Справа № 932/11128/25
Провадження № 1-кп/932/1301/25
(про призначення до судового розгляду)
10 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра
у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 (ВКЗ),
обвинуваченого ОСОБА_5 (ВКЗ),
розглянув у підготовчому судовому засіданні, в залі суду міста Дніпра, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025052210002856 від 05 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408КК України, -
В провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025052210002856 від 05 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408КК України.
Справа підсудна Шевченківському районному суду міста Дніпра.
Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314КПК України - відсутні, тож слід призначити кримінальне провадження до судового розгляду та враховуючи обставини зазначені в обвинувальному акті, пов'язані із особливим режимом воєнного стану, проводити судовий розгляд у закритому судовому засіданні, слухання якого здійснювати суддею одноособово, у зв'язку із відсутністю клопотання обвинуваченого про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально у складі трьох суддів.
Питання про склад осіб, які братимуть участь у справі - з'ясовано.
Клопотання про виклик свідків, учасниками судового провадження - не заявлені.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.314-1КПК України, необхідність доручення представнику уповноваженого органу з питань пробації, скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - відсутня.
В судовому засіданні:
Прокурор, надавши суду відповідне письмове клопотання, просив застосувати раніше обраний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а запобіжний захід, не пов'язаний із утриманням в умовах ізоляції, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний судовий розгляд кримінального провадження.
Обвинувачений та захисник - не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши заявлене прокурором клопотання та його вимоги, враховуючи позицію сторони захисту, приходить до такого.
Відповідно до ч.3 ст.315КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
На поточний час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 перебуває на стадії призначення до судового розгляду, та завершити його розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали, не можливо, у зв'язку із проведенням відповідних процесуальних дій судового провадження.
Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , вважає, що на час розгляду справи у підготовчому судовому засіданні, не зникли існуючи ризики, передбачені ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може спробувати: переховуватися від суду; незаконно впливати на учасників процесу; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Що стосується ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то на думку суду, він не обґрунтований і не доведений прокурором, і не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.
Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408КК України, яке відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів з санкцією від 5 до 12 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України.
Крім того судом враховується наявність вищевказаних ризиків, передбачених ст.177КПК України.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.177КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.
Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_5 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 судом на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.
При цьому застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
До того ж, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено та й діє на теперішній час.
Так, відповідно до ст.176КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 - 405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Обвинувачення у вчиненні військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану у військовому злочині за зазначеними вище кваліфікаціями, свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння.
Крім того, за приписами ст.183КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 1142, 258 - 2585, 260, 261 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 Кримінального кодексу України.
Приймаючи до уваги підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, враховуючи вищевикладене, судом не знайдено можливості для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, з урахуванням положень ст.4Закону України «Про попереднє ув'язнення», Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, тримання під вартою в ізоляторі тимчасового тримання повинно відбуватись на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
З огляду на вищезазначене, клопотання сторони обвинувачення цілком підлягає задоволенню.
Також суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання будь-яких інших клопотань - не надходило.
Керуючись ст.ст.315-317КПК України, суд, -
На підставі обвинувального акта у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025052210002856 від 05 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408КК України- призначити судовий розгляд на:
16 вересня 2025 року о 15 годині 30 хвилин.
На судовий розгляд кримінального провадження в судове засідання викликати учасників судового провадження.
Судові засідання під час судового розгляду здійснювати суддею одноособово у закритому судовому засіданні.
Клопотання прокурора щодо запобіжного заходу - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до:
08 листопада 2025 року - включно.
Обвинуваченого ОСОБА_5 - тримати під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію ухвали направити учасникам судового провадження, а також начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_5 із отриманням від останнього особистої розписки з датою вручення йому копії ухвали суду.
Контроль за виконанням ухвали в частині обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 - покласти на прокурора, який, з боку сторони обвинувачення, здійснює процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні в суді.
Ухвала, в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.
В іншій частині ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1