03 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 127/3691/24
провадження № 61-16394св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження
касаційні скарги ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Головчук Віталій Анатолійович, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, в складі судді Бессараб Н. М., від 23 вересня 2024 року, постанову Вінницького апеляційного суду, в складі колегії суддів:
Медвецького С. К., Панасюка О. С., Стадника І. М., від 28 листопада 2024 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Медвецького С. К., Панасюка О. С., Стадника І. М., від 12 грудня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що з 27 жовтня 2018 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .
3. Вказує, що за час перебування сторін у шлюбі за спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за відповідачем.
4. Із грудня 2022 року вони з відповідачем фактично припинили шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, а у січні 2024 року вона звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.
5. З огляду на викладене ОСОБА_1 просила суд:
- визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ,
- в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та
ОСОБА_4 право власності за кожним на 1/2 частини вказаної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року позов задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 (ідеальну) частину квартири АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/2 (ідеальну) частину квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
7. Судове рішення мотивоване тим, що:
- умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним з подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя;
- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили той факт, що відповідач ОСОБА_2 придбав спірну квартиру для власного використання, а не в інтересах сім'ї, та використав для цього особисті кошти, отримані ним не в інтересах сім'ї;
- відповідач не довів, що подаровані матір'ю грошові кошти у розмірі
1 000 000 грн були використані ним саме для придбання спірної квартири, а не будь-яких інших цілей чи придбання будь-якого іншого майна, а відтак, на вказану квартиру поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя;
- наявність обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, з урахуванням положень частини другої статті 70 СК України, відповідачем не доведено.
8. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 09 жовтня 2024 року відмовлено у стягненні з відповідача на користь позивачки судових витрат.
9. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стороною позивачки не надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та належних доказів (квитанцій, платіжних інструкцій тощо) на підтвердження фактично понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року апеляційну скаргу адвоката Головчука В. А. в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 скасовано й ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 23 вересня 2024 року залишено без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишено за ОСОБА_4 .
Апеляційну скаргу адвоката Бахура О. В. в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2024 року задоволено частково.
Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2024 року скасовано й ухвалено нове судове рішення. Заяву
ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_1 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
11. Апеляційний суд, врахувавши встановлену законодавством презумпцію спільності майна подружжя, а також те, що ОСОБА_2 не надав належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо придбання спірного майна за рахунок особистих коштів та не спростував вказану презумпцію, погодився із висновком суду першої інстанції, що спірна квартира, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами в рівних частках.
12. Суд звернув увагу, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до своєї матері
( ОСОБА_6 ) про визнання дійсним договору дарування грошових коштів лише після відкриття провадження у цій справі, і вважав такі дії відповідача, після виникнення спору у справі, яка переглядається, спрямованими на уникнення поділу спільного майна подружжя.
13. При цьому саме по собі рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 березня 2024 року про визнання дійсним договору дарування ОСОБА_6 грошових коштів ОСОБА_7 , які були передані останньому 21 квітня 2019 року, ухвалене через 4 роки після набуття у власність спірної квартири, не свідчить про придбання спірного майна відповідачем за ці гроші.
14. Оскільки метою розглядуваного позову є поділ спільного майна, суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні вимог про визнання квартири спільним майном подружжя з огляду на неефективність в цій частині обраного ОСОБА_1 способу захисту.
15. Переглядаючи додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2024 року, апеляційний суд встановив, що позивачкою надано докази на підтвердження правової допомоги та її вартості, а також виходив з того, що саме по собі неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні.
16. Врахувавши обставини конкретної справи, її складність, обсяг досліджених доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 79 000 грн є неспівмірною з наданими послугами, а відтак, з урахуванням заяви відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 40 000 грн витрат на правничу допомогу.
17. Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правову допомогу.
18. Здійснюючи розподіл понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу за розгляд апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції, суд, ураховуючи результат їх розгляду, складність справи, вважав, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн є неспівмірною із наданими послугами, а відтак, з урахуванням заяви сторони відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
19. У касаційних скаргах ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат
Головчук В. А., просить:
- скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення позову, а саме: в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 визнано право власності за
ОСОБА_1 на 4/25 (ідеальної) частини вказаної квартири;
- залишити в силі додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2024 року;
- скасувати додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені заяви про стягнення з нього на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
20. У жовтні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Головчук В. А., подав касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року.
21. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у січні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
22. У січні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Головчук В. А., подав касаційну скаргу на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року.
23. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року.
24. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
25. Підставою касаційного оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15,
від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, а також у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 756/2527/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
27. Касаційна скарга мотивована тим, що договір дарування грошей
від 21 квітня 2019 року, розписка про прийняття дарунку від 21 квітня
2019 року, рішення Чернівецького районного суду Чернівецької області
від 29 березня 2024 року у справі № 150/124/24, договір від 26 квітня 2019 року № 16/53-8/32 про участь у Фонді фінансування будівництва, платіжні доручення та банківська виписка за рахунком ОСОБА_3 свідчать, що його частка в спірній квартирі складає 21/25.
28. Вказує, що наведений у переліку послуг та часу, витраченого на надання правничої допомоги, виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, складеному 24 вересня 2024 року адвокатом Бахуром О. В., не відповідає фактично витраченому адвокатом часу на надання правничої допомоги.
29. Наголошує, що у пункті 3 вказаного переліку наданих послуг адвокатом вказані послуги, які не надавались, а саме оскарження рішення Чернівецького районного суду Чернівецької області від 29 березня 2024 року у справі
№ 150/124/24.
30. Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (пункт
1 частини другої статті 389 ЦПК України).
31. Касаційна скарга мотивована тим, що позивачкою не надано розрахункового документа (квитанцій або платіжних доручень) про фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу, а крім того розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний зі складністю справи.
32. Звертає увагу, що відзив позивачки на апеляційну скаргу аналогічний відповіді на відзив, яка подавалась до суду першої інстанції; а апеляційна скарга позивачки на додаткове рішення суду за змістом не відрізняється від заяви про ухвалення додаткового рішення, поданого до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
33. У січні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бахур О. В., подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року. Відзив мотивований тим, що відповідач не обґрунтував неподання документів щодо дарування йому грошових коштів разом із першою заявою по суті справи, як це передбачено вимогами ЦПК України, хоча не був позбавлений такої можливості.
34. Звертає увагу, що ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою про визнання дійсним договору дарування грошей від 21 квітня 2019 року лише у березні 2024 року, тобто, після відкриття провадження у цій справі, що свідчить про те, що поданий позов має штучний характер.
35. Зауважує, що подання ОСОБА_4 позову у справі № 150/124/24 є зловживанням процесуальним правом, а не реалізацією права на судовий захист, оскільки спір між відповідачем та його матір'ю фактично відсутній.
36. Вважає, що апеляційний суд правильно вирішив питання про судові витрати.
37. У січні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бахур О. В., подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року. Відзив мотивований тим, що наявні у матеріалах справи процесуальні документи, підготовлені та подані представником позивачки - адвокатом Бахуром О. В., не є тотожними у своєму змісті, адже кожен із них формувався з урахуванням обставин справи, стадії судового процесу та наслідків прийнятих рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
38. Сторони із 27 жовтня 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 05 квітня 2024 року.
39. В період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
40. 26 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ВінІнвестБуд» укладений договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 16/83-8/32.
41. Згідно з пунктом 1.1 розділу 1 вказаного Договору, ОСОБА_2 на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва, створеного ТОВ «ВінІнвестБуд» фонду фінансування будівництва типу «А» забудовником ТОВ «БМУ - 3» об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (1 та 2 черги будівництва), затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ВінІнвестБуд» (протокол № 6 від 10 квітня 2019 року), передав ТОВ «ВінІнвестБуд» у довірчу власність кошти, з метою отримання у власність об'єкта інвестування, та встановив обмеження щодо окремих дій
ТОВ «ВінІнвестБуд» з управління цими коштами, а ТОВ «ВінІнвестБуд» прийняв кошти на рахунок ФФБ в управління для фінансування спорудження зазначеного у цьому Договорі об'єкту будівництва.
42. Пунктом 1.3 розділу 1 Договору, за ОСОБА_4 закріплений об'єкт інвестування з наступними основними характеристиками: будівельна адреса: АДРЕСА_2 (1 та 2 черги будівництва); номер приміщення 83; загальна проектна площа 74,03 кв. м; житлова проектна площа 37,51 кв. м; 2 поверх; 2 кімнати.
43. ОСОБА_2 вніс на поточний рахунок ТОВ «ВінІнвестБуд»
НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк» вартість об'єкта інвестування у сумі 1 442 228 грн, згідно платіжних доручень: № 12449_15
від 26 квітня 2019 року (425 767 грн), № 12449_10 від 27 травня 2019 року
(62 100 грн), № 12449_5 від 27 червня 2019 року (62 100 грн), № 12449_12
від 26 липня 2019 року (62 100 грн), № 12449_10 від 23 серпня 2019 року
(62 100 грн), № 1 від 23 вересня 2019 року (62 100 грн), № 12449_7 від 25 жовтня 2019 року (124 200 грн), № 12449_8 від 16 грудня 2019 року (31 000 грн),
№ 7.12178 від 03 січня 2020 року (31 100 грн), № 12449_10 від 31 січня 2020 року (15 000 грн), № 12449_5 від 20 лютого 2020 року (20 000 грн), № 12449_1
від 12 травня 2020 року (20 000 грн), № 1 від 25 серпня 2020 року (45 500 грн),
№ TR.75246 від 01 вересня 2020 року (33 500 грн), № TR.63037 від 07 вересня 2020 року (30 000 грн), № TR.56975 від 30 вересня 2020 року (355 661 грн) та банківської виписки за його рахунком.
44. З акта прийняття-передачі об'єкту інвестування від 30 вересня 2020 року № 83 та витягу з переліку довірителів квартир житлового будинку по
АДРЕСА_3 від 30 вересня 2020 року вбачається, що
ОСОБА_2 прийняв від ТОВ «БМУ-3» об'єкт інвестування - квартиру загальною площею 74,5 кв. м, житловою площею 37,7 кв. м, розташовану за адресою:
АДРЕСА_4 .
45. 09 жовтня 2020 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 .
46. За період з листопада 2020 року по лютий 2024 року сторони здійснювали оплату житлово-комунальних послуг по спірній квартирі.
47. З відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи вбачається, що доходи ОСОБА_1 за період з IV кварталу 2018 року по IV квартал 2020 року, за вирахуванням податків складають 254 947,45 грн
(266 817,49 грн (нарахований дохід) - 11 870,04 грн (податки), з яких 135 900 грн дохід отриманий від продажу квартири у м. Краматорську).
48. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08 грудня 2018 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_9 квартиру
АДРЕСА_5 .
49. 21 квітня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в простій письмовій формі укладений договір дарування, згідно якого ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_7 у особисту власність грошові кошти у сумі 1 000 000 грн, а ОСОБА_2 прийняв у дар від ОСОБА_6 указані грошові кошти для придбання ОСОБА_4 квартири у житловому районі «Поділля» м. Вінниці.
50. Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області
від 29 березня 2024 року у справі № 150/124/24 визнано дійсним договір дарування від 21 квітня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_6 подарувала, а
ОСОБА_2 прийняв в дар грошові кошти у сумі 1 000 000 грн.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
51. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
52. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо вирішення спору по суті
53. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи,
які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
54. Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
55. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один
із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
56. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17
та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року
у справі № 372/504/17-ц.
57. Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
58. Частиною першою статті 57 СК України встановлено перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержанаіз земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
59. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права
на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить
їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
60. Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
61. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю
між ними або шлюбним договором.
62. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
63. Із системного аналізу норм статей 57, 60, 61, 63, 65, 70 СК України випливає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.
64. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
65. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
66. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування
не може ґрунтуватися на припущеннях.
67. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
68. За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
69. У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 квітня 2019 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі, ОСОБА_2 уклав договір про фінансування будівництва із закріпленням за ним відповідного об'єкту інвестування, а 09 жовтня 2020 року за відповідачем було зареєстроване право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
70. Звертаючись до суду ОСОБА_1 вважала, що вказане нерухоме майно є спільною власністю подружжя, оскільки набуто у зареєстрованому шлюбі, а тому вона має право на 1/2 частину спірної квартири.
71. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог,
ОСОБА_2 стверджував, що до укладення Договору про участь у Фонді фінансування будівництва він отримав від своєї матері ОСОБА_6 у дар
1 000 000 грн, а решта суми 492 228 грн за придбану квартиру була сплачена за рахунок його власних заощаджень в сумі 246 114 грн та заощаджень позивачки в сумі 246 114 грн.
72. На спростування презумпції спільної власності подружжя на спірне майно, відповідач посилався на договір дарування грошових коштів
від 21 квітня 2019 року, укладений ним та його матір'ю ОСОБА_6 і рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 березня 2024 року у справі № 150/124/24 про визнання цього договору дійсним.
73. З огляду на викладене, відповідач вважав, що його частка у праві власності на спірну квартиру складає 21/25, а частка позивачки - 4/25.
74. За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
75. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
76. Цивільні відносини ґрунтуються на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто дії учасників цих відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших суб'єктів цивільного права. Такі дії не можуть порушувати права та завдавати шкоди іншим особам.
77. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц).
78. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання за сторонами права власності на 1/2 частини спірної квартири, апеляційний суд врахував, що з метою спростування обставин належності майна до спільної власності подружжя, відповідач, після відкриття провадження у цій справі, ініціював інший судовий процес про визнання дійсним договору дарування грошових коштів.
79. З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що під час вирішення справи № 150/124/24 за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору дарування грошей відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення.
80. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2024 року у справі № 150/124/24 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бахура О. В. на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 березня 2024 року, з посиланням на те, що суд першої інстанції не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 .
Апеляційний суд при цьому зазначив, що ні та обставина, що
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору дарування лише після подання його колишньою дружиною ОСОБА_1 позовної заяви до нього про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, ні постановлення судом відповідного рішення, ні вказівка сторонами ( ОСОБА_2 і ОСОБА_6 ) у відповідному договорі на те, що гроші, які є предметом цього договору, передаються для придбання квартири в житловому районі «Поділля» м. Вінниці Вінницької області, не звільняють його від обов'язку спростувати презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу, встановлену статтею 60 СК України.
81. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що відповідач не спростував презумпцію спільності майна подружжя та не довів, що спірне майно було придбане за кошти, які належали йому особисто.
82. Саме по собі рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 березня 2024 року про визнання дійсним договору дарування ОСОБА_6 грошових коштів ОСОБА_7 , ухвалене судом через чотири роки після набуття у власність спірної квартири, не свідчить про придбання частини спірного майна відповідачем за ці гроші; платіжні доручення від імені ОСОБА_3 та виписка з його банківського рахунку не є беззаперечними доказами сплати відповідачем особистих коштів за придбану у шлюбі квартиру.
83. За встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами в рівних частках.
84. Доводи касаційної скарги в цій частині переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
85. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
86. Висновки апеляційного суду по суті вирішення спору не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15,
від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, а також у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 756/2527/16, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Щодо вирішення судами питання про розподіл судових витрат
87. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
88. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
89. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті
133 ЦПК України).
90. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
91. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
92. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).
93. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
94. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
95. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
96. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
97. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
98. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
99. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
100. Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
101. У справі, яка переглядається, в суді першої інстанції інтереси
ОСОБА_1 представляв адвокат Бахур О. В. на підставі ордеру про надання правничої (правової допомоги) Серії АВ № 1120700 та договору про надання правничої (правової допомоги) від 12 січня 2024 року.
102. Згідно з пунктом 1.2 Договору, його предметом є надання правничої допомоги клієнту (здійснення представництва) на досудовій підготовці для звернення до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя і надання правничої допомоги клієнту у суді першої інстанції під час розгляду цієї справи.
103. Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір гонорару встановлюються за взаємною домовленістю сторін у фіксованому розмірі - 2000 грн. за 1 годину праці адвоката, що сплачується клієнтом адвокату по завершенню надання послуг адвокатом та отримання результату клієнтом або за наслідком винесення судового рішення у справі на користь клієнта (гонорар успіху).
104. Згідно з Переліком наданих послуг та часу, витраченого на надання правничої (правової) допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 24 вересня 2024 року, адвокат надав позивачці ОСОБА_1 послуги сукупною вартістю 79 000 грн: зустріч з клієнтом та проведення інтерв'ювання (1 год 30 хв); консультування, формування правової позиції та правове супроводження клієнта (03 год, додатково у неробочий час - 01 год); підготовка процесуальних та інших документів (від імені клієнта та адвоката): адвокатський запит до регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області від 12 січня 2024 року (30 хв), позовна заява з додатками (06 год), адвокатський запит до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області від 05 квітня 2024 року
(30 хв), відповідь на відзив від 18 квітня 2024 року (02 год), клопотання про витребування доказів від 18 квітня 2024 (01 год), додаткові пояснення на заперечення від 20 травня 2024 року (02 год), клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 25 липня 2024 року (30 хв), апеляційна скарга на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 березня 2024 року у справі № 150/124/24 (04 год), заява про вирішення судових витрат після ухвалення рішення суду від 23 вересня 2024 року (30 хв), письмовий виступ у дебатах від 23 вересня 2024 року (01 год); підготовка, прибуття до суду та участь в одному судовому засіданні (судодень - незалежно від часу участі): всього призначених/відвіданих 8 судових засідань (11.03.; 03.04; 25.04; 21.05; 03.07; 23.07; 03.09; 23.09.2024) - 16 год. Всього: 39 год. 30 хв.
105. 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 та адвокат Бахур О. В. уклали акт приймання-передачі юридичних послуг, в якому клієнт визнав, що договір належним чином виконано адвокатом, а гонорар складає 79 000 грн.
106. Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
107. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
108. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
109. Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
110. Аналогічні висновки щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України викладено у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі
№ 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого
2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі
№ 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 08 березня 2023 року у справі
№ 755/7694/20 та інших.
111. Відтак, відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 в суді першої інстанції, Вінницький міський суд Вінницької області дійшов помилкового висновку про те, що сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
112. Натомість, суд апеляційної інстанції, переглядаючи додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2024 року, обґрунтовано виходив з того, що неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, що відповідає сталій практиці Верховного Суду.
113. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
114. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі
№ 904/4507/18).
115. Суд апеляційної інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, результат розгляду справи, підстави задоволення позовних вимог, характер наданих послуг, з урахуванням заяви відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду справи в суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн.
116. Доводи заявника про те, що в пункті 3 переліку наданих послуг та часу, витраченого на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Бахур О. В. вказані послуги, які не надавались у розглядуваній справі, а саме оскарження рішення Чернівецького районного суду Чернівецької області від 29 березня 2024 року у справі № 150/124/24, фактично були враховані апеляційним судом, оскільки заява ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в розмірі 79 000 грн задоволена частково на суму 40 000 грн.
117. На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивачкою подано до суду апеляційної інстанції:
- ордер серії від 11 листопада 2024 року АВ № 1164663 про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1.;
- договір про надання правничої допомоги б/н від 06 листопада 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Бахуром О. В., предметом якого є надання адвокатом правничої допомоги (здійснення представництва) щодо захисту прав та інтересів клієнта у цивільній справі
№ 127/3691/24 у суді апеляційної інстанції. Розмір гонорару по цьому договору встановлений за взаємною згодою сторін у фіксованому розмірі 2 000 грн за одну годину праці адвоката, що сплачується по завершенню надання послуг та отримання результату за наслідком винесення судового рішення у справі на користь клієнта (пункт 1.2,
3.1 договору);
- перелік наданих послуг та часу, витраченого на надання правничої допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 28 листопада 2024 року та акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 28 листопада 2024 року, згідно яких відповідно до взятих на себе зобов'язань, адвокат надав правничу допомогу
ОСОБА_1 згідно договору сукупною вартістю 20 000 грн, з яких: підготовка процесуальних та інших документів (від імені клієнта та адвоката): відзив на апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня 2024 року (05 год); апеляційна скарга на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2024 року (04 год); підготовка, прибуття до суду та участь в одному судовому засіданні (судодень - незалежно від часу участі): всього призначено/відвідано 1 судове засідання (28 листопада 2024 року) - 1 год. Всього: 10 год.
118. 28 листопада 2024 року ОСОБА_1 та адвокат Бахур О. В. уклали акт приймання-передачі юридичних послуг, в якому клієнт визнав, що договір належним чином виконано адвокатом, а гонорар складає 20 000 грн.
119. Здійснюючи розподіл понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу за розгляд апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції, ураховуючи результат їх розгляду, складність справи, обґрунтував, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн є неспівмірною, а відтак, з урахуванням заяви відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000 грн.
120. Посилання в касаційній скарзі на те, що надіслані стороною позивачки до апеляційного суду документи за своїм змістом не відрізняються від документів, поданих до суду першої інстанції, спростовані матеріалами справи.
121. Висновки апеляційного суду щодо вирішення питання про розподіл судових витрат не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16,
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
122. Касаційні скарги не містять доводів щодо незаконності постанови Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спірної квартири, а тому законність та обґрунтованість судового рішення у вказаній частині відповідно до вимог статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядається.
123. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
124. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суд першої інстанції (в частині, яка не скасована апеляційним судом) та апеляційний суд ухвалили судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
125. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
126. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Головчук Віталій Анатолійович, залишити без задоволення.
2. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 вересня
2024 року в частині, яка не скасована апеляційним судом, постанову Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2024 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович