05 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 523/10067/24
провадження № 61-6167св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси, у складі судді:
Малиновського О. М., від 02 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року, у складі колегії суддів:
Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Лозко Ю. П., від 20 березня 2025 року,
Короткий зміст заяви
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про захист прав споживачів, у якому просила зобов'язати акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») відновити залишок коштів на рахунку
ОСОБА_1 до стану в якому він перебував перед виконанням платіжних операцій 05 листопада 2023 року; стягнути з АТ «Акцент-Банк» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України за кожен день від дня списання з її рахунку коштів за несанкціонованою платіжною операцією до дня ухвалення судового рішення.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано АТ «Акцент-Банк» відновити ОСОБА_1 залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Акцент-Банк» до стану, в якому він перебував перед виконанням платіжних операцій 05 листопада 2023 року, тобто станом на 23:59 год 04 листопада 2023 року. Стягнуто з АТ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 2 944, 34 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У листопаді 2024 року засобами поштового зв'язку АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із заявою про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року.
Заява мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, оскільки судом не було направлено копію позовної заяви відповідачу, а лише копію ухвали про відкриття провадження у справі, що унеможливило подання відзиву на позовну заяву. Заявник зазначив, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами здійснення банком неналежного чи помилкового переказу коштів неналежному отримувачу без законних підстав, а також тієї обставини, що банком здійснено недозволені або некоректно виконані платіжні операції, чи вчинено їх без розпорядження та без волевиявлення позивачки. Крім того, вважає, що має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення у зв'язку із запровадженням карантину та введенням воєнного стану в Україні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року заяву АТ «Акцент-Банк» залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення заявником не було обґрунтовано клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року, апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про залишення заяви АТ «Акцент-Банк» про перегляд заочного рішення без розгляду, оскільки заявником не обґрунтовано обставини, які перешкоджали відповідачу через запровадження в Україні карантину та воєнного стану своєчасно звернутися до суду в межах встановленого законом строку, починаючи з дати отримання копії рішення - 27 вересня 2024 року. Відтак, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Також колегія суддів звернула увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2»
з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України, відмінено карантин, а тому зазначена обставина не може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яке ухвалено 26 вересня 2024 року.
З огляду на вказане, оскільки АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду із заявою про перегляд заочного рішення поза межами встановленого статтею 284 ЦПК України строку, а зазначені ним обставини є необґрунтованими причинами пропущення такого строку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, а заяву залишив без розгляду відповідно до статті 126, 127 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2025 року представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат
Омельченко Є. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року у справі № 623/10067/24.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2025 року, поновлено АТ «Акцент-Банк» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які надійшли до Верховного Суду у липні 2025 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат
Омельченко Є. В. посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції не обґрунтував чому подане заявником клопотання про продовження строку на подання заяви про перегляд заочного рішення і викладені в ньому обставини є неповажними. Зазначив, що АТ «Акцент-Банк» помилково було порушено порядок оскарження заочного рішення, однак апеляційна скарга була подана в строки встановлені законом, що свідчить про бажання захистити заявником свої права. Вважає, що суд першої інстанції порушив його права, оскільки не направив йому копію позовної заяви та не додав її вчасно до матеріалів електронної справи в підсистемі Електронний суд.
Таким чином, заявник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про пропуск строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, не мотивували відмову належним чином та не врахували всі обставини справи у сукупності, що призвело до порушення його прав.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_1 - адвоката Іванової Ю. Ю. на касаційну скаргу, в якому вона просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення судів ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Звертає увагу, що заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси
від 26 вересня 2024 року, було виконано АТ «Акцент-Банк» добровільно у січні 2025 року, ще до відкриття виконавчого провадження, що свідчить про згоду банку із прийнятим судовим рішенням, а оскарження судових рішень спрямовано на уникнення встановлених процесуальним законом наслідків порушення строків, шляхом оскарження начебто процесуальних помилок судів попередніх інстанцій, при прийнятті правильних по суті рішень.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини другої, четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Цивільний процесуальний кодекс України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 284 ЦПК України), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (частина четверта статті 287 ЦПК України).
Вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення, передбачені статтею 285 ЦПК України, при цьому стаття 284 ЦПК України чітко вказує на строк звернення до суду з такою заявою.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Тобто суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Отже, правило частини другої статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.
Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у їх нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.
Отже встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі
№ 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Отже Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження
№ 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.
Як вбачається з матеріалів справи, заочне рішення було ухвалено
26 вересня 2024 року, а його копію було доставлено до електронного кабінету АТ «Акцент-Банк» в підсистемі Електронний суд ЄСІКС - 27 вересня 2024 року, що підтверджується карткою руху документа сформованою у підсистемі Електронний суд, у зв'язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що перебіг 30-денного процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення закінчився 26 жовтня 2024 року.
21 лютого 2024 року введено в дію підпункт 1 пункту першого Прикінцевих та перехідних положень цього Закону в частині обов'язкової реєстрації юридичними особами (приватної форми власності) електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
З урахуванням внесених до процесуального закону змін, частиною шостою статті 14 ЦПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Судами попередніх інстанцій враховано, що АТ «Акцент-Банк» є юридичною особою, яка має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд, отримавши заочне рішення 27 вересня 2025 року, звернулося із заявою про перегляд заочного рішення та клопотанням про поновлення строків на подання заяви про перегляд заочного рішення через два місяці -
27 листопада 2024 року, після отримання копії заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2025 року, при цьому не зазначило конкретні обставити, які перешкоджали чи створювали перешкоди заявнику звернутися і з зазначеною заявою у визначений законом строк.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції не мотивовано причини неповажності пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, надав оцінку зазначеним обставинам.
Крім того, апеляційний суд вірно зазначив, що посилання заявника на ту обставину, що АТ «Акцент-Банк» помилково було порушено порядок оскарження заочного рішення, не є підставою для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки в заочному рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року, відповідачу було роз'яснено порядок його оскарження відповідачем до суду, який його ухвалив.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що у АТ «Акцент-Банк» була об'єктивна можливість подати заяву про перегляд заочного рішення вчасно, проте банк звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення лише 27 листопада 2024 року, зі спливом значного часу після зазначених дат, і при цьому обґрунтував поважність пропущення строку для подання заяви лише введенням карантину та воєнного стану в Україні.
Разом з тим, сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Відповідачем не наведено підстав, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах
від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 , від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.
Також схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду
від 22 листопада 2023 року у справі № 761/15289/20.
Встановивши відсутність у АТ «Акцент-Банк» об'єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені частиною другою статті 284 ЦПК України, з дня отримання тексту заочного рішення та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду з такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви АТ «Акцент-Банк» про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без розгляду, а отже, й не дають підстав вважати неправильним застосування судами норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до викладення обставин справи та незгоди заявника із рішенням суду першої інстанції, яке не переглянуте в апеляційному порядку по суті, а тому не може бути предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін,
а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара