03 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 641/5304/23
провадження № 61-14517 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бігдан Олексій Антонович, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року у складі судді Олійника О. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю.,Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі») про визнання зобов'язання припиненим.
Позовна заява мотивована тим, щоз 09 квітня 2021 року вона є співвласником 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 .
07 березня 2022 року внаслідок ведення бойових (військових) дій (влучання артилерійського снаряду) у вказаній квартирі відбулася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 08 лютого 2023 року. Орієнтовні збитки від пожежі склали 1 200 000 грн.
Актом огляду житлового приміщення від 03 лютого 2023 року, встановлено, що технічний стан квартири АДРЕСА_1 внаслідок прямого влучання снаряду є незадовільним, проживання в квартирі неможливе.
Вказувала, що з дня пожежі у зазначеній квартирі ніхто не проживає у зв'язку із відсутністю такої можливості. Отвір у стелі квартири, що утворився внаслідок попадання снаряду, наявний і на час звернення із позовом. Вказані обставини свідчать про неможливість за будь-яких умов надання відповідачем послуг з опалення зазначеної квартири.
Листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року, є форс-мажорними обставинами. Торгово-промислова палата підтвердила, що зазначені обставини із 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди), і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Вказувала, що незважаючи на неможливість використання квартири АДРЕСА_1 за своїм функціональним призначенням (проживання), а також неможливість постачання теплової енергії для потреб опалення за вказаною адресою, відповідач продовжував нарахування оплати за послуги з теплопостачання у період опалювального сезону 2022-2023 років. На її письмове звернення про списання нарахованої заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1 , відповідач повідомив про неможливість скасування нарахувань, посилаючись на факт надання послуги з постачання теплової енергії в цілому у будинок АДРЕСА_2 , а також повідомив про неможливість від'єднання квартири АДРЕСА_3 від системи централізованого теплопостачання.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати припиненим зобов'язання, які виникли між нею та КП «Харківські теплові мережі» на підставі публічного індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року у квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у будинок позивачки за адресою: АДРЕСА_2 , надаються, тому остання, як співвласник житлового будинку, зобов'язана брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії. У даному випадку позивачка може вимагати від відповідача лише зняття нарахування за послуги теплопостачання невідповідної якості, а не визнання зобов'язання припиненим.
Судами враховано, що на підставі акту-претензії КП «Харківські теплові мережі» від 24 листопада 2023 року № 175/017519 було знято нарахування за послуги теплопостачання ОСОБА_1 з 24 листопада 2023 року у зв'язку з невідповідністю послуги визначеним нормативам.
Посилання сторони позивачки на положення статті 607 ЦК України щодо припинення зобов'язання неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, суди визнали безпідставними, зазначивши, що у даному випадку підстави для припинення зобов'язань регулюється законом та нормативними правовими актами підзаконного характеру, а саме: Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», підпунктом 12 пункту 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, які передбачають як порядок припинення зобов'язань у сфері теплопостачання споживачів, так і порядок відключення споживача від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання), а також індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року, у пунктах 53-55 якого визначено, що цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; у разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавству порядку цей договір не припиняє своєї дії; припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишились невиконаними.
Встановивши обставини виконання відповідачем свого обов'язку щодо постачання теплоносія у будинок позивачки, суди дійшли висновку, що відсутність у неї можливості споживати надані відповідачем послуги безпосередньо в квартирі не може бути підставою для задоволення позову про визнання зобов'язання за договором про постачання теплової енергії припиненим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 жовтня 2024 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 - адвокат Бігдан О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Московського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/26, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 607 ЦК України, частини шостої статті 762 ЦК України у подібних правовідносинах та відсутній висновок Верховного Суду щодо визначення ефективного способу захисту прав особи у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 641/5304/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2024 року матеріали цивільної справи № 641/5304/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бігдана О. А. мотивована тим, що визначальною обставиною для визначення наявності зобов'язання сплачувати за надані комунальні послуги є встановлення фактичногоспоживання такої послуги (або можливості її фактичного споживання). Водночас обставинами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , співвласником якої є позивачка, внаслідок влучання артилерійського снаряду непридатна до проживання, що обумовлює як неможливість надання відповідної послуги з боку відповідача, так і неможливість її споживання власником квартири, що, в свою чергу, призводить до відсутності підстав для сплати за таку послугу з боку власника квартири.
Вважає, що оскільки з 07 березня 2022 року ОСОБА_1 не споживає послуги відповідача через непридатність квартири для проживання, зобов'язання за договором про надання послуги з постачання теплової енергії має бути припиненим на підставі статті 607 ЦК України через неможливість його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Також зазначає, що апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин положення частини шостої статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Вважає, що якщо особа звільняється від сплати за оренду, то як наслідок вона звільняється і від сплати комунальних платежів, якими забезпечується таке майно, а тому за аналогією закону у разі неможливості використання квартири її власником/користувачем через обставини, за які він не відповідає, такий власник/користувач має звільнятися від оплати за комунальні послуги, що надаються для забезпечення можливості проживання в такій квартирі.
Вважає помилковим та безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що порушені права та інтереси позивачки мають бути захищені шляхом звернення із вимогою до відповідача про зменшення нарахованої заборгованості за послуги теплопостачання у зв'язку із наданням послуг невідповідної якості. Відзначає, що процедура встановлення надання послуг з опалення неналежної якості відноситься до житлових приміщень, що можуть виконувати своє функціональне призначення (проживання особи), тоді як квартира позивачки непридатна до проживання, а тому встановлення щомісяця якості послуг надавача комунальної послуги, не є способом захисту, що гарантує особі повне відновлення порушеного права, а саме, припинення зобов'язання сплачувати на користь комунальної установи за послуги, які особа не споживає та не може споживати.
Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 607 ЦК України в поєднанні з частиною шостою статті 762 ЦК України у подібних правовідносинах та відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення ефективного способу захисту прав особи у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є співвласником 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08 серпня 2023 року (а. с. 9-11).
Згідно з довідкою про нарахування за оплату за послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_4 , КП «Харківські теплові мережі» на ім'я ОСОБА_2 відкрило особовий рахунок № НОМЕР_1 (а. с. 35).
Окремого договору між ОСОБА_1 та КП «Харківські теплові мережі» про надання послуг з теплопостачання вказаної квартири не укладалося, у зв'язку із чим договірні відносини між сторонами щодо надання вказаних послуг ґрунтуються на умовах публічного індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року, розміщеного на веб-сайті КП «Харківські теплові мережі» (а. с. 12-17).
Пунктом 53 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року, передбачено, що цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавству порядку цей договір не припиняє своєї дії (пункт 54 договору).
Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишились невиконаними (пункт 55 договору).
Відповідно до акту про пожежу від 08 лютого 2023 року, складеного комісією у складі: провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Салтіському району Харківської міської територіальної громади Харківського районного управління Головного управління ДСНС України у Харківській області майора служби цивільного захисту Андрійченко С. О., громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 07 березня 2022 року о 00 год. 20 хв. на об'єкті 9-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , виникла пожежа. Пожежу було виявлено 07 березня 2022 року о 00 год. 21 хв. мешканцями житлового будинку. Повідомлення про пожежу надійшло 06 лютого 2023 року о 10 год. 00 хв. до пожежно-рятувальних підрозділів від громадянина ОСОБА_3 . Пожежею знищено предмети меблів та інше. Ймовірна причина пожежі пов'язана з проведенням бойових (воєнних) дій (а. с. 18-19).
Актом огляду жилого будинку (житлового приміщення-квартири) АДРЕСА_1 , складеного 03 лютого 2023 року комісією у складі: начальника дільниці № 37 КП «Жилкомсервіс» Головчанської О. І., майстра дільниці № 37 КП «Жилкомсервіс» Гуро Н. С., співвласника квартири ОСОБА_1 , встановлено, що технічний стан квартири є незадовільним внаслідок прямого влучення снаряду, квартира вигоріла повністю, проживання у квартирі неможливе.
З метою усунення безпідставних нарахувань за послуги з постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 звернулась з листом до КП «Харківські теплові мережі» про списання нарахувань та проханням здійснити відповідні заходи з відключення вказаної квартири від постачання теплової енергії.
12 червня 2023 року Салтівська філія КП «Харківські теплові мережі» надала відповідь № 50-50/6404 на звернення ОСОБА_1 , у якій зазначила, що у житловому будинку АДРЕСА_2 з березня 2022 року були відключені послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. В опалювальному сезоні 2022-2023 теплоносій на опалення житлового будинку АДРЕСА_2 був поданий 27 жовтня 2022 року. Нарахування за послугу з постачання теплової енергії мешканцям вищевказаного будинку виконуються згідно з показаннями приладу обліку теплової енергії, який враховує споживання тепла квартирами АДРЕСА_5 , пропорційно опалюваним площам квартир, тобто за фактично надану теплову енергію, незалежно від кількості зареєстрованих осіб та проживання (не проживання) їх в квартирі. Квартира АДРЕСА_1 обладнана приладом обліку гарячої води, тому нарахування проводяться за фактично використаний обсяг гарячої води; отримані підприємством показання залишаються незмінними з лютого 2022 року - 763 м3. На даний час законодавчо не розроблений механізм щодо зняття нарахувань за комунальні послуги по квартирах, розташованих в багатоквартирних будинках, які були пошкоджені внаслідок бойових дій. Враховуючи вищевикладене, оскільки послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у будинок АДРЕСА_2 надаються, то підстави для скасування нарахувань відсутні (а. с. 36).
Згідно з відповіддю КП «Харківські теплові мережі» від 20 липня 2023 року № 07-50/7889 на звернення ОСОБА_1 , у житловому будинку АДРЕСА_2 з березня 2022 року були відключені послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. В опалювальному періоді 2022-2023 послуга з постачання теплової енергії в будинок надавалась з 27 жовтня 2022 року по 06 квітня 2023 року. Нарахування за послугу з постачання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_3 виконуються згідно з показаннями приладу обліку теплової енергії, який враховує споживання тепла квартирами АДРЕСА_5 пропорційно опалювальній площі квартири, тобто за фактично надану теплову енергію, незалежно від кількості зареєстрованих осіб та проживання (не проживання) їх в квартирі. Послуга з постачання гарячої води у житловому будинку АДРЕСА_2 була відновлена з 25 січня 2023 року. Квартира АДРЕСА_3 обладнана приладом обліку гарячої води, тому нарахування проводяться за фактично використаний обсяг гарячої води. Отримані підприємством показання залишаються незмінними з лютого 2022 року - 763 м3. Оскільки послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у будинок АДРЕСА_2 надаються, то підстави для скасування нарахувань відсутні. КП «Харківські теплові мережі» не є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_2 , правових підстав для відключення від системи постачання гарячої води окремої квартири не має.
Надання КП «Харківські теплові мережі» послуги з постачання теплової енергії в житловий будинок АДРЕСА_2 в опалювальному періоді 2022-2023 підтверджується актом про підключення опалення від 27 жовтня 2022 року № 175/31851 та актом про відключення від 06 квітня 2023 року № 175/30 (а. с. 103-104).
Згідно з актом-претензією від 24 листопада 2023 року № 175/017519, КП «Харківські теплові мережі» було знято нарахування за послуги теплопостачання ОСОБА_1 з 24 листопада 2023 року у зв'язку з невідповідністю послуги визначеним нормативам (а. с. 79).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бігдана О. А. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17)).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати припиненими зобов'язання, які виникли між нею та КП «Харківські теплові мережі» на підставі публічного індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року у квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вона не проживає у вказаній квартирі через пошкодження внаслідок влучання артилерійського снаряду, а отже не є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надає КП «Харківські теплові мережі». При цьому, посилаючись на положення статті 607 ЦК України, позивачка просила застосувати до спірних правовідносин вимоги частини шостої статті 762 ЦК України.
Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні.
Правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до частин першої-другої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Відповідно до вимог статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої-третьої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).
У справі, що переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником 3/4 частин квартири АДРЕСА_1 .
Договірні відносини між позивачкою і КП «Харківські теплові мережі» ґрунтуються на умовах публічного індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року, яким встановлено порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення.
Пунктом 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року визначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктами 53-55 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року, встановлено, що цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавству порядку цей договір не припиняє своєї дії. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишились невиконаними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 березня 2022 року у квартирі АДРЕСА_1 , співвласником якої є позивачка, відбулася пожежа, ймовірна причина виникнення якої пов'язана з проведенням бойових (воєнних) дій, про що зазначено в акті про пожежу від 08 лютого 2023 року.
Актом огляду жилого будинку (житлового приміщення-квартири) АДРЕСА_1 , зафіксовано, що технічний стан квартири є незадовільним внаслідок прямого влучення снаряду, квартира вигоріла повністю, проживання у ній неможливе.
Згідно листів КП «Харківські теплові мережі» від 12 червня 2023 року № 50-50/6404 та від 20 липня 2023 року № 07-50/7889, у житловому будинку АДРЕСА_2 з березня 2022 року були відключені послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. В опалювальному періоді 2022-2023 послуга з постачання теплової енергії в будинок надавалась з 27 жовтня 2022 року по 06 квітня 2023 року. Нарахування за вказану послугу мешканцям вищевказаного будинку виконуються згідно з показаннями приладу обліку теплової енергії, який враховує споживання тепла квартирами АДРЕСА_5 , пропорційно опалюваним площам квартир, тобто за фактично надану теплову енергію, незалежно від кількості зареєстрованих осіб та проживання (не проживання) їх в квартирі. Послуга з постачання гарячої води у житловому будинку АДРЕСА_2 була відновлена з 25 січня 2023 року. Квартира АДРЕСА_1 обладнана приладом обліку гарячої води, тому нарахування проводяться за фактично використаний обсяг гарячої води; отримані підприємством показання залишаються незмінними з лютого 2022 року - 763 м3.
Таким чином судами встановлено надання КП «Харківські теплові мережі» послуг з постачання теплової енергії у будинок АДРЕСА_2 та наявність у зв'язку з цим у позивачки, як співвласниці житлового будинку, зобов'язання брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії. Відсутність у позивачки можливості споживати надані відповідачем послуги безпосередньо в квартирі АДРЕСА_3 не може бути підставою для задоволення позову про визнання зобов'язання за договором про постачання теплової енергії припиненим.
Встановивши зазначені обставини у їх сукупності, дослідивши надані сторонами докази, врахувавши положення законодавства, які регулюють припинення зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про відсутність обставин, які є підставою для визнання припиненими зобов'язання, які виникли між позивачкою та КП «Харківські теплові мережі» на підставі публічного індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року у квартиру АДРЕСА_1 .
Водночас, у разі пред'явлення відповідачем до позивачки вимог про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, остання не позбавлена можливості на спростування фактичного надання відповідачем послуг теплопостачання та нарахованих сум.
Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії.
У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з актом-претензією від 24 листопада 2023 року № 175/017519, КП «Харківські теплові мережі» було знято нарахування за послуги теплопостачання ОСОБА_1 з 24 листопада 2023 року у зв'язку з невідповідністю послуги визначеним нормативам.
Враховуючи викладене, а також з огляду на обставини, встановлені судами в цій справі, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у даному випадку права позивачки захищені можливістю звернення до відповідача з вимогами (претензією) про зменшення нарахованої заборгованості за послуги теплопостачання у зв'язку із наданням послуг невідповідної якості.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами положень статті 607 ЦК України в поєднанні з частиною шостою статті 762 ЦК України зводяться до суб'єктивного тлумачення заявником чинних норм цивільного законодавства України, тому підлягають відхиленню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бігдан Олексій Антонович, залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович