13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 369/6761/20
провадження № 61-3020св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач (заявник) - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ОСОБА_2 ,
треті особи: Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської областіБіккінеєва Ірина Анатоліївна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2024 року у складі судді Фінагеєвої І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у складі колегії суддів Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ОСОБА_2 , треті особи: Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєва Ірина Анатоліївна, про витребування майна з чужого незаконного володіння за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа.
Короткий зміст вимог позивача, рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У червні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі -ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), ОСОБА_2 , треті особи: Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Києво-Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області), приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєва І. А., про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 16 грудня 2021 року позов задовольнив.
Витребував з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 626,00 грн.
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа для примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 року.
Вимоги заяви мотивував тим, що 16 грудня 2021 року у справі № 369/6761/20 Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги. 20 лютого 2023 року виконавчий лист подано до виконання до Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, що підтверджується копією заяви та поштового чека про відправку листа. Зазначав, що з моменту подання заяви тривалий час виконавчі дії не вчинялися, у зв'язку із чим 21 березня 2024 року стягувач подав до виконавчої служби запит про стан виконання рішення суду. Відповіді не було надіслано ані стягувачу, ані його представнику.
Станом на дату складання заяви жодної інформації щодо відкриття (або відмови у відкритті) виконавчого провадження позивачу не надано. Автоматизована система виконавчих проваджень не містить записів про відкриття виконавчого провадження за цим рішенням суду. Виконавчий лист не повернуто ані стягувачу, ані його представнику, у разі якщо у відкритті виконавчого провадження було відмовлено. Жодної інформації щодо руху виконавчого листа від органу державної виконавчої служби не надходило.
Таким чином, стягувач вважає, що виконавчий лист було втрачено, тому просив суд видати дублікат виконавчого листа з примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 року у справі № 369/6761/20.
Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 27 серпня 2024 року, яку Київський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2025 року залишив без змін, відмовив у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 369/6761/20.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є втрата оригіналу виконавчого листа, однак заявник не довів та не надав доказів втрати оригіналу виконавчого листа.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про видачу дубліката виконавчого листа.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 19 березня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
27 березня 2025 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Верховний Суд ухвалою від 07 серпня 2025 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 08 серпня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що стягувач з метою виконання рішення суду направив виконавчий лист до відповідного органу державної виконавчої служби, який не відреагував на заяву стягувача щодо стану виконання рішення.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2025 року ТОВ «Він Фінанс» (колишня назва - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційне провадження закрити.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом (частини перша, третя статті 431 ЦПК України).
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Водночас, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12.
Крім того, слід звернути увагу на те, що вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого листа через його втрату, стягувач повинен надати належні докази такої втрати, а суд - перевірити, чи не виконане рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий лист, і чи не втратило це рішення чинність (постанова Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 6-66/2011).
У цій справі заявник стверджував, що 20 лютого 2023 року направив виконавчий лист доКиєво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, що підтверджуєтьсязаявою та поштовимчеком. 21 березня 2024 року стягувач направив запит простан виконання рішення, однаквідповіді не отримав.
Як убачається із матеріалів справи, заявник надав докази направлення виконавчого листа до відповідного органу державної виконавчої служби, однак жодної інформації про подальший рух виконавчого листа немає. Матеріали не містять інформації, що у відповідному реєстрі виконавчих проваджень відсутні відомості щодо реєстрації виконавчого листа або повернення його стягувачу.
Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді заяви належним чином не дослідили обставини, що стосуються наявності чи відсутності інформації в органі державної виконавчої служби щодо виконавчого документа, про видачу дубліката якого просить заявник.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій не повно з'ясували фактичні обставини справи та допустили порушення норм процесуального права, що вплинуло на правильність ухвалених рішень.
Верховний Суд відхиляє доводи відзиву на касаційну скаргу про необхідність закриття касаційного провадження, оскільки положення пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, на який посилається ТОВ «Він Фінанс», стосується випадків відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, а у цій справі касаційне провадження було відкрито на іншій підставі - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті).
З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді С. О. Карпенко
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк