Справа №630/129/23 Провадження № 1-кп/630/2/25
Іменем України
10 вересня 2025 року м. Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області обвинувальний акт, складений 09 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 12022221320000066, в зміненій редакції від 30 грудня 2024 року, у відношенні:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин Харківської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, до січня 2019 року мав 1-у групу інвалідності за загальним захворюванням зору, раніше в порядку ст.ст. 88, 89 КК України судимого вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 березня 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік; вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 травня 2024 року за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років і 2 місяців обмеження волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки; який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово мешкає у реабілітаційному центрі за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 що він 02 серпня 2022 року приблизно о 13:00 год. (більш точний час вчинення кримінального правопорушення під час досудового розслідування не встановлено), прийшов до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить його матері ОСОБА_8 , та у якій з його дозволу тимчасово мешкала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скориставшись тим, що остання була відсутня за місцем мешкання, зайшов до приміщення вказаної квартири для пошуку особистих речей. Потрапивши шляхом вільного доступу у приміщенні кв. АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 побачив, що там знаходяться особисті речі ОСОБА_4 , та у цей час у нього виник корисливий умисел на таємне заволодіння майном останньої.
Після цього ОСОБА_5 , діючи в умовах воєнного стану, що запроваджений відповідно до указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24 лютого 2022 року (№2102-ІХ), відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, будучи обізнаним про дію воєнного стану, з корисливого мотиву, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно, тобто без дозволу власниці, з верхньої полиці шафи-гардеробу взяв з жіночої сумки належні потерпілій ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2900 грн, купюрами номіналом по 100 грн, та таким чином, викравши вказане майно. Після чого ОСОБА_5 залишив приміщення вказаної квартири з викраденими грошовими коштами, обернувши їх на свою користь та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2900 грн.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні своєї провини у вчинені злочину не визнав, наголошуючи на відсутності доказів, які прямо вказували на те, що саме він вчинив крадіжку, але не заперечував проти тих обставин, що в квартирі АДРЕСА_4 проживала ОСОБА_4 і що він приходив до неї в квартиру у зазначені в обвинувальному акті день і час.
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_5 пояснив наступне. З 26 червня 2022 року він проживає в реабілітаційному центрі, а його мати ОСОБА_9 тоді вже перебувала на території Польщі. Але до переїзду до реабілітаційного центру він вирішив здати в оренду однокімнатну квартиру своєї матері, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Його знайомий ОСОБА_10 запропонував здати квартиру жінці на ім'я ОСОБА_4 . Він, ОСОБА_5 , погодився та зустрівся 18 червня 2022 року з ОСОБА_4 , і вони домовились про умови оренди на строк 6 місяців з оплатою 2500,00 грн на місяць + оплата комунальних платежів. ОСОБА_4 такі умови прийняла і передала йому одразу 5000,00 грн. На підтвердження отримання орендної плати він, ОСОБА_5 , надав ОСОБА_4 письмову розписку, яку допоміг написати його знайомий ОСОБА_10 . Також він, ОСОБА_5 , передав ОСОБА_4 два комплекти ключів від квартири, бо про це просила ОСОБА_4 , і вони домовились, що він попереджатиме її завчасно про свої візити. Жінка також попередила, що користуватиметься в квартирі шафою. Наступного дня 19 червня 2022 року він, ОСОБА_5 , приходив в квартиру та побачив, що усі речі його матері ОСОБА_4 поскладала у мішки, які стояли в кімнаті.
02 серпня 2022 року (вівторок) приблизно о 13:00 год. він приходив до квартири, в якій на той час проживала потерпіла ОСОБА_4 , але з метою відшукати сімейні листи, які його мати просила забрати з квартири і передати племінниці. Зі слів матері, листи вона зберігала у своїй сумці на антресолях у шафі. Він намагався попередити ОСОБА_4 про свій візит, але вона не відповіла на його телефонні виклики та не перетелефонувала. Він прийшов до квартири і побачив, що вхідні двері не зачинені, мабуть ОСОБА_4 забула зачинити їх на замок. Він оглянув двері і переконався, що на них відсутні сліди зламу. ДО квартири він увійшов, бо вважав цю квартиру своєю власністю. Аби не залишати відбитків на поверхні вхідних дверей, він натягнув рукав кофти на долоню і відкрив двері. Увійшовши всередину квартири, він побачив, що в кімнаті стоять 5 чи 6 мішків, у які складені одяг і речи. Він підійшов до шафи, відкрив антресоль і побачив, що там лежить лише одна жіноча сумка. Він її дістав, бо подумав, що це саме та сумка, про яку йому говорила мати. Він почав викладати на ліжко усе, що було в цій сумці. Але побачивши, що в сумці лежать гроші, паспорт, на якому не було обкладинки, та інші документи, складені у прозорий пакет, він зрозумів, що це не сумка його матері. Він одразу усі речі і гроші, які лежали в окремому прозорому пакетів, поклав назад до сумки, а сумку повернув назад у шафу. Після цього він, ОСОБА_5 , вийшов з квартири і зачинив вхідні двері, для чого активував відповідну функцію на замку. Також ОСОБА_5 в своїх поясненнях наполіг на тому, що коли оглядав речі в сумці, він не брав до рук паспорт потерпілої. Після виходу з квартири він повернувся до реабілітаційного центру, в якому на той час проживав.
Далі обвинувачений ОСОБА_5 пояснив таке. До реабілітаційного центру до нього 06 серпня 2022 року (субота), приблизно о 16-00 год., приїхали троє оперативних працівників з відділення поліції № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області. Його посадили в автомобіль і повезли до відділення поліції, по дорозі розповіли, що була вчинена крадіжка у потерпілої ОСОБА_4 і запитали, чи приходив він до квартири. Він не заперечував, що приходив, але заперечив, що взяв гроші. Йому запропонували визнати себе винним у крадіжці. Він не погодився. Коли його привезли до відділення поліції, один з поліцейських на ім'я ОСОБА_11 посадив його в своєму кабінеті і поїхав, а він, ОСОБА_5 , залишився і чекав приблизно 4 години. Коли ОСОБА_11 повернувся, то почав ставити йому запитання підвищеним тоном і звинувачувати у вчиненні крадіжки Це тривало орієнтовно 1,5 години, після чого його відпустили. Він вимушений був пізно ввечері повертатися до реабілітаційного центру самостійно. Але вже наступного дня, у неділю 07 серпня 2022 року, приблизно о 8-30 годині, до нього знову приїхав ОСОБА_11 і забрав до відділення поліції. У службовому кабінету ОСОБА_11 змусив його надати йому відбитки своїх пальців рук, а саме - доторкнутися великими пальцями до порожнього прозорого файлу для паперів та до обкладинки для паспорту, а потім ще взятися за обкладинку паспорту всією долонею. Це тривало орієнтовно до 10-00 години, і потім його відпустили. Ще за 2 чи 3 дні його знову забрали до відділення поліції, де змусили записали заяву про добровільну видачу грошових коштів в сумі 300 гривень, купюрами по 100 гривень, які він, начебто, викрав у ОСОБА_4 . Ці гроші йому дав в руки ОСОБА_11 , якому ще довелось побігати по відділенню поліції, аби розміняти свої власні гроші більшого номіналу. Усі дії поліцейських супроводжувались обіцянками забезпечити йому, ОСОБА_5 , отримання в суді умовного покарання уразі згоди визнати свою провину, а якщо він не згодиться на це - погрожували запроторили його до СІЗО. Він вимушений був погодитися, бо був один і не мав змоги звернутися до кого-небудь за допомогою, а його прохання про залучення адвоката були проігноровані, та розумів, що через стан свого здоров'я, укладеного діабетом, і значну втрату зору, не зможе вижити у в'язниці.
Не зважаючи на позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , його вина у вчиненому злочині підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду.
В показаннях, наданих суду, потерпіла ОСОБА_4 підтвердила, що по причині повномасштабної військової агресії російської федерації проти України вона навесні 2022 року почала проживали в м. Люботин Харківського району Харківської області, і пошук житла проводила через соціальні мережі. Отримавши інформацію про можливість орендувати квартиру, вона зустрілась з власником, яким виявився ОСОБА_5 . Оглянувши його квартиру, вона згодилася її орендувати, та вони обговорили умови оренди - платити вона буде в кінці місяця, і що він, ОСОБА_5 , не буде приходили до квартири без її дозволу. ОСОБА_5 віддав їй ключі від квартири, а вона написала розписку ОСОБА_5 , що орендує у нього квартиру, і що він отримує від неї плату за оренду. Вона почала проживати в квартирі, але фактично була в ній відсутня в період часу з 05-30 год. і до 20-00 год., бо працювала кожного дня. Саме через це до неї не ніхто не приходив в гості і вона нікому не давала дозволу на перебування в квартирі за її відсутності. Також ОСОБА_4 наполягла на тому, що ОСОБА_5 було відомо про режим її роботи. Далі ОСОБА_4 пояснила, що на роботі вона отримала аванс в розмірі 3000,00 грн, який вирішила заощадити, а тому поклала їх у прозорий поліетиленовий файл, і вже у фалі сховала у жіночу сумку, а сумку поклала у верхній відсік шафи, яка стояла в кімнаті. В цій же сумці вона зберігала особисті документи, в тому числі медичні. Невдовзі вона додала до тих 3000,00 грн ще 400,00 грн, вся сума грошей була купюрами номіналом по 100 гривень. Але за тиждень потому вона дістала свою сумку з шафи та виявила, що в ній лежать лише 500,00 грн. Вона одразу запідозрила ОСОБА_5 у крадіжці її грошей, та навіть намагалася його розшукати через його знайому жінку. Він неї вона дізналася, що ОСОБА_5 є ще один додатковий ключ від квартири, і що він розповідав їй, що приходив в квартиру у відсутність ОСОБА_4 . Утвердившись в своїх підозрах, вона, ОСОБА_4 , наступного дня звернулася до поліції з заявою про крадіжку грошей з її квартири, і в поліції одразу повідомила, що підозрює у цьому саме ОСОБА_5 . В той же день до неї в квартиру приїжджав слідчий та проводив огляд квартири з її дозволу та в її присутності. В квартирі вона показала слідчому де саме і в чому вона зберігала гроші. Тоді ж вона звернула увагу, що разом з грошима зникла розписка, яку ОСОБА_5 нещодавно видав їй на підтвердження отримання орендної плати за проживання в квартирі, так як вона звергала її разом з грошима.
Показання потерпілої ОСОБА_4 підтверджуються іншими доказами, які були досліджені під час судового розгляду.
Так, з протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, складеного від 06 серпня 2022 року (субота) о 18-30 год., вбачається, що до Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області звернулась ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , яка просила вжити заходів з розшуку грошових коштів в сумі 3000 гривень, відсутність яких вона виявила 06 серпня 2022 року.
Інформацію про надходження звернення ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення було внесено до Журналу єдиного обліку за реєстраційним номером 3469, що підтверджується електронним рапортом Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області від 06 серпня 2022 року (субота), на якому проставлено відповідну відмітку.
В присутності ОСОБА_4 слідчим Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 06 серпня 2022 року (субота) в період часу з 18-35 год. до 19-24 год. був проведений огляд приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_3 , за результатами якого був складений протокол огляду місця події. З протоколу вбачається, що увійти до квартири можна через металеві двері, обладнані замком, який перебуває у робочому стані та на якому відсутні пошкодження. Всередині квартири виявлені приміщення кухні, санвузла та житлової кімнати, і саме в кімнаті стоїть дерев'яна шафа коричневого кольору, в якій є два відсіки, у саме у верхньому відсіку виявлено жіночу сумку з еко-шкіри. При огляду цієї сумки слідчим виявлено полімерний пакет з паспортом громадянина України в обкладинці з полімерного матеріалу і гладкою поверхнею на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; полімерний пакет з довідкою про ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_4 та прозорий файл з медичними документами на ім'я ОСОБА_4 . Далі, як про це зазначено у протоколі огляду місця події, слідчим були оглянуті обкладинка паспорту, на якій виявлений відбиток пальця руки, та прозорий полімерний пакет, в якому зберігались медичні документи, на якому також виявлені відбитки пальців рук, а також полімерний пакет, в якому зберігалась довідка про ідентифікаційний код, та на якому також виявлені відбитки пальців рук. Загалом, з місця події слідчим вилучено п'ять відрізків липкої стрічки зі слідами пальців рук, про що також вказано в протоколі.
Додатком до протоколу огляду місця події є фото таблиця, на якій зафіксовано зовнішній вигляд вхідних дверей до квартири АДРЕСА_4 , та зовнішній вигляд і місце встановлення у житловій кімнаті дерев'яної шафи та виявленої в цій шафі жіночої сумки, а також паспорт громадянина України в полімерній обкладинці і прозорі поліетиленові пакти з документами.
Наступного дня, 07 серпня 2022 року об 11-59 год. відомості з заяви ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення були внесені до ЄДРД з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України.
Захисник ОСОБА_6 під час судового розгляду наполягала на тому, що вказаний процесуальний документ є неналежним доказом, оскільки квартира, в якій була проведена процесуальна дія, належить на праві власності ОСОБА_9 - матері обвинуваченого, і що вона письмового дозволу на проведення такого огляду не давала; та що після завершення такої процесуальної дії слідчий в порядку, передбаченому ст. 234 КПК України, не звертався до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку у вказаній квартирі.
Зокрема, захисник акцентувала увагу на тому, що інформація про приналежність квартири АДРЕСА_4 на праві власності саме ОСОБА_9 підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 330381577 від 26 квітня 2023 року (а.с. 117, 118 т. 1).
Але такі доводи сторони захисту суд відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду. Також при огляді слідчий має право проводити вимірювання, фотографування, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального правопорушення.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
За наявності згоди особи, яка володіє приміщенням, закон не вимагає звернення до слідчого судді за відповідним дозволом (ч. 1 ст. 233 КПК України).
Положення ст. 223 КПК України не мають на меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого втручання у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Термін «особа, яка володіє» в ч. 1 ст. 233 КПК України охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах.
Подібний правовий висновок був викладений Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в поставі від 20 червня 2023 року в справі № 756/16122/21 (провадження № 51-641км23).
Надаючи оцінку вище викладеному документу, суд приходить до висновку, що досліджений доказ підтверджує, що слідчим 06 серпня 2022 року саме в квартирі, в якій на той час проживала потерпіла ОСОБА_4 як орендар, та саме на підставі її згоди була проведена така слідча дія як огляд місця події з дотриманням вимог ст.ст. 104, 106, 214, 237 КПК України, під час якої були вилучені відбитки пальців рук з предметів, які за твердженням потерпілої перебували саме в тій жіночій сумці, з якої вкрали гроші, які вона зберігала в цій сумці. Та обставина, що потерпіла ОСОБА_4 проживала в квартирі на умовах оренди, визнана обвинуваченим ОСОБА_5 в судовому засіданні. Від так, суд визнає, що на час проведення огляду потерпіла ОСОБА_4 була тимчасовим власником квартири і розпоряджалась нею на власний розсуд.
До того ж, суд бере до уваги поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , який поводився перед потерпілою ОСОБА_4 саме як власник квартири, на що вказують його дії - пропозиція орендувати квартиру, її демонстрація потерпілій, передача їй ключів від квартири та отримання орендної плати. Отже, передання потерпілій ОСОБА_4 права користування квартирою відбулось з дозволу ОСОБА_5 , який не лише позиціонував себе як титульний власник цієї квартири, але й приховав від ОСОБА_13 ту обставину, що квартирою володіє одноособово його мати ОСОБА_9 , оскільки потерпіла дізналася про це під час проживання від сусідів.
Тому доказ у вигляді протоколу огляду місця події отриманий слідчим у передбаченому КПК України процесуальному порядку.
Згідно з висновком судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/121-22/11037-Д від 01 вересня 2022 року, на дослідження до експертної установи - Харківський НДЕКЦ разом з відповідною постановою слідчого надійшли п'ять полімерний пакетів, зовнішній вигляд та спосіб пакування якого відображені у дослідній частині висновку експерта. На пакетах виконані рукописні написи: «Відбитки пальців з обкладинки паспорту гр. ОСОБА_4 , огляд місця події по АДРЕСА_3 »; «Відбитки пальців з файлу, у якому лежать документи, огляд місця події по АДРЕСА_3 »; та «Відбиток пальців з файлу, в якому були грошові кошти та інше, огляд місця події по АДРЕСА_3 ». Після розкриття полімерний пакетів експертом виявлені в ньому п'ять відрізків прозорої ліпкої стрічки, дослідження яких підтвердило, що п'ять слідів пальців рук, вилучені 06 серпня 2022 року та відкопійовані на п'ять відрізків ліпкої стрічки придатні для проведення по ним порівняльного дослідження.
З метою перевірки обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення та версії обвинуваченого о непричетності до крадіжки грошей, якщо виявиться, що відбитки пальців рук залишені іншою особою, на підставі клопотання пророк ура ухвалою від 13 листопада 2023 року в справі була приманена судово-дактилоскопічна експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.
Згідно з висновком судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/121-22/27210-Д від 18 січня 2024 року, п'ять слідів пальців рук, вилучені 06 серпня 2022 року та відкопійовані на п'ять відрізків ліпкої стрічки, залишені великим, середнім і вказівним пальцями правої руки та вказівним і середнім пальцями лівої руки особи на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, висновки експертів в купі з протоколом огляду місця події підтверджують, що в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , в якому проживала потерпіла ОСОБА_4 , перебував обвинувачений ОСОБА_5 , доказом чого є відбитки пальців його рук на речах, які потерпіла зберігала у своїй сумці в шафі, та те що такі сліди були виявлені слідчим та вилучені під час огляду місця події саме на паспортному документі і поліетиленових файлах, про які вказали і потерпіла, і обвинувачений, в тому числі й на поліетиленовому файлі, в якому потерпіла зберігала свої гроші.
Під час судового розгляду також був досліджений протокол проведення слідчого експерименту від 07 лютого 2023 року, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_4 . Надаючи оцінку вище викладеному, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно зі ст. 240 КПК України слідчому надано право проводити слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Про проведення слідчого експерименту слідчий складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу.
Оцінюю зміст протоколу, який був зафіксований на цифровому носії інформації, суд бере до уваги лише те, що потерпіла ОСОБА_4 під час проведення такої слідчої дії підтвердила лише ті обставини, що вона в серпні 2022 року проживала в квартирі АДРЕСА_4 , яку орендувала у ОСОБА_5 , та з якої були викрадені її гроші. В іншій частині цей протокол не має доказового значення та не може бути прийняти саме як належний доказ, оскільки за відсутності доступу до житлового приміщення квартири запланована слідча дія перетворилась у допит потерпілої ОСОБА_4 .
Разом з тим, такий недолік, допущений слідчим при проведенні слідчого експерименту та при складанні протоколу від 07 лютого 2023 року, не впливає на правомірність процедури його отримання, але знижує якість цього документу як доказу.
Зі змісту заяви ОСОБА_5 від 09 серпня 2022 року вбачається, що ним були надані слідчому добровільно грошові кошти в сумі 300 гривень, які у нього залишись з суми грошових коштів 2900 гривень, які він викрав 06 серпня 2022 року у жінки, яка проживає в квартирі АДРЕСА_5 .
Згідно з постановою слідчого від 09 серпня 2022 року, в кримінальному провадженні в якості речових доказів були визнані грошові кошти в сумі 300 гривень (купюри номіналом по 100 гривень АД4955555, УЖ1113033, АБ0293104), які були видані добровільно ОСОБА_5 .
Перед винесенням постанови від 09 серпня 2022 року слідчим був проведений огляд предметів - грошових кошті в купюрах номіналом по 100 гривень АД4955555, УЖ1113033, АБ0293104, в присутності ОСОБА_5 , про що складений відповідний протокол від 09 серпня 2022 року. В протокол відображений детальний опис оглянутих предметів з доданням до нього відповідної фототаблиці. Проведення такого огляду здійснено слідчим в період часу з 10-58 год. і до 11-21 год. в присутності понятих, що відповідає вимогам ст.ст. 223, 237 КПК України. Заяви чи зауваження під час огляду ОСОБА_5 не заявлені.
Захисник ОСОБА_6 під час судового розгляду наполягала на тому, що протокол огляду від 09 серпня 2022 року і заява ОСОБА_5 від 09 серпня 2022 року про добровільну видачу є неналежним доказом, являється неналежними доказами, оскільки були проведені без участі захисника та, як наслідок, порушення права ОСОБА_5 на захист і права зберігати мовчання.
Але доводи захисту суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ, наданий добровільно, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов'язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, отримані слідчим, огладяться, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.
Підходи до оцінки допустимості доказів, які існують незалежно від волі особи, суттєво відрізняються від оцінки показань особи. І фактори, які здатні зумовити недопустимість показань особи, можуть не мати впливу на допустимість доказів, які мають зовсім іншу природу.
Як вбачається з записів у реєстрі матеріалів досудового розслідування, 28 грудня 2022 року слідчим було повідомлено ОСОБА_5 про підозру в вчиненні злочину. Отже, саме з цього часу ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного та мав право на отримання правової допомоги захисника, в тому числі за рахунок держави. Участь захисника у проведені досудового розслідування була забезпечена слідчим 28 грудня 2022 року шляхом направлення відповідної постанови до органу, уповноваженому на надання безплатної правничої допомоги.
Отже, до набуття ОСОБА_5 28 грудня 2022 року статусу підозрюваного він мав право самостійно формувати лінію своєї поведінки та виключно він мав право залучити за потреби будь-якого адвоката, в тому числі й у спосіб звернення до регіонального центру з надання безплатної правничої допомоги.
Хоча при проведенні огляду предметів після їх добровільної видачі ОСОБА_5 не був присутній захисник, суд не вбачає підстав вважати, що виявлені речові докази були отримані саме внаслідок відсутності адвоката у значенні ч. 1 ст. 87 КПК. Адже його присутність чи відсутність не могла вплинути на ці властивості - існування речових доказів незалежно від волі особи.
Процесуальний закон не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них.
Якщо особа, у розпорядженні якої перебувають речі, документи та інші матеріали, що мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування в позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими. На це вказав у своїй постанові від 9 липня 2024 року Касаційний кримінальний суд Верховного по справі №229/1339/22.
Обвинувачений ОСОБА_5 наполягав на тому, що працівники поліції застосовували до нього неправомірні методи досудового розслідування, що проявились у схилянні визнати свою провину у крадіжці грошей у потерпілої ОСОБА_4 та примушенню до штучного створення доказів проти нього самого.
З метою перевірки відомостей, повідомлений обвинуваченим, ухвалою від 13 листопада 2023 року було надано відповідне доручення Територіальному управлінню ДБР у м. Полтава внести до ЄРДР відомості про застосування до ОСОБА_5 неправомірних методів досудового розслідування з боку співробітників Відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області під час досудового розслідування кримінального провадження № 12022221320000066, та розпочати досудове розслідування. 28 грудня 2023 року до ЄРДР були внесені відомості, викладені в ухвалі суду, та розпочато кримінальне провадження № 62023170020003575 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 365 КК України.
За результатами проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023170020003575 слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_14 була винесена постанова від 07 лютого 2025 року про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. В тексті постанови вказано, зокрема, те, що факт перевищення влади чи службових повноважень в період досудового розслідування не підтвердився.
Зі змістом постанови від 07 лютого 2025 року про закриття кримінального провадження № 62023170020003575 сторони кримінального провадження були ознайомлені. Але стороною захисту до завершення судового розгляду не заявлено про здійснення дій по оскарженню у встановленому порядку вказаної постанови.
Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що 02 серпня 2022 року приблизно о 13-00 год. ОСОБА_5 скористався можливістю потрапити всередину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , в якій проживала ОСОБА_4 , та з огляду на її відсутність в цей момент в квартирі, викрав з жіночої сумки гроші, які потерпіла зберігала в цій сумці, та скористався ними на свій розсуд. Для оцінки дій ОСОБА_5 не матиме суттєвого значення мета, з якою обвинувачений зайшов в квартиру, але суд вважає встановленим ту обставину, що умисел на викрадення грошових коштів виник у ОСОБА_5 не пізніше того моменту, коли він виявив грошові кошти в сумці потерпілого, навіть якщо це сталося випадково.
До того ж, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про штучне створення поліцейськими доказів проти нього суд відхиляє з тих підстав, що за версією обвинуваченого поліцейські почали примушувати його визнати свою причетність і провину у викраденні грошей у ОСОБА_4 ще до того, як потерпіла ОСОБА_4 звернулась до відділення поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення; та що примушування з боку поліцейських до нанесення його відбитків на обкладинку паспорту потерпілої та на прозорі поліетиленові файли в часі відбулось лише наступної доби після проведення огляду місця події в квартирі, де проживала ОСОБА_4 , та звідки вже були вилучені відбитків пальців невідомої особи.
Крім цього, захисником ОСОБА_6 в стадії доповнення судового розгляду, тобто вже після завершення дослідження наявних в справі доказів, було заявлено про необхідність визнання усіх доказів від сторони обвинувачення недопустимими з тих підстав, що в момент виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України на стадії досудового розслідування жоден з процесуальних документів, які визначають повноваження слідчого і групи слідчих та прокурорів не був підписаний. На переконання захисника, у такий ситуації усі докази в справі були зібрані слідчими і прокурорами без законних підстав.
На обґрунтування свого усного клопотання захисник надала фотокопії процесуальних документів, які визначають повноваження слідчого і групи слідчих та прокурорів, створені у вигляді електронних файлів, на яких відображено дату і час їх створення - 09 лютого 2023 року з 13-36 до 13-39 год.
Але з доводами захисника суд не погоджується та відхиляє їх з таких підстав.
Відповідно до ч. 9 ст. 290 КПК України сторона кримінального провадження письмово підтверджує протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування цих матеріалів.
Як вбачається з протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, складеного слідчим у кримінальному провадженні № 12022221320000066, 09 лютого 2023 року в період часу з 14-00 год. і до 14-30 год. слідчим були надані підозрюваному ОСОБА_5 та його захиснику ОСОБА_6 усі матеріали кримінального провадження, з якими сторона захисту ознайомилась в повному обсязі шляхом прочитання та без обмежень в часі, що підтверджено відповідним записом, внесеним захисником. Від сторони захисту зауваження в той момент не надходили. Додатком до такого протоколу є опис матеріалів кримінального провадження, до яких був наданий доступ, та в якому зазначені, серед іншого, процесуальні постанови про призначення слідчих і прокурорів для здійснення досудового розслідування.
Отже факт надання стороні захисту доступу та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підтверджений стороною обвинувачення у належний спосіб.
Прокурором також були надані суду оригінали процесуальних постанов про призначення слідчих і прокурорів для здійснення досудового розслідування, які підписані належним чином.
Як убачається з матеріалів судового провадження, під час дослідження письмових доказів у суді сторона захисту не заявляла про їх недопустимість через те, що вони не були відкриті їй стороною обвинувачення чи здобуті неповноважним слідчим.
В той же час, суд не вбачає підстав недовіряти доводам захисника про те, що процесуальні постанови могли бути чи були не підписані уповноваженими особами в момент, коли вона здійснювала зняття з них фотокопій. Але якщо слідчим й був допущений такий недолік і матеріали кримінального провадження були надані захиснику для ознайомлення ще до офіційного початку процесуальної дії, передбаченої ч. 9 ст. 290 КПК України, то з великою вірогідністю такий недолік був усунений слідчим і стороні захисту були надані 09 лютого 2023 року в період часу з 14-00 год. і до 14-30 год. матеріали кримінального провадження, оформлені належним чином.
Принаймні надані захисником фотокопії постанов не підтверджують того, що вони були виготовлені під час або одразу після надання доступу до таких матеріалів.
Підсумовуючи викладене вище, оцінивши досліджені докази в їх сукупності , суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину доведена повністю, і кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 судом з'ясовано, що він раніше був неодноразово засуджений за вчинення крадіжок з призначенням покарання, від відбування якого він звільнявся з встановленням іспитового строку, і такі судимості були погашені у встановленому порядку. Також ОСОБА_5 до 2019 року була встановлена 1-а група інвалідності, яка ним повторно не підтверджена; на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває; проживає у реабілітаційному центрі, не працює та пенсійних чи інших соціальних виплат не отримує, члени його родини - мати і донька проживають наразі на кордоном.
Обставин, які пом'якшують покарання для обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не вбачає.
Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не вбачає.
Під час підготовчого провадження судом було отримано від Харківського РВ № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . Так, з дослідженої судом доповіді з'ясовано, що ОСОБА_5 в минулому вчиняв крадіжки по причині нестачі коштів на проживання. За висновком органу пробації рівень ризику повторного вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення визначений як високий, і що його виправлення без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. З іншого боку, виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Крім того, в період проведення судового розгляду в даній справі ОСОБА_5 був двічі засуджений вироками Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 березня 2024 року та від 07 травня 2024 року за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 309 КК України, та він наразі перебуває на обліку в Харківському РВ № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області як особа, засуджена до обмеження волі з встановленням іспитового строку.
Суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також відомості про особу обвинуваченого, наявність у нього тяжких захворювань, з дотриманням вимог ст. 65 КК України призначає для ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімального строку, визначеного санкцією статі КК, за якою кваліфіковані його дії, яке буде відповідати вчиненому, а також з огляду на принципи законності, справедливості, індивідуалізації та достатності покарання для подальшого виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 вчинив даний злочини до постановлення Червонозаводським районним судом м. Харкова вироку від 07 травня 2024 року, суд при вирішенні питання про призначення остаточного покарання повинен керуватися положенням ч. 4 ст. 70 КК України.
Але в даному випадку суд вважає за необхідне керуватися правовим висновком, наведеним в постанова ОП ККС ВС від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17 (провадження № 51-3600кмо20), який зводиться до наступного.
Якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно.
Таким чином, враховуючи що попереднім вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 травня 2024 року ОСОБА_5 було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд, ухвалюючи даний вирок та призначаючи покарання, яке вона має відбувати реально, не застосовую положення ч. 4 ст. 70 КК України.
Цивільний позов потерпілою ОСОБА_4 не заявлений.
Під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_5 запобіжний захід не застосовувався.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого, який, хоча й має зареєстроване місце проживання, але фактично мешкає в соціальному центрі, де його перебування не обмежується, а також беручи до уваги, що в поведінці обвинуваченого мали місце випадки неявки в судове засідання під приводом погіршення стану здоров'я, без підтвердження відповідними медичними документами, що призводило до відкладення судового розгляду та неможливості його завершення у більш стислі строки, а також з метою забезпечення виконання вироку, на час набрання вироком законної сили до ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Питання щодо подальшого зберігання речових доказів суд вирішує у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.
В ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 11 серпня 2022 року в справі накладено арешт на майно - грошові кошти в сумі 300 гривень (купюри номіналом по 100 гривень АД4955555, УЖ1113033, АБ0293104), які були визнані речовими доказами. З огляду на завершення судового розгляду необхідність в подальшому збереженні речових доказів, які підлягають поверненню потерпілій, відсутня, тому застосований арешт слід скасувати.
Процесуальні витрати на залучення експерта, які документально підтверджені стороною обвинувачення, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винний у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'ять) років і 6 місяців позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор», взявши його під варту в залі суду.
Строк відбування покарання для ОСОБА_5 рахувати з 10 вересня 2025 року.
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 травня 2024 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років і 2 місяців обмеження волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки - виконувати самостійно.
Речові докази - грошові кошти в сумі 300 гривень (купюри номіналом по 100 гривень АД4955555, УЖ1113033, АБ0293104), які перебувають на зберіганні у потерпілої ОСОБА_4 , вважати повернутими потерпілій.
Скасувати арешт майна - грошових коштів в сумі 300 гривень (купюри номіналом по 100 гривень АД4955555, УЖ1113033, АБ0293104), накладений на підставі ухвали слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 11 серпня 2022 року в справі № 630/294/22.
Речові докази - п'ять відрізків липкої стрічки зі слідами пальців рук, які були долучені до матеріалів судового провадження, залишити для подальшого зберігання в матеріалах даного судового провадження.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави (код доходів 24060300) витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/121-22/11037-Д від 01 вересня 2022 року в розмірі 2265,36 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави (код доходів 24060300) витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/121-23/27210-Д від 18 січня 2024 року в розмірі 5300,96 грн.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії вироку.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
СуддяОСОБА_1