Дата документу 10.09.2025
Справа № 334/2889/25
Провадження № 2/334/2065/25
10 вересня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
за участю секретаря Мохунь М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
10.04.2025 року, ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовна заява обґрунтована тим, що 24.10.2010 року між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом реєстрації актівцивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Від вказаного шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2020 р. шлюб між сторонами розірвано.
Згідно Наказу Краматорського міського суду Донецької області по справі №234/16111/20 від 12 січня 2021 р. з позивача ОСОБА_1 на користь Відповідача по справі було стягнуто аліменти на утримання їх дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1
26 листопада 2024 р. Ленінський районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення,яким визначив місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком, ОСОБА_1 та припинив стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 які стягуються на підставі судового наказу Краматорського міського суду Донецької області №234/16111/20 від 12.01.2021 року.
Цим же рішенням судом було встановлено, що малолітній ОСОБА_3 з 31.08.2021 року по теперішній час фактично мешкає з батьком дитини ,позивачем по справі ОСОБА_1 ,та знаходиться на повному його утриманні. Постановою Запорізького Апеляційного суду вищезазначене рішення було залишено без змін.
Малолітній ОСОБА_1 з 31.08.2021 р. проживає разом з батьком та повністю знаходиться на його утриманні. Відповідачка є працездатню особою, має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина,однак відмовляється надавати матеріальну допомогу у добровільному порядку.
Той факт.що Позивач ОСОБА_1 вживав заходи щодо одержання аліментів за минулий час підтверджується тим, що він звернувся з позовом до відповідачки ОСОБА_2 08.09.2021 р. ,де другим пунктом позовних вимог була вимога скасувати судовий наказ про стягнення з нього аліментів на користь відповідачки, яка в свою чергу не визнавала позов у повному обсязі. Починаючи з 2021 р. неодноразово та безпідставно відкладала судові засідання,тому справа розглядалась три роки шість місяців та рішення по справі набрало законної сили тільки 26.03.2025 р. та саме з цього часу у ОСОБА_1 з'явились підстави звернутись до відповідачки ОСОБА_2 з позовом про стягнення аліментів.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1\4 частини усіх доходів відповідачки, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.08.2021 р. та до повноліття дитини.
22.04.2025 року ухвалою судді відкрито провадження по справі та розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги сторона позивача підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судові засідання, які були призначені на 10.06.2025 року, 14.07.2025 року, 10.09.2025 року не з'явилась, причини неявки суму невідомі, відзив на позов не подала.
Відповідачка була повідомлена про дату та час розгляду справи, шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами на адресу реєстрації, які згідно довідок про причини повернення повернулись у зв'язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи відповідно до ст. 280 ЦПК України, за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .
Як вбачається з копії рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2024 року у справі №334/6796/21, яке набрало законної сили 26.03.2025 року, на виконанні Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) перебував судовий наказ №234/16111/20, виданий 27.01.2021 року Краматорським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу (заробітку), але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.11.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зазначеним рішенням від 26.11.2024 року у справі №334/6796/21 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Запорізької районної адміністрації Запорізької області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, Орган опіки та піклування Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання місця проживання малолітньої дитини, припинення стягнення аліментів було задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з його батьком, ОСОБА_1 . Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягувались на підставі судового наказу Краматорського міського суду Донецької області №234/16111/20 від 12.01.2021 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26.03.2025 року у справі 334/6796/21, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2024 року у цій справі залишено без змін.
Отже встановлено, що дитина проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст.182 СК України зазначені обставини, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, але в будь-якому випадку, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789 від 27.02.1991 року, визнається право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
З'ясувавши обставини справи та оцінивши наявні докази, суд приходить до висновків про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивачка аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу).
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів починаючи з 31.08.2021 року, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Тлумачення ч. 2 ст. 191 СК України, свідчить про те, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів за минулий час позивач має довести наступні обставини: - вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача протягом періоду, за який позивач просить стягнути аліменти; - неможливість одержання аліментів у зв'язку з ухиленням відповідача у цей період від їх сплати.
Ухилення від сплати аліментів - це винна протиправна поведінка, тобто свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Постановою Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі № 215/5867/17 сформовано правову позицію, про те, що частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Аналогічні висновки містяться у поставі Верховного Суду від 20.03.2024 року у справі № 235/101/21.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що він вживав заходів для одержання аліментів із ОСОБА_2 у період з 31.08.2021 року по 10.04.2025 року та доказів ухилення останньої від надання матеріальної допомоги на утримання дитини.
До матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би доводив, що ОСОБА_1 звертався із офіційним зверненням до ОСОБА_2 з вимогою про надання йому аліментів за вказаний період на утримання дитини, а вона відмовила йому у цьому.
Також, суд звертає увагу, що як вбачається з рішення суду від 26.11.2024 року, ОСОБА_1 звертався лише з позовною вимогою про визнання місця проживання малолітньої дитини та припинення стягнення аліментів. З вимогою про стягнення аліментів позивач не звертався.
Таким чином, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів за минулий час не підлягають задоволенню, оскільки вжиття заходів щодо отримання аліментів з відповідачки, та дій останньої, направлених на ухилення від їх сплати, не підтверджено позивачем належними, допустимими і достатніми доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ЦПК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду 10.04.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10.04.2025 року ( дня звернення до суду) до повноліття дитини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки в дохід держави підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 19,76-81, 83, 89,133,141,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10.04.2025 року до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.)
В іншій частині -відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Баруліна Т. Є.