживання, законного джерела існування в Україні не має, дозвіл на імміграцію в Україну не оформляв, будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вчиняв.
Надаючи оцінку зібраним доказам, отриманим від сторін поясненням, приймаючи рішення у даній справі, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа безгромадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Частиною 3 ст. 3 розділу I Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Положенням частини 1 статті 289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилитиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.
Судом встановлено, що відповідач на час розгляду справи не ідентифікований, у нього відсутні оригінали документів, що посвідчують особу, а також документи, що дають право на виїзд з України. Будь-яких документів, які б надавали право відповідачу постійно чи тимчасово перебувати на території України, суду не надано. Також, не надано суду доказів звернення відповідача до компетентних органів із заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Таким чином, оскільки у відповідача відсутні документи, що посвідчують особу, та документи, які дають право на перетин державного кордону, відповідач не має законних підстав для перебування на території України, рішення про примусове видворення від 10.09.2025 не оскаржене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Відповідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Враховуючи, що відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ним правил перебування в Україні, враховуючи ухилення від виїзду з України, існує ризик його втечі, суд вважає доведеними підстави для його затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту перебування іноземців або осіб без громадянства, строком на шість місяців.
Керуючись ст. ст. 243, 288, 289, 371 КАС України, суд,-
Позовну заяву Вознесенівського відділу у місті Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізької області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України ,задовольнити .
Затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців по 10.03.2026 року.
Рішення суду в частині затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства допустити до негайного виконання. Оскарження рішення не зупиняє його негайне виконання.
Рішення суду відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 371 КАС України підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.В. Апаллонова