Справа № 522/14407/25
Провадження №1-кс/522/4528/25
09 вересня 2025 року місто Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням в порядку ст.174 КПК України про скасування арешту, накладеного ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2025 року на мотоцикл « Yamaha XtZ 700 tenere», р.н.з. НОМЕР_1 , в частині заборони користування транспортним засобом, мотивуючи наступним.
24.06.2025 року близько 09.15 годин по вул. Нвоосельська, 41, водій ОСОБА_3 , керуючи мотоциклом Yamaha XtZ 700 tenere», р.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , після чого за інерцією зіткнувся з автомобілем «Hyundai Sonata» р/н НОМЕР_2 .
Того ж дня мотоцикл було вилучено та направлено на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів для проведення необхідних експертиз.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2025 року накладено арешт на зазначений транспортний засіб.
На теперішній час транспортний засіб вже досліджений експертами, вся існуюча слідова інформація зафіксована, а технічний стан перевірено.
Заявник в судове засідання не з'явився, згідно клопотання просить розглянути справу без його участі, вимоги підтримує.
Слідчий ОСОБА_5 в судове засіданні не з'явився, надавши заяву, відповідно до якої зазначає, що наразі досудове розслідування триває, транспортний засіб оглянуто, висновки експертизи технічного стану мотоциклу та транспортно-трасологічної експертизи долучені до матеріалів провадження та просить розглянути справу за його відсутності, при розгляді клопотання покладається на розсуд суду.
Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено наступне.
СВ ВП № 2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162510000884 від 25.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2025 року, накладено арешт із забороною розпорядження та користування на мотоцикл «Yamaha XtZ 700 tenere», р.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить: ОСОБА_3 , зареєстрований за адреса: АДРЕСА_1 . Після проведених необхідних судових експертиз та досліджень вказані транспортні засоби повернути власникам, для наступного відповідального зберігання в якості речових доказів відповідно до норм КПК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, на теперішній час усі необхідні слідчі дії та експертизи з транспортним засобом «Yamaha XtZ 700 tenere», р.н.з. НОМЕР_1 вже проведені.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Статтею 174 КПК України передбачено право підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Створені умови тягнуть за собою порушення прав і законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст.41 Конституції України.
Так, ч.5 ст.9 КПК України, передбачено що, Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. При цьому, виходячи з положень Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Відповідно до ст.13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст.41 Конституції України).
Відповідно до ст.1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України та відповідно до п.10 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Пункт 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначає, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знать про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумний заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.
Аналогічне роз'яснення міститься в Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 №24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав».
З огляду на приписи п.18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
Враховуючи викладене, вважаю, що потреба у застосуванні заходу забезпечення, у вигляді арешту майна в частині заборони користування мотоциклом «Yamaha XtZ 700 tenere», р.н.з. НОМЕР_1 , відпала.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, підлягає задоволенню з наведених підстав.
Керуючись ст.ст.167-174 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.
Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2025 року, в частині заборони користування на мотоцикл «Yamaha XtZ 700 tenere», р.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить: ОСОБА_3 , зареєстрований за адреса: АДРЕСА_1 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: