03 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 752/8587/23
провадження № 61-3037св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду
м. Києва, у складі судді Ольшевської І. О., від 19 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Поливач Л. Д.,
Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., від 25 вересня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення коштів.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 26 січня
2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір доручення.
3. Позивач стверджує, що за фактом виконання ним своїх зобов'язань за договором доручення, права ОСОБА_2 були захищені у справі
№ 640/1263/19.
4. На виконання рішення Окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі № 640/1263/19 ОСОБА_2 отримав одноразову грошову допомогу в сумі 178 914 грн.
5. Згідно з пунктом 4.2. договору доручення відповідач повинен був сплатити винагороду позивачу в розмірі 89 457 грн не пізніше 27 грудня
2019 року, проте своїх зобов'язань не виконав та фактично відмовився сплатити визначену договором суму.
6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 571 491,45 грн, з яких: 89 457 грн - основна сума боргу за договором; 1 427 733,72 грн - пеня, визначена у розмірі 2% від загальної суми винагороди за кожен день прострочення починаючи
з 28 грудня 2019 року; 8 977,56 грн - 3% річних; 45 323,17 грн - інфляційні витрати.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
7. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого
2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 25 вересня 2024 року, позов задоволено частково. Стягнуто з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором доручення від 26 січня 2018 року у розмірі 148 757,73 грн, з яких: 89 457 грн - основна сума заборгованості за договором; 5 000 грн - пеня; 8 977,56 грн -
3 відсотки річних; 45 323,17 грн - інфляційні втрати. В іншій частині позову відмовлено.
8. Суди попередніх інстанцій виходили з часткової доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог. Стягуючи заборгованість, суди зменшили розмір суми неустойки у вигляді пені з 1 427 733,72 грн до 5 000 грн, оскільки розмір пені, визначений позивачем, перевищує суму основного боргу за договором у понад тринадцять разів, а відповідач є особою з інвалідністю.
9. Апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги
ОСОБА_2 , додатково вказав, що ОСОБА_1 звернувся до суду
03 травня 2023 року в межах трирічного строку позовної давності, оскільки про порушення свого права позивачеві стало відомо 15 червня 2021 року після набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
10. Щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи, колегія суддів зазначила, що судом першої інстанції було вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення про розгляд справи відповідача, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. 07 березня 2025 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 752/8587/23, які у квітні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
14. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 ( пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Вказує, що не мав можливості заявити про застосування наслідків спливу строку позовної давності під час розгляду справи судом першої інстанції, тому цим правом скористався під час апеляційного перегляду справи.
17. Вважає, що апеляційний суд, відхиляючи його доводи щодо пропуску позивачем строку позовної давності, не врахував, що початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням зобов'язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов'язання. Вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності, не перериває та не зупиняє її перебіг. Визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності. Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Обставини справи, встановлені судами
18. 26 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір доручення та в цей день ОСОБА_2 на ім'я, зокрема, ОСОБА_1 , була видана довіреність на вчинення дій, пов'язаних з виконанням договору доручення.
19. Згідно з умовами договору доручення ОСОБА_1. (повірений) зобов'язується представляти інтереси ОСОБА_2 (довірителя) в державних органах, підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності, судових органах, у правоохоронних органах, прокуратурі та у державній виконавчій службі Міністерства юстиції України з питань виконання рішення суду, яке набрало законної сили, стосовно недоотриманої одноразової грошової допомоги за фактом настання в Довірителя інвалідності 1 (першої) групи, що сталася внаслідок виконання обов'язків військової служби.
20. Пунктом 4.1. договору доручення сторони обумовили, що довіритель за здійснення представництва сплачує повіреному винагороду в розмірі
50 відсотків від грошових коштів, які будуть фактично отримані повіреним у рахунок сплати допомоги, розмір якої зазначено у пункті 1.1 цього договору.
21. Довіритель повинен сплатити винагороду, вказану в пункті 4.1, не пізніше 10 робочих днів з дати зарахування коштів на банківський рахунок довірителя чи з дати отримання коштів в інший спосіб (пункт 4.2. договору доручення).
22. Умовами пункту 4.5. договору передбачено, що у випадку отримання довірителем допомоги частинами, довіритель виплачує повіреному
50 відсотків від кожної отриманої частини.
23. Відповідно до пункту 5.1. договору сторонами визначена відповідальність, згідно з якою у разі невиконання пункту 4.2. цього договору чи відмови довірителя від сплати повіреному винагороди в обсязі, визначеному в пунктах 4.1., 4.5. цього договору, довіритель сплачує повіреному пеню в розмірі 2 відсотків від загальної суми винагороди за кожен прострочений день, починаючи з дня, визначеного у пункті 4.2. цього договору.
24. Пунктом 9.1. договору доручення визначено, що договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
25. Для виконання зобов'язань за договором дорученням ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , подав позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Києва про виплату ОСОБА_2 грошової допомоги. За результатами розгляду справи судом було ухвалено рішення у справі № 640/1263/19 про задоволення позову.
26. Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22 листопада 2019 року № 160 комісією вирішено на виконання рішення Окружного адміністративного суду
м. Києва від 05 серпня 2019 року у справі № 640/1263/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року: скасувати
пункт 5 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14 грудня 2018 року № 127; призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), якого
15 лютого 1992 року звільнено з військової служби та 06 квітня 2011 року під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю І групи внаслідок травми, пов'язаної виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія КИО-1 № 310775 від 06 квітня 2011 року), в розмірі 60-місячного грошового забезпечення, в сумі 178 914 грн.
27. Відповідно до довідки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року у справі № 640/1263/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року ОСОБА_2 перерахована одноразова грошова допомога (соціальна) як інваліду війни І групи в сумі 178 914 грн.
28. Згідно з платіжним дорученням № 6697 від 10 грудня 2019 року Державна казначейська служба України здійснила переказ на рахунок ОСОБА_2 коштів в розмірі 178 914 грн.
29. ОСОБА_1 було направлено ОСОБА_2 претензію
від 15 грудня 2019 року про сплату коштів у розмірі 89 457 грн та надано тридцятиденний строк на її добровільне виконання.
30. Вказана претензія залишена ОСОБА_2 без виконання.
31. 24 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В. вчинено виконавчий напис № 42 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором доручення від 26 січня 2018 року у розмірі 193 653,12 грн.
32. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада
2020 року у справі №752/8587/23 виконавчий напис № 42 від 24 лютого
2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В., визнано таким, що не підлягає виконанню.
33. Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року у справі № 752/8587/23 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким виконавчий напис № 42 від 24 лютого 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В., визнано таким, що не підлягає виконанню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
35. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
36. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
37. Згідно з частиною першої статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
38. Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 1002 ЦК України).
39. За змістом статті 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
40. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
41. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
42. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
43. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
44. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
45. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 вказав, що початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням зобов'язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов'язання. Вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності, а саме, не перериває та не зупиняє її перебіг. Визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності. Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності.
46. У розглядуваній справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором дорученням.
47. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач виконав свої зобов'язання за договором доручення, відповідачу було виплачено грошову допомогу, проте відповідач не виконав обов'язку щодо передачі позивачу винагороди передбаченої договором доручення, дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, зменшивши суму пені.
48. Судом першої інстанції справу розглянуто за відсутності
ОСОБА_2 .
49. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що у суді першої інстанції не мав можливості подати таку заяву.
50. У судовому засіданні, призначеному на 25 вересня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Лаврентьєв Д. О. не заперечував щодо долучення цієї заяви до матеріалів справи.
51. Апеляційний суд, відхиляючи доводи ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем позовної давності, вказав, що ОСОБА_1 звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності, оскільки про порушення свого права позивачеві стало відомо 15 червня 2021 року після набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
52. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зводяться до незгоди із висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.
53. Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів звертає увагу на таке.
54. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
55. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
56. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
57. Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
58. У справі, що переглядається, за умовами договору доручення (пункт 4.2.) право ОСОБА_1 на позов виникло у грудні 2019 року, тобто після спливу 10 днів з дати зарахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_2
59. ОСОБА_1 , здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_2 у правовідносинах щодо виплати одноразової грошової допомоги, був обізнаним про виплату відповідачу одноразової грошової допомоги та у грудні 2019 року звернувся до відповідача з вимогою про виконанням тим своїх зобов'язань за договором доручення.
60. Отже апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права 15 червня 2021 року після набрання рішенням суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню законної сили.
61. Проте ці помилкові висновки апеляційного суду не вплинули на правильність вирішення спору по суті, враховуючи, що
- із березня 2020 року до червня 2023 року з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 було запроваджено карантин, під час дії якого строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину (див. пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України);
- у лютому 2022 року в Україні введено воєнний стан і на час звернення позивача із розглядуваним позовом до суду, тобто 03 травня 2023 року, перебіг позовної давності було зупинено (див. пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
62. За таких обставин, хоч і з помилкових мотивів, апеляційний суд по суті правильно вказав, що ОСОБА_1 строк позовної давності при зверненні із позовом у розглядуваній справі не пропущено.
63. Висновки Верховного Суду у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20, на яку посилається заявник у касаційній скарзі за встановлених обставин не є підставою для скасування оскаржених судових рішень.
64. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
65. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
66. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович