Справа № 522/19789/25
Провадження № 1-кс/522/5226/25
10 вересня 2025 року Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВнП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 , по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025163520000515 від 22.08.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, одруженого, на утримані якого перебуває малолітня дитина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що на території України триває воєнний стан, 12 серпня 2025 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, діючи з прямим умислом, направленим на вимагання чужого майна, з корисливих мотивів, вступив в конфлікт із потерпілим ОСОБА_8 , біля КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради, за адресою: м. Одеса, вул. Віталія Нестеренка, № 5, в ході чого наніс останньому руками та ногами декілька ударів в область голови та тулуба.
Продовжуючи свій прямий умисел, ОСОБА_4 , з метою особистого збагачення та заволодіння грошовими коштами, шляхом залякування нанесенням тяжких тілесних ушкоджень та нанесенням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 почав вимагати від нього грошові кошти в розмірі 5000 гривень, який відмовився їх віддати.
Для того, щоб змусити ОСОБА_8 віддати грошові кошти, ОСОБА_4 проти волі потерпілого, погрожуючи застосуванням насильства, отримав від потерпілого свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі 280, який належить ОСОБА_9 , та яким користувався потерпілий ОСОБА_8 .
Починаючи з 12.08.2025, ОСОБА_4 , як при особистих зустрічах, так і під час телефонних розмов вимагав у потерпілого ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 5000 гривень, в якості повернення неіснуючого боргу. При цьому, ОСОБА_4 , під час вимагання грошових коштів, погрожував обмеженням прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_8 , з погрозою насильства щодо самого ОСОБА_8 , в разі невиконання вимоги про передачу грошових коштів.
Далі, ОСОБА_4 , 30 серпня 2025 року зателефонував потерпілому ОСОБА_8 , та наказав останньому, 30.08.2025 року, о 14 год., прибути до Ольгіївського скверу навпроти бювету на розі вулиці Ольгіївська кут вулиці Манежна в м. Одесі, для повернення неіснуючого боргу.
30.08.2025, приблизно о 14 год., ОСОБА_4 , продовжуючи свій прямий умисел, прибув на автомобілі марки «DAЕWOO» моделі «LANOS» в кузові сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 , на зустріч з ОСОБА_8 , навпроти бювету Ольгіївського скверу на розі вулиць Ольгіївська кут вулиці Манежна, та навпроти будинку № 26 по вулиці Манежна.
Далі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій прямий умисел, направлений на вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, користуючись значною фізичною перевагою над потерпілим, використовуючи фактор раптовості, висунув останньому незаконну, безпідставну вимогу передачі йому грошових коштів у сумі 5000 гривень, під приводом вигаданого боргу.
Незважаючи на позицію ОСОБА_8 про відсутність боргу, ОСОБА_4 продовжив вимагати у потерпілого грошові кошти в сумі 5000 гривень, при цьому погрожував у грубій формі з використанням нецензурної лайки та образливих слів, що у випадку невиконання його вимоги, до нього буде застосовано фізичне насильство.
Під час спілкування із потерпілим, ОСОБА_4 дізнався, що у ОСОБА_8 знаходяться грошові кошти у розмірі 2000 гривень та продовжуючи висловлювати погрози застосування фізичного насильства з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , штовхнув останнього та почав вимагати передати йому 2000 гривень, як частину боргу.
В цей час, ОСОБА_8 , перебуваючи за вказаною адресою, о 14 годині 07 хвилин, передав ОСОБА_4 1000 гривень, після чого ОСОБА_4 , продовжуючи вимагати у потерпілого залишкової частини неіснуючого боргу в сумі 3000 гривень, використовуючи при цьому психологічний тиск, погрозу застосування тяжких тілесних пошкоджень, пригнічення волі до опору, вирвав у ОСОБА_8 з рук ще 1000 гривень та забрав собі.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого прямого умислу, ОСОБА_4 , неодноразово телефонував потерпілому ОСОБА_8 , та погрожуючи застосуванням до останнього фізичної сили, примушував потерпілого до повернення частини неіснуючого боргу в сумі 3000 гривень.
Надалі, ОСОБА_4 домовився із потерпілим про зустріч 08.09.2025, об 11 год., навпроти бювету Ольгіївського скверу на розі вулиці Ольгіївська кут вулиці Манежна в м. Одесі.
У подальшому, 08.09.2025, приблизно о 11 год., ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, прибув на автомобілі марки «DAЕWOO» моделі «LANOS» в кузові сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 , на зустріч з ОСОБА_8 , навпроти бювету Ольгіївського скверу на розі вулиць Ольгіївська кут вулиці Манежна, та навпроти будинку № 26 по вулиці Манежна.
Продовжуючи свій прямий умисел, направлений на вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, користуючись значною фізичною перевагою над потерпілим, використовуючи фактор раптовості, висунув останньому незаконну, безпідставну вимогу передачі йому грошових коштів у сумі 3000 гривень, під приводом вигаданого боргу, на що ОСОБА_8 був вимушений погодитися, та о 11:06 год., дістав з кишені три купюри номіналом 1000 гривень, а ОСОБА_4 , вирвав з рук потерпілого вказані грошові кошти та передав потерпілому ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі 280, який належить ОСОБА_9 , та яким користувався потерпілий ОСОБА_8 , що було предметом залогової суми.
Після чого, ОСОБА_10 був затриманий співробітниками ВнП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області із отриманими ними в результаті вимагання у потерпілого ОСОБА_8 грошовими коштами у розмірі 3000 гривень.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна, знаходячись на свободі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, продовжити свою злочинну діяльність, знаходячись на свободі може незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого в п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний усвідомлюючи покарання за вчинення злочину такого характеру, в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 ставиться запобігання подальших спроб приховуватись від органів досудового розслідування і суду, у підозрюваного не має постійної роботи, відсутні соціальні зв'язки, а тому, розуміючи, що йому може бути призначене реальне покарання до позбавлення волі буде мати намір уникнути покарання. Інші, менш суворі запобіжні заходи, на думку слідчого, не забезпечать виконання підозрюваного процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом і його належної поведінки.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.
Підозрюваний та його захисник під час розгляду клопотання заперечували проти його задоволення та просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, його захисника, а також заслухавши прокурора, враховуючи похилий вік та стан здоров'я підозрюваного, приходжу до висновку, що у застосуванні відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, та необхідно застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з наступних підстав.
У клопотанні слідчого не міститься обґрунтування ризиків, які виправдовують застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий ґрунтує свої доводи лише на припущеннях.
Слідчим також не доведено існування ризиків у разі обрання підозрюваній більш м'яких запобіжних заходів, всі доводи ґрунтуються на припущеннях, до уваги береться лише тяжкість злочину у скоєнні якого лише підозрюється ОСОБА_4 . Слідчим не досліджено обставини, які мають значення для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р. виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК України. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
Відповідно до п. 10 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до п. 18 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.
За таких обставин, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах, передбачених ст. 181 КПК України, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження уявляється доцільним покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 84-89, 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 195, 196, 197, 205 КПК України, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВнП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, а саме:
?прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду;
?цілодобово не залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
?носити електронний засіб контролю;
?повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
?здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту фактичного затримання, тобто з 08 вересня 2025 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 07 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
10.09.2025