Постанова
Іменем України
13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 369/8018/23
провадження № 61-7530св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження справуза позовом Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Руднєва Ярослава Анатоліївна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2023 року, ухвалене суддею Дубас Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф., встановив
Короткий зміст вимог учасників справи
1. У травні 2023 року Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - ВК Борщагівської сільради) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
2. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є біологічною матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3244-7000312424 року та № 3244-7000312175 від 04 квітня 2022 року, ОСОБА_1 та її малолітня дитина ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . З 11 квітня 2022 року малолітня дитина ОСОБА_2 перебуває на обліку служби у справах дітей як така, що опинилася у складних життєвих обставинах, в зв'язку з неналежними умовами проживання. Службою у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області та Комунальним закладом (далі - КЗ) «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області» неодноразово були здійснені виїзди за місцем проживання малолітньої дитини. Відповідно до актів обстежень, в помешканні не дотримуються санітарно-гігієнічних норм. Іноді при відвідуванні сім'ї службою мати знаходилася в стані алкогольного сп'яніння. Встановлено, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання обов'язків щодо піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, надання дитині доступу до культурних та інших цінностей. У зв'язку з цим ВК Борщагівської сільради просив позбавити ОСОБА_1 батьківських прав та стягнути аліменти.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням від 08 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, Києво-Святошинський районний суд Київської області позов задовольнив частково.
4. Відібрав малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 та передав Службі у справах дітей ВК Борщагівської сільради.
5. Стягнув з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на особовий рахунок дитини, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30 травня 2023 року.
6. Попередив ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Вирішив питання розподілу судових витрат.
7. У задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав суд відмовив.
8. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що ОСОБА_1 , як мати дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не забезпечує дитині задовільні умови проживання, а тому дійшов висновку про наявність підстав для відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав, оскільки така міра відповідає найкращим інтересам дитини. Крім того, суд вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина, оскільки ОСОБА_1 є особою працездатного віку, а відтак законодавчо на неї покладено обов'язок забезпечення утримання та виховання власної дитини.
9. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду з вимогами про повернення дитини, надавши належні та достатні докази про те, що їїставлення до батьківських обов'язків змінилося, нею створені належні умови для виховання та розвитку дитини, вона має змогу матеріально забезпечувати потреби дитини. Відібрання дитини від ОСОБА_1 в даному випадку не обмежує її права у спілкуванні з дитиною та її вихованні, оскільки малолітнього ОСОБА_2 було передано у родину баби та діда, які не заперечують та сприяють участі матері у піклуванні про дитину.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, які стосуються касаційного перегляду оскаржуваної ухвали апеляційного суду
10. Згідно свідоцтва про народження від 18 травня 2023 року ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його матір'ю є ОСОБА_1 , а батьком - ОСОБА_3 .
11. Відповідно довідок від 04 квітня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
12. Наказом служби у справах дітей та сім'ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 11 квітня 2022 року № 9 наказано дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, поставити на облік, як такого, що опинився у складних життєвих обставинах.
13. З Акту обстеження умов проживання від 08 квітня 2022 року вбачається, що за адресою проживання дитини умови проживання незадовільні, у будинку брудно, не дотримуються санітарно-гігієнічні норми.
14. З Акту оцінки потреб сім'ї від 08 квітня 2022 року вбачається, що умови проживання дитини є незадовільними, в кімнаті брудно, речі розкидані. Зазначено про наявність у матері дитини інших неповнолітніх дітей, які вилучені із сім'ї.
15. З Акту обстеження умов проживання від 31 травня 2022 року вбачається, що за адресою проживання дитини умови проживання незадовільні, у будинку брудно, не дотримуються санітарно-гігієнічні норми.
16. З Акту обстеження умов проживання від 29 червня 2022 року вбачається, що за адресою проживання дитини умови проживання незадовільні, у будинку брудно, не дотримуються санітарно-гігієнічні норми.
17. З Акту обстеження умов проживання від 31 серпня 2022 року вбачається, що за адресою проживання дитини умови проживання незадовільні, у будинку брудно, не дотримуються санітарно-гігієнічні норми.
18. З Акту обстеження умов проживання від 12 вересня 2022 року вбачається, що за адресою проживання дитини умови проживання незадовільні, у будинку брудно, не дотримуються санітарно-гігієнічні норми, мати перебуває в стані легкого алкогольного сп'яніння.
19. З Акту обстеження умов проживання від 02 лютого 2023 року вбачається, що за адресою проживання дитини умови проживання незадовільні, у будинку брудно, не дотримуються санітарно-гігієнічні норми.
20. З Акту обстеження умов проживання від 16 березня 2023 року вбачається, що за адресою проживання дитини умови проживання незадовільні, у будинку брудно, кімната захаращена, не дотримуються санітарно-гігієнічні норми.
21. З Акту обстеження умов проживання від 02 травня 2023 року вбачається, що за адресою проживання дитини умови проживання незадовільні, у будинку брудно, не дотримуються санітарно-гігієнічні норми.
22. З Акту обстеження умов проживання від 09 травня 2023 року вбачається, що за адресою проживання дитини умови проживання незадовільні, у будинку брудно, кімната захаращена, не дотримуються санітарно-гігієнічні норми, мати перебуває у стані алкогольного сп'яніння, в помешканні перебувають двоє невідомих агресивно налаштованих чоловіків у стані алкогольного сп'яніння, дитина в брудних речах.
23. З Акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 09 травня 2023 року вбачається, що рівень безпеки дитини оцінено, як дуже небезпечний. Вжито негайні заходи для безпеки та захисту дитини, а саме негайно відібрано дитину та поміщено до спеціалізованого закладу.
24. Наказом Служби у справах дітей та сім'ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 25 травня 2023 року № 23 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, влаштовано на тимчасове проживання в сім'ю баби та діда ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 .
25. Згідно Висновку Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 15 травня 2023 року, за доцільне є позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2023 року у справі № 577/4162/21 ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно чотирьох інших її неповнолітніх дітей. Вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалось.
27. З характеристики, виданої ОСОБА_1 , Конотопським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області 22 серпня 2023 року, вбачається, що відповідач протягом 2023 року була двічі притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 184 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) (невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28. У травні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руднєва Я. А., засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
29. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2024 року суддею-доповідачем, для розгляду справи № 369/8018/23, визначено ОСОБА_6 , судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
30. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_6 (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. ухвалою від 27 червня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції. Звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
31. 04 липня 2024 року справа № 369/8018/23 надійшла до Верховного Суду.
32. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 , на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М.
33. Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2024 року суддею-доповідачем, для розгляду справи № 369/8018/23, визначено Пророка В. В., судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
34. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
35. ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 910/12685/17, від 04 червня 2020 року у справі № 826/13895/16, від 03 травня 2022 року у справі № 308/12188/18, від 25 квітня 2024 року у справі № 927/977/23, від 14 липня 2022 року у справі № 910/16553/19, від 29 січня 2020 року у справах № № 127/31288/18, 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18.
36. Крім того, заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази у справі, які підтверджують, що малолітня дитина ОСОБА_2 проживав в належних умовах, більше не було умов, які б загрожували його безпеці та здоров'ю, неналежному фізичному та розумовому розвитку, дитина була забезпечена достатньою кількістю їжі, одягу та іграшок. Більш того, ОСОБА_1 вже сама на той час приймала участь у вихованні сина, здійснювала належний догляд за ним.
37. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
38. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
39. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
40. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
41. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
42. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
43. Звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення батьківських прав в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ВК Борщагівської сільради як на підставу порушення прав малолітньої дитини посилався на те, що мати дитини ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов'язків, зокрема не піклується його здоров'ям, моральним та психологічним станом, не забезпечує дитині задовільні умови проживання.
44. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
45. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
46. Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
47. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
48. У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
49. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
50. Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
51. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
52. При цьому положення вказаної Конвенції, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.
53. Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
54. Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
55. У частині першій статті 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
56. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
57. Основними підставами для відібрання дитини є: ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо.
58. Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
59. Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
60. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
61. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.
62. Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
63. Указана норма включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов'язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов'язаних із обов'язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім'ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року).
64. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
65. При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
66. Відповідно до частини третьої статті 161 СК України, якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
67. Таким чином, виходячи з комплексного тлумачення статей 161 та 170 СК України, Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку відібрання дитини у батьків, суд, вирішуючи, кому саме передати дитину, повинен також враховувати найкращі інтереси дитини та надавати пріоритет саме другому з батьків, бабусі, дідусю чи іншим родичам. І лише, якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, або в разі, якщо ніхто з них не проявив такого бажання, передавати дитину органу опіки та піклування.
68. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
69. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
70. Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
71. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
72. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
73. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
74. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою для позбавлення її батьківських прав, покладено на позивача.
75. Як встановив суд першої інстанції, відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3244-7000312424 та № 3244-7000312175 від 04 квітня 2022 року, ОСОБА_1 та її малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали за адресою: АДРЕСА_2 .
76. Наказом від 11 квітня 2022 року № 9 Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставила на облік як дитину із сім'ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах.
77. Службою у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області та КЗ «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області» неодноразово були здійснені виїзди за місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердженням тому є акти від 08 квітня 2022 року, 31 травня 2022 року, 29 червня 2022 року, 31 серпня 2022 року, 23 вересня 2022 року, 02 лютого 2023 року, 02 травня 2023 року, 16 травня 2023 року. Відповідно до актів обстежень в помешканні не дотримуються санітарно-гігієнічні норми, розкидані речі, не помитий посуд, брудна підлога, не застелене ліжко. У дитини відсутнє місце для ігор, іноді при відвідуванні сім'ї службою мати знаходилася в стані алкогольного сп'яніння. З матір'ю кожного разу при візиті проводилися бесіди щодо створення належних умов для дитини, однак бесіди не дали результатів.
78. Відповідно до наказу служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 23 від 25 травня 2023 року малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано на тимчасове проживання в сім'ю діда та баби гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_5 .
79. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відібрання дитини, виходив саме з обставин, які були зазначені у актах про обстеження умов проживання дитини, хоча в порушення норм процесуального права не мотивував врахування цих актів при ухваленні рішення та не надав їм оцінку як доказам у цій справі.
80. Крім того, суд не надав оцінку поясненням допитаного у судовому засіданні свідка гр. ОСОБА_2 . Разом з тим, як вбачається з рішення суду, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 на даний час проживає разом з дитиною та іншими членами родини в будинку, що на праві власності належить його дружині ОСОБА_5 , та приймає участь у його вихованні.
81. Суд першої інстанції також не врахував, що на момент цих пояснень малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала за адресою, яка також є її зареєстрованим місцем проживання, а саме: АДРЕСА_3 , разом зі своїм дідом ОСОБА_4 та бабою ОСОБА_5 , в сім'ї яких малолітня дитина була влаштована відповідно до наказу служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 23 від 25 травня 2023 року.
82. Окрім того, про проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , свідчить також акт обстеження умов проживання Служби у справах дітей Конотопської міської ради від 30 травня 2023 року, який є в матеріалах справи.
83. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що вони зроблені за неповного і не всебічного з'ясування усіх обставин справи та є передчасними, оскільки судом залишено поза увагою той факт, який підтверджується актом обстеження умов проживання від 30 травня 2023 року, що на момент винесення рішення малолітній ОСОБА_2 проживав в належних умовах, більше не було умов, які б загрожували його безпеці та здоров'ю, неналежному фізичному та розумовому розвитку.
84. Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, залишив поза увагою додатково подані в апеляційному суді докази, які можуть свідчити про зміну у поведінці ОСОБА_1 та її відповідальне і належне ставлення до малолітньої дитини ОСОБА_2 , а саме:
- довідка № 209 від 07 грудня 2023 року Дитячої поліклініки Конотопської міської лікарні, з якої вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_2 знаходиться на «Д» обліку дитячої поліклініки з 13 вересня 2023 року, на момент звернення здорова, мама виконує свої обов'язки в повному обсязі, регулярно з'являється на прийом до педіатра, на профілактичні щеплення, на огляд до вузьких спеціалістів;
- копії сторінок медичної картки малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яких вбачається, що малолітній дитині ОСОБА_2 , було зроблено профілактичні щеплення, зокрема: АКДП/Поліс-17 жовтня 2023 року та 28 листопада 2023 року; КПК - 15 вересня 2023 року; Гемофільна інфекція типу В - 17 жовтня 2023 року. Також із записів в картці вбачається, що ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_2 були на прийомі у лікаря 16 жовтня 2023 року, 17 жовтня 2023 року, 18 жовтня 2023 року, 02 листопада 2023 року, 27 листопада 2023 року, 28 листопада 2023 року, 29 листопада 2023 року, 31 листопада 2023 року. В картці наявні актуальні результати аналізів крові та сечі;
- висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 08 грудня 2023 року № ІРЦ-85248/2023/477632, з якого вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до спеціалістів з метою виявлення потреб, в тому числі фізичного, мовного, в когнітивній сфері, щодо розвитку свого сина та отримала відповідні рекомендації спеціалістів.
- Акт обстеження умов проживання Служби у справах дітей Конотопської міської ради від 20 грудня 2023 року, з якого вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_2 проживає в належних умовах.
85. Таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував подані відповідачкою документи на підтвердження зміни нею ставлення до її виконання батьківських обов'язків відносно малолітнього сина та не надав належної їм оцінки при ухваленні рішення.
86. Натомість суд у своєму рішенні зазначив, що показання свідка ОСОБА_4 як в суді першої, так і в апеляційній інстанції про те що, ОСОБА_7 наразі проживає зі своїм сином, не можуть свідчити про те, що відповідачка змінила своє ставлення до батьківських обов'язків щодо дитини.
87. Верховний суд зазначає, що показання свідка, який є дідом малолітнього ОСОБА_2 , можуть підтвердити не лише факт спільного проживання відповідачки з її сином, а й зміни в її поведінці щодо малолітнього сина.
88. Таким чином, суди не звернули уваги на те, що з часу відібрання дитини ОСОБА_7 змінила свою поведінку у виконанні своїх батьківських обов'язків по відношенню до свого сина.
89. Крім того, на час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанції причини, які загрожували безпеці та здоров'ю дитини, відпали.
90. У правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
91. Верховний Суд звертає увагу, що приписи частини другої статті 170 СК України про негайне відібрання дитини від батьків у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, покликані саме на захист дитини і відображають відповідні повноваження органу опіки та піклування.
92. Разом з тим покладення на орган опіки та піклування у такому разі обов'язку у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав означає наявність судового контролю за вказаним рішенням органу опіки і піклування та не свідчить про те, що суд повинен обов'язково ухвалювати рішення про позбавлення батьківських прав або про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, якщо дійсне висновку про обґрунтованість рішення органу опіки і піклування про негайне відібрання дитини.
93. Суд перевіряє наявність підстав для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав саме на час ухвалення рішення і якщо суд дійде висновку, що обставини для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини на час ухвалення рішення відпали, він відмовляє у задоволенні позову, однак така відмова не свідчить автоматично про незаконність чи необґрунтованість рішення органу опіки і піклування про негайне відібрання дитини.
94. У зв'язку з наведеним не можна вважати, що в оскаржуваних судових рішеннях достатньою мірою викладено мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).
95. Враховуючи, що внаслідок не повного дослідження та оцінки зібраних доказів судами не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені судами попередніх інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
96. Суду належить розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(2.1) Щодо суті касаційної скарги
97. Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
98. Враховуючи, що суди обох інстанцій не дослідили належним чином зібрані докази, внаслідок чого не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Руднєва Ярослава Анатоліївна, задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від08 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від26 березня 2024 року.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. І. Грушицький
/підпис/ І. В. Литвиненко
/підпис/ Є. В. Петров
/підпис/ В. В. Сердюк