Справа 522/18056/25
Провадження 3/522/6150/25
09.09.2025 суддя Приморського районного суду м. Одеси Іоніді К.В., розглянувши матеріали справи про військове адміністративне правопорушення, які надійшли від Військової частини НОМЕР_1 відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майстра-номера обслуги 2 розрахунку 1 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні матрос, місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, -
ОСОБА_1 , згідно пункту 3 наказу командира військової частини
НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.07.2022 N?177, був зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення 11.07.2022, та відповідно до пункту п. 19 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.12.2024 N?356, матрос ОСОБА_1 прийняв справи та посаду майстра-номера обслуги 2 розрахунку 1 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Згідно підпункту 2.2.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.06.2025 N?160 матрос ОСОБА_1 вибув зі складу сил та засобів у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з метою виконання службових (бойових) завдань у складі оперативно - тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " до ІНФОРМАЦІЯ_4 з 06.06.2025. 13.06.2025 командуванню 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 та командуванню військової частини НОМЕР_1 стало відомо, що матрос ОСОБА_1 був виписаний з медичного закладу "Клінічний санаторій Аркадія", про що свідчить виписка із медичної карти стаціонарного хворого від 11.06.2025 N?1094, а отже у зв?язку з випискою з медичного закладу матрос ОСОБА_1 повинен був повернутись до місця розташування свого підрозділу та сповістити про виписку свого безпосереднього командира. Також 13.06.2025 матрос ОСОБА_1 доповів, що перебуває на стаціонарному лікуванні в Біляївській багатопрофільній лікарні м. Біляївка Одеської області, в яку він відправився на власний розсуд, та на підтвердження цього факту надав виписку із медичної картки стаціонарного хворого від 13.06.2025 N?4808. У зв?язку з вищевказаним слідує, що у період з 11.06.2025 по 13.06.2025 матрос ОСОБА_1 не перебував, а ні у медичному закладі, а ні у місці несення служби, а отже перебував у самовільному залишенні частини. 23.06.2025 матрос ОСОБА_1 повернувся із Біляївської багатопрофільної лікарні м. Біляївка Одеської області до місця несення служби та приступив виконання своїх службових обов?язків, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від
23.06.2025 N? 178 та випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23.06.2025 N? 4808.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , унаслідок порушення військової дисципліни, діючи умисно та всупереч інтересам військової служби, на порушення своїх статутних обов'язків, у період з 11.06.2025 по 13.06.2025 перебував у самовільному залишенні військової частини.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення визнав частково, надав пояснення по суті порушення, згідно з якими після виписки з лікувального закладу «Клінічний санаторій Аркадія» 11.06.2025, у зв'язку з поганим самопочуттям, він не повернувся в розташування своєї військової частини, розташованої на території Херсонської області, а до 13.06.2025 самостійно організовував свою подальшу реабілітацію у Біляївській багатопрофільній лікарні м. Біляївка Одеської області, про що доповів телефоном своєму безпосередньому командиру.
В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, з дослідженням наявних у ній доказів, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до положень ст. ст. 245,280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також іншими документами.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Не зважаючи на часткове визнання винуватості, факт самовільного залишення ОСОБА_1 місця військової служби за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії А1325 № 16 від 30.06.2025, рапортом т.в.о. командира 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 13.06.2025, згідно з яким 13.06.2025 стало відомо, що майстер-номера обслуги 2 розрахунку 1 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 11.06.2025 був виписаний з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону міста Одеса та 13.06.2025 був госпіталізований до Біляївської багатопрофільної лікарні, міста Біляївки Одеської області. Місце перебування військовослужбовця ОСОБА_1 у період з 11.06.2025 по 13.06.2025 невідомо; письмовими поясненнями радіотелефоніста ОСОБА_3 , згідно з якими матрос ОСОБА_1 11.06.2025 був виписаний з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону міста Одеса та 13.06.2025 був госпіталізований до Біляївської багатопрофільної лікарні, з 11.06.2025 по 13.06.2025 місце перебування останнього невідомо; витягами із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій службі); виписками з медичних карт ОСОБА_1 № 1094 від 11.06.2025 (був виписаний), № 4808 від 13.06.2025 (був госпіталізований) та іншими матеріали справи.
Разом з цим у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст.172-11 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність, за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Однак, станом на дату вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в Україні діяв воєнний стан, а тому, суд приходить до висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП (вчинення правопорушення під час особливого періоду) є невірною. При цьому зазначена стаття КУпАП не містить норми, яка б передбачала відповідальність за вказані дії в умовах воєнного стану.
Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Частиною 3 статті 172-11 КУпАП передбачено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати з ч. 4 ст. 172-11 КУпАП на ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.
Таким чином, враховуючи характер адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь вини, інші обставини справи, вважаю за необхідне та достатнє для виправлення застосувати адміністративне стягнення згідно із санкцією ч.3 ст.172-11 КУпАП, у виді штрафу.
У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,9, 33,36,251,252,280,286,283-285 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Згідно з ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Суддя К.В. Іоніді