ЄУН №932/11643/25
Провадження №2-з/932/82/25
про відмову у забезпеченні позову
10.09.2025 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Петуніна І.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по кредитному договору у сумі 161489, 85 грн.
Разом з позовом подано заяву про забезпечення позову з вимогою в межах ціни позову у розмірі 161489,85 гривень накласти арешт на належне ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації:, АДРЕСА_1 ) рухоме та нерухоме майно.
Заява про забезпечення позову мотивована наступним.
Позивач вважає, що до постановлення рішення у справі відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу в користування належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглянув заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині першій статті 150 ЦПК України наведений перелік видів заходів забезпечення позову, серед яких - накладення арешту на майно.
За змістом ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Так, наявність у власності відповідача майна може гарантувати виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Разом з тим, суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із цією заявою. Це означає, що заявникові недостатньо лише зазначити, що існує загроза можливості невиконання судового рішення, а й навести змістовну мотивацію таких причин та підстав. Цей обов'язок заявника не повинен перекладатися на суд, а суд не повинен самостійно відшукувати ці підстави, якщо заявник неспроможний їх навести. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така позиція також неодноразово висловлена і Верховним Судом, зокрема і 17.06.2022 у постанові у справі №908/2382/21.
За вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачем майна, не є обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
За таких обставин суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149,150-153,157,258,260,353-355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, протягом 15 днів з дня її складення.
Суддя І.В. Петунін