03 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 381/1102/24
провадження № 61-4771св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Перша Фастівська державна нотаріальна контора, Ковалівська сільська рада, Фастівська міська рада, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Будова Наталія Миколаївна, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року у складі судді Ковалевської Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
Описова частина
Короткий зміст заяви
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначала, що з жовтня 2011 року вона проживала разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Вказувала на те, що вона проживала з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з жовтня 2011 року до дня смерті останнього. За час спільного проживання вони мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, разом тримали домашнє господарство, всі свята проводили в колі рідних та друзів. Вона займалась похованням ОСОБА_3 за власні кошти, інших осіб, які виявили б бажання поховати ОСОБА_3 не було.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок із земельною ділянкою, що розташовані на АДРЕСА_1 , та на квартиру АДРЕСА_2 .
Зазначала, що встановлення факту проживання однією сім'єю їй необхідне для можливості реалізувати свої спадкові права. З метою реалізації свого права на спадщину після смерті чоловіка, вона подала заяву про прийняття спадщини до першої Фастівської державної нотаріальної контори, однак нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із відсутністю документів, які б підтверджували, що вона є спадкоємицею за законом чи за заповітом.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила суд встановити юридичний факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2011 року до дня смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2024 року залучено до участі у справі заінтересовану особу - ОСОБА_2 .
У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Будова Н. М. подала до суду клопотання про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2024 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Будової Н. М. про залишення заяви без розгляду відмовлено.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2011 року до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судові рішення мотивовані тим, що заявниця довела належними і допустимими доказами факт її проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_3 у період з 2011 року до дня його смерті, зокрема наявність спільного побуту та проживання, покращення умов проживання, оброблянням присадибної земельної ділянки, тобто відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам, притаманним подружжю. Заперечення заінтересованої особи ОСОБА_2 не спростовують факт спільного довготривалого проживання однією сім'єю заявниці з ОСОБА_3 .
Апеляційний суд зазначив, що зі встановленням факту проживання однією сім'єю із померлим як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 набуває право на спадкування за законом як спадкоємиця четвертої черги, що не порушує права ОСОБА_2 як спадкоємця за законом другої черги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Будова Н. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 179/843/19, від 12 жовтня 2022 року у справі № 221/4624/20, від 10 травня 2023 року у справі № 569/10171/21, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини шостої статті 294, статті 315 ЦПК України у взаємозв'язку зі статтями 1262, 1264, 1265, частиною першою статті 1266 ЦК України у подібних правовідносинах, зокрема встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в порядку окремого провадження за умови наявності інших спадкоємців (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом та за законом другої черги спадкування та єдиним спадкоємцем, який звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за законом та за заповітом.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що заявниця фактично оспорює розмір спадкової маси, яку має право отримати за законом та за заповітом спадкоємець померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Вирішення цієї справи в порядку окремого провадження, за умови наявності спору, призвело до неможливості відновлення порушених прав ОСОБА_2 .
Суди не врахували, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наявний спір про право на спадщину ОСОБА_3 за законом, що є підставою для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту ведення заявницею спільного господарства та наявності спільного бюджету з ОСОБА_3 , що властиво подружжю, за період з 2011 року до дня смерті ОСОБА_3 . Фактично єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю стали покази свідків, що суперечить сталій практиці Верховного Суду. Місце проживання заявниці та померлого ОСОБА_3 зареєстровано за різними адресами. Посилаючись на довідку від 17 листопада 2023 року № 263 та акт від 19 лютого 2024 року, суди не врахували лист від 03 червня 2024 року № 02, згідно з яким вказані документи видані за зверненням заявниці, а фактичне місце проживання заявниці встановлено лише на підставі показів свідків.
Також суди безпідставно не врахували покази свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що при спілкуванні з ОСОБА_3 останній жодного разу не згадував про заявницю, казав, що він немає дружини і живе сам, а по господарству йому допомагає людина, якій він платить кошти за надану допомогу.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03 жовтня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Червоне Білоцерківського району Київської області у віці 74 роки помер ОСОБА_3 .
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 30 вересня 2023 року № 57 та довідки про причину смерті № 57, які видані КНП «Ковалівського центру первинної медико-санітарної допомоги», причиною смерті ОСОБА_3 є хронічна церебро-судинна недостатність, смерть настала вдома у с. Червоне Білоцерківського районуКиївської області.
Згідно з дозволом на поховання ОСОБА_3 та свідоцтвом про поховання, відповідальною за поховання ОСОБА_3 є ОСОБА_1 .
Постановою державного нотаріуса Першої фастівської державної нотаріальної контори від 15 листопада 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не надано документів, які б підтверджували, що вона є спадкоємицею за законом чи за заповітом після смерті спадкодавця.
18 січня 2024 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 (племінник померлого) та Фастівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа. У цій заяві ОСОБА_2 вказав про наявність заповіту від 20 серпня 2009 року (реєстр № 1-4146), складеного ОСОБА_3 на його ім'я та посвідченого державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Бойко О. О.
Відповідно до нотаріально посвідченого заповіту від 20 серпня 2009 року (реєстр № 1-4146) ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 111).
Згідно з довідкою, виданою старостою Червоненського старостинського округу Білоцерківського району Київської області Савченко В. В. від 17 листопада 2023 року, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав на АДРЕСА_1 разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та вели спільне господарство, разом робили ремонт у будинку, обробляли земельну ділянку. Поховання померлого ОСОБА_3 здійснила за власні кошти ОСОБА_1 .
Відповідно до копії акта від 19 лютого 2024 року, затвердженого старостою Червоненського старостинського округу Білоцерківського району Київської області Савченко В. В. від 19 лютого 2024 року, підписаного діловодом округу Савченко С. В. та сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , останні встановили і підтвердили факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_3 разом однією сім'єю як подружжя без реєстрації шлюбу з січня 2011 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та те, що вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет.
Також на підтвердження ведення спільного господарства з ОСОБА_3 заявниця долучила до заяви: копію квитанції від 06 січня 2022 року № 3545822362666987 за оплату електроенергії за період січень 2022 року, платником якої є ОСОБА_1 ; копію квитанції від 12 серпня 2022 року № 45; копії квитанцій про переказ готівки від 28 червня 2023 року № 3537354323, від 25 січня 2024 року № 3689267276 за обслуговування домофонів, платником яких є ОСОБА_1 ; копію договору від 14 травня 2016 року № 2604 на виготовлення та встановлення метало-пластикових вікон, замовником яких є ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції допитані свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено
із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Такими ж критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
У справі, яка переглядається, заявниця просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2011 року до дня смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Звертаючись до суду із вказаною заявою, заявниця вказувала, що встановлення цього факту їй необхідно дляможливості реалізувати свої спадкові права після смерті ОСОБА_3 .
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України підлягає встановленню два юридичних факти: проживання однією сім'єю із спадкодавцем; на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що ознаками сім'ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Отже, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Отже, за обставин заяви необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявниці разом зі ОСОБА_3 є доведеність факту їхнього спільного проживання як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.
Водночас визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з подальшим вирішенням будь-якого спору про право.
У справі, яка переглядається, проти задоволення заяви ОСОБА_1 заперечує ОСОБА_2 , який є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом та за заповітом,
та вказує на наявність спору про право на спадкове майно.
У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22) зазначено, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 175/1578/23 (провадження № 61-12594св23) зазначив, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Отже, встановлення факту не повинно пов'язуватися з наступним вирішенням спору про право та (або) впливати на обсяг цивільних прав та обов'язків в інших правовідносинах третіх осіб. Інакше така заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а відповідний факт за наявності спору про право має бути встановлений у справі в порядку позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2011 року до дня смерті ОСОБА_3 30 вересня 2023 року може мати наслідком зменшення обсягу спадкової майна після смерті ОСОБА_3 , що прямо впливає на права його спадкоємцяОСОБА_2 як спадкоємця за заповітом, який прийняв спадщину.
Оскільки спадкова маса після смерті ОСОБА_3 лише частково охоплена заповітом (зокрема квартирою АДРЕСА_3 ), а щодо будинку на АДРЕСА_1 відсутнє заповідальне розпорядження, не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи висновки судів попередніх інстанцій про те, що встановленням факту проживання заявниці, яка може бути спадкоємицею за законом четвертої черги, із спадкодавцем ОСОБА_3 не порушуються спадкові права ОСОБА_2 як спадкоємця за законом другої черги та спадкоємця за заповітом.
З огляду на зазначене вбачається, що у справі, яка переглядається, наявний спір про право, зокрема спір щодо спадкування майна після смерті ОСОБА_3 , охопленого чи неохопленого заповітом, в тому числі набутого за час ймовірного спільного проживання із ОСОБА_1 , який підлягає розгляду в порядку позовного, а не окремого провадження.
У частині шостій статті 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
За установлених у цій справі конкретних обставин, факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2011 року до дня смерті ОСОБА_3 30 вересня 2023 року, не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Вказане узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 330/626/20 (провадження № 61-15015св20), від 04 січня 2024 року у справі № 449/1108/21 (провадження № 61-9418св23), від 02 жовтня 2024 року у справі № 404/1599/21 (провадження № 61-10317св24).
Верховний Суд зауважує, що залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 не позбавляє її права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку позовного провадження і доводити факт спільного проживання із ОСОБА_3 на засадах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
З огляду на зазначене суд не дає оцінки висновкам судів і доводам касаційної скарги щодо доведення чи недоведення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки такі висновки слід зробити в межах позовного провадження.
Враховуючи зазначене, не підлягають до задоволення вимоги касаційної скарги про ухвалення судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з підстав, передбачених частиною шостою статті 294, частиною четвертою статті 315 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За подання апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_2 сплатив судовий збір у сумі (908,40 + 1 211,20) 2 119,60 грн, а тому за рахунок ОСОБА_1 йому слід компенсувати понесені ним судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 119,60 грн.
Керуючись статтями 294, 315, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Будова Наталія Миколаївна, задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перша Фастівська державна нотаріальна контора, Ковалівська сільська рада, Фастівська міська рада, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг в сумі 2 119,60 гривень.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович