Справа № 643/8573/25
Провадження № 2/643/4118/25
(ЗАОЧНЕ)
10.09.2025 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Власенка М. В.,
за участю секретаря судового засідання Єрьоміної Д. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів-
29 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 в якому просить:
- розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 11.04.2004.
- стягнути на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від заробітку ОСОБА_2 щомісячно, з дня пред'явлення позову і до моменту досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що збереження сім'ї з відповідачем є неможливим, шлюб носить формальний характер та подальше його збереження суперечить її інтересам. Від шлюбу сторони мають дитину, з метою забезпечення потреб дитини, яка проживає з позивачем, просить стягнути з відповідача аліменти.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 02.06.2025 витребувано у Міністерства соціальної політики України з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості щодо відповідача з метою встановлення фактичного місця проживання останнього.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 18.07.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
У матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи без її участі, у якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, після розірвання шлюбу просить залишити прізвище « ОСОБА_4 », не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду невідомі. Відзиву на позов суду не надано. Будь-яких інших клопотань щодо розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відтак, оскільки відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, а позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у матеріалах справи доказів згідно положень ст. 280, 281 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.
У судовому засіданні встановлено, що з 11 вересня 2004 року сторони перебувають у зареєстрованому Білоколодязькою селищною радою Вовчанського району Харківської області, актовий запис № 7, шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .
Спільне життя не склалось у зв'язку із повним непорозумінням, що привело до розпаду сім'ї.
Згідно положень ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У судовому засіданні об'єктивно встановлено, що подальше спільне життя сторін із збереженням шлюбу суперечить інтересам сторін, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу це одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (ст. 24 СК України). Шлюб припиняється внаслідок його розірвання (ст. 104 СК України). Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Суд доходить висновку, що у даний час шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому вважає, що шлюб між сторонами повинно бути розірвано.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Отже, судом встановлено, що від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач разом з дитиною зареєстровані та фактично мешкають за однією адресою, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до абзацу 1 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відтак, відповідач, як батько дитини, зобов'язаний брати участь у вихованні та утриманні своєї дитини.
Позивач просить суд стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів заробітку відповідача, починаючи стягнення з дати пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно матеріалів справи місце роботи станом на день подання позову та дохід відповідача суду невідомий.
Визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої дитини суд виходить із сукупності наявних в матеріалах справи доказів та враховує загальновідомі обставини про потреби дитини, забезпечення належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку.
Також суд враховує те, що обов'язки з утримання дитини є рівними для обох батьків, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відтак, з урахуванням вищевказаних положень законодавства, обставин справи та інтересів дитини, суд вважає, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь матері дитини.
На переконання суду, такий розмір аліментів забезпечить потреби дитини, задовольнятиме правомірні очікування позивача на отримання аліментів та фінансову спроможність відповідача, і з урахуванням балансу інтересів батьків та дитини буде достатнім для забезпечення її належного утримання.
За правилами ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Так, позивач звернулася до суду з указаним позовом 29 травня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.
Відтак, позов підлягає задоволенню, аліменти підлягають стягненню з 29 травня 2025 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 1211,20 грн.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, судовий збір за звернення до суду з позовом в частині вимоги про розірвання шлюбу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, про стягнення аліментів - з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 279, 280 - 282, 288, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів- задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 11 вересня 2004 року Білоколодязькою селищною радою Вовчанського району Харківської області, актовий запис № 7, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище - « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 29 травня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
На підставі ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Михайло ВЛАСЕНКО