01 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 686/10815/2
провадження № 61-10521ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна
в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що тривалим невиконанням рішення суду посадовими
і службовими особами відповідача у справі № 2270/14181/11 за період
з 02 вересня 2024 року до 09 вересня 2024 року йому заподіяна моральна шкода
в розмірі одного центильйона гривень щодо зобов'язання Хмельницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки.
При цьому позивач зазначав, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року про зобов'язання Хмельницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки, є невиконаною.
На обґрунтування своїх вимог вказував, що моральна шкода, завдана йому, полягає у моральних стражданнях та переживаннях внаслідок невиконання рішення суду та неможливості використовувати паспорт громадянина України.
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення позивача
за захистом до суду.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду
від 22 липня 2025 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Судові рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних, достатніх і допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року (справа № 2270/14181/11) в розмірі одного центильйона гривень за період з 02 вересня 2024 року до 09 вересня 2024 року.
ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки, тому позов є необґрунтованим.
Позивач не довів заявлений ним розмір моральної шкоди, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діянням заподіювача шкоди
та завданою шкодою. У позовній заяві не зазначено будь-яких чітких аргументів щодо фактичних підстав для відшкодування моральної шкоди, крім тверджень
про її наявність. Позивач не обґрунтував вимогу про відшкодування державою моральної шкоди, не зазначив фактів (обставин), за яких можна було
б стверджувати про порушення його прав та про порушення державою конкретних обов'язків.
11 серпня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року цій справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року
і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що невиконання рішення суду свідчить
про неповноту виконавчих дій і є підставою відшкодування завданої таким невиконанням моральної шкоди; відповідач не спростував факт невиконання ним рішення суду та презумпцію вини у настанні негативних наслідків для стягувача; суди безпідставно поклали тягар доказування спричинення шкоди на нього; єдиним належним доказом виконання рішення суду та припинення триваючого правопорушення є вручення йому паспорта.
Підставою касаційного оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20,
від 03 лютого 2022 року у справі № 686/13784/21, від 08 червня 2022 року у справі № 686/4032/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах).
Суди встановили, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 зобов'язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України
ОСОБА_1 , який видати йому на руки.
На підставі цього рішення, 11 червня 2012 року судом видано виконавчий лист
№ 2270/14181/11, що перебував у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції
у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження № НОМЕР_1).
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2012 року замінив у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 боржника Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (далі - Управління ДМС України в Хмельницькій області).
Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України
«Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII.
Позивач оскаржував постанову про закінчення виконавчого провадження
від 28 грудня 2018 року ВП № НОМЕР_1, однак згідно ухвали суду від 05 лютого 2019 року у справі № 560/162/19 його позовну заяву повернуто, відповідно
до вимог пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
ОСОБА_1 у 2012 році отримав новий паспорт, що ним не заперечувалось
у справі № 2270/14181/11, однак він вважає за можливе вимагати вклеїти фотокартку у паспорт, якого вже не має (паспорт втрачено), що також було встановлено судом у справі № 560/162/19.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили
з недоведеності позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій
з огляду на таке.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи
з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування
за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної
та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових
і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.
Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання з відшкодування моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання
про відшкодування моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку
між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди
та її результатом - моральною шкодою.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній
або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової
або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування
при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини
цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи,
так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності
за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі
чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого
він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність
дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,
є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними.
За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно
від вини. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння
та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови
у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю),
які встановлені судом (суддею).
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає
в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених
цим Кодексом.
За загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
Встановивши, що позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв'язок між невиконанням судового рішення та настанням тих негативних наслідків, про які вказує, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Наявні у справі докази вказують на те, що ОСОБА_1 вже звертався до суду
з позовною вимогою про відшкодування моральної шкоди у зв'язку
із невиконанням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду
від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 та рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року (справа
№ 686/8422/20) відповідний позов був розглянутий і частково задоволений
(на користь позивача стягнуто 10 510,00 грн на відшкодування моральної шкоди
у зв'язку із невиконанням відповідного судового рішення).
Отже ОСОБА_1 реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення.
Оскільки чинним законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за затримку виконання рішення суду про стягнення з державного бюджету відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, відповідне виконавче провадження із примусового виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 закінчено, а позивачу був виданий новий паспорт замість втраченого старого, у який і було зобов'язано відповідним судовим рішенням вклеїти фотокартку ОСОБА_1 , то позов ОСОБА_1 не може бути задоволений.
Крім того, позивачем не мотивовано та не доведено жодними доказами, якими саме незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю Управління ДМС України
в Хмельницькій області, йому було завдано моральну шкоду; в чому саме полягали ці дії чи бездіяльність, коли саме були вчинені (не вчинені), яким чином рішення
у справі № 2270/14181/11, на думку позивача, було не виконано Управлінням
ДМС України в Хмельницькій області, а саме за період з 02 вересня 2024 року
до 09 вересня 2024 року, враховуючи те, що виконавче провадження було закінчено 28 грудня 2018 року.
Також ОСОБА_1 не надано обґрунтованого розрахунку визначеного ним розміру моральної шкоди в сумі одного центильйона гривень.
ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки, а тому правові підстави для задоволення його позову відсутні.
Посилання заявника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20, від 03 лютого 2022 року у справі № 686/13784/21, від 08 червня 2022 року у справі № 686/4032/21,
є необґрунтованим, оскільки вони хоча і стосуються подібних правовідносин, проте зроблені за інших фактичних обставин, зокрема, за обставин, відповідно
до яких встановлено порушення права позивача тривалим невиконанням судового рішення.
Водночас, у цій справі заявником не доведено та судами попередніх інстанцій
не встановлено наявності складових цивільно-правової відповідальності відповідача як представника держави України, на відміну від встановлення таких складових у справах № № 686/13784/21, 686/8422/20, 686/4032/21, правовідносини у зазначених справах не є подібними до справи № 686/17543/24.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Касаційна скарга не містить посилання на інші підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Тому відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська