Справа № 127/23096/25
09 вересня 2025 р. м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Медяна Ю.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з позовом про внесення змін до актового запису цивільного стану та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 06.08.2025 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона була подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно із ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Згідно з ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20, у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 569/22849/18.
В порушення вказаних вимог позивачем не зазначено, яким чином відповідач Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) порушує, оспорює або не визнає права позивача, та не надано доказів на підтвердження даної обставини.
Також суд звертає увагу позивача на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України, Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року, зі змінами № 15 від 25.05.1998 року «Про судову практику у справах про встановлення факту, яке має юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
З огляду на викладене, дані вимоги повинні розглядатися в порядку окремого провадження.
Також відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви не додано квитанції про сплату судового збору, проте долучено копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.12.2024, виданого 09.10.2017. З вказаної копії вбачається, що пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до п. 13. ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема, положеннями ст. 22 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 згаданого Закону та даним переліком не передбачено звільнення учасників бойових дій від сплати судового збору за вимогами, не пов'язаними зі статусом учасника бойових дій.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що пунктом 13 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про судовий збір», звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Така правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2023 року у справі № 990/76/23.
Оскільки предметом даного позову є вимога про внесення змін до актового запису цивільного стану та зобов'язання вчинити певні дії, суд дійшов висновку, що позов у даній справі не стосується соціального і правового захисту учасника бойових дій, а тому підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви відсутні.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).
Позивач у позові вказав три вимоги немайнового характеру, а саме: визнати, що в свідоцтві про народження, де зазначено « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , допущено помилку в написанні прізвища; зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису цивільного стану; зобов'язати відповідача видати повторне свідоцтво про народження.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну окремо немайнову вимогу.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.
Таким чином, позивачу слід сплатити 3 633,60 грн. судового збору за три вимоги немайнового характеру за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок отримувача UA318999980313181206000002856.
Позивачу надано 7 днів для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалу надіслано на електронну адресу позивача, вказану в позовній заяві.
Позивач отримав ухвалу 06.08.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Станом на 09.09.2025 позивач недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 04.08.2025 не усунув.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, враховуючи, що позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, дану позовну заяву з доданими до неї додатками слід повернути позивачу.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 353, 354 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з позовом про внесення змін до актового запису цивільного стану та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу разом з доданими до неї додатками.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 15 днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя