Справа № 386/1370/25
Провадження № 2/386/513/25
10 вересня 2025 року селище Голованівськ
Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Гут Ю. О.
розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕНЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики ,
встановив:
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕНЯ БОРГІВ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, шляхом направлення позову засобами поштового зв'язку, який надійшов до суду 05.08.2025, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості закредитним договором №8685564381 від 09.08.2021 в розмірі 19057,04 грн, з яких 11068,03 грн.- заборгованість за основною сумою, 1932,73 грн-сума заборгованості за процентами, 6056,28 грн -сума заборгованості по комісії.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Ухвалою суду від 08.08.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу надіслана копія ухвали суду про відкриття провадження, копія позовної заяви разом з доданими до неї документами відповідно до ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується повідомленням про повернення рекомендованого листа з довідкою про причини повернення «адресат відмовився », тобто повідомлений належним чином.
Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзив на позов не надходив. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (чч. 1-3 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитору зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Вказані норми не встановлюють імперативної вимоги щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги, отже, і наявності оригіналів цих документів у нового кредитора.
Передання таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов'язків, а також змісту та обсягу таких обов'язків.
Обставина не передання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов'язані з невиконанням боржником своїх зобов'язань на користь саме нового кредитора.
Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.
Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до статті 517 ЦК України не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають з різних правових підстав на не є взаємозалежними.
Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за яким набуває новий кредитор.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Судом встановлено, що 09.08.2021 між ТОВ "ФК ЦФР" та відповідачем було укладено кредитний договір №8685564381, який укладений в паперовому вигляді та підписано відповідачем. Відповідно до п. 1.2 Договору кошти кредиту надаються у розмірі 13703,69 грн на строк 24 місяці.
Згідно п.1.3. та 1.4 Договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту №5564381, який є невід'ємною частиною цього договору, позичальник доручає кредитодавцю виплатити /сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за реквізитами - сума 10010 грн. на вказаний рахунок -призначення переказ до запитання на користь ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 надання кредиту зг КД №8685564381 від 09.08.2021, а також сума 3243,24 грн оплата страхового платежу за договором страхування №8685564381-С від 09.08.2025 на вказаний рахунок.
Відповідно до п.6 Паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5564381 порядок повернення кредиту відповідно до графіку, останній день 09.08.2023.
Однак, позивачем не надано суду жодного доказу, що ТОВ «ФК «ЦФР» умови кредитного договору виконало та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором (докази перерахування кредитних коштів відповідачу на картковий рахунок вказаний в договорі).
Відповідно до розрахунку заборгованості здійсненого наданого позивачем за боржником ОСОБА_1 за період з 15.05.2024 по 30.06.2025, станом на 31.06.2025, сума заборгованості за КД №8685564381 від 09.08.2021 становить 19057,04 грн, з яких 11068,03 грн.- заборгованість за основною сумою, 1932,73 грн-сума заборгованості за відсотками та 6056,28 грн сума заборгованості за комісією.
07.10.2016 між ТОВ "ФК «ЦФР" та ПАТ "ТАСКОМБАНК" було укладено Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого ТОВ "ФК «ЦФР" відступило ПАТ "ТАСКОМБАНК", а ПАТ "ТАСКОМБАНК", набуло права вимоги заборгованості за договорами кредиту.
15.05.2024 між ПАТ "ТАСКОМБАНК" та ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" було укладено Договір факторингу №НІ/11/19-Ф, відповідно до якого ПАТ "ТАСКОМБАНК" відступило ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", а ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", набуло права вимоги заборгованості за договорами кредиту відповідно до реєстру прав вимог, в тому числі за договором кредиту №8685564381 від 09.08.2021.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Дослідивши надану позивачем копію кредитного договору, укладеного між ТОВ "ФК «ЦФР" та відповідачем, суд приходить до висновку про те, що зазначені особи узгодили порядок надання кредиту відповідачу шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний відповідачем. Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту здійснення перерахунку ТОВ "ФК «ЦФР" на рахунок відповідача кредитних коштів у розмірі 13703,69 грн, вказаних в договорі у строк визначений кредитним договором, а саме 09.08.2021.
Крім того, позивач в порушення чинного законодавства не повідомив відповідача про відступлення права вимоги по вказаному кредиті та не надіслав відповідачу претензію на повернення борг за вказаними кредитним договором.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту отримання кредиту відповідачем за кредитними договором №8685564381, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем 09.08.2021, а тому доводи позивача про необхідність повернення коштів є безпідставними.
Крім того, позивачем не надано на підтвердження оплати за договором факторингу, позивачем не доведено набуття ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №8685564381 від 09.08.2021, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» і цим боржником.
Таким чином, через відсутність в матеріалах справи належних доказів переходу до ПАТ "ТАСКОМБАНК" прав вимоги за Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №8685564381 від 09.08.2021, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» і цим боржникомта відповідно до ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" прав вимоги за Договором факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024, позовні вимоги ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором є передчасними, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
З наведених підстав, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати зі сплати позивачем судового збору при зверненні до суду в сумі 3028 грн., покладаються на позивача.
Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Відмовити повністю в задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕНЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Місцезнаходження позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ": м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, поштовий індекс 01032; адреса для листування: м. Бровари, вул. Лісова, буд. №2 поверх 4 Київська область, поштовий індекс 07400. ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35625014.
Місце проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Гут Ю. О.