Справа № 521/11969/24
Провадження №2/521/880/25
23 травня 2025 року місто Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя - Плавич І.В.,
секретар судового засідання - Петренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на те, що між AT «УКРСИББАНК» та відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку (з Правилами) №97574682000 від 16.04.2021 року.
Позивач вказує, що 25.01.2023 року між AT «УКРСИББАНК» та ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» укладено Договір факторингу №237, відповідно до якого AT «УКРСИББАНК» передав (відступив), а ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до відповідача.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №97574682000 від 16.04.2021 року в розмірі 67636,82 грн., з яких:
- 43379,42 грн. - заборгованість за основним боргом.
- 24257,40 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до позовної заяви, просить суд позовні вимоги задовольнити, справу розглянути в спрощеному провадженні, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце слухання справи повідомлялася судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, причини своєї неявки суду не сповістила, у встановлений судом строк відзиву на позов не надала.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між AT «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку (з Правилами) №97574682000 від 16.04.2021 року.
Відповідно до п. 1.1 Договору Банк на підставі наданих відповідачем відповідно до вимог законодавства України документів, відкриває відповідачу та обслуговує на умовах Тарифного плану «Картка з лімітом «Шоппінг картка 55 Grace», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку.
Відповідно до договору, відповідач отримав на споживчі цілі кредит у вигляді встановленого ліміту кредитування у розмірі 67636,82 грн.
Пунктом 2.1.4 передбачені умови обслуговування кредиту: процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки становить 55% річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями становить 55% річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду становить 0%; пільговий період для погашення заборгованості встановлений 56 днів.
25.01.2023 року між AT «УКРСИББАНК» та ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» укладено Договір факторингу №237, відповідно до якого AT «УКРСИББАНК» передав (відступив), а ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 205 ЦК України, визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони з належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами Договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець маєправо наодержання відпозичальника процентіввід сумипозики,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.Розмір іпорядок одержанняпроцентів встановлюютьсядоговором.Якщо договоромне встановленийрозмір процентів,їх розмірвизначається нарівні обліковоїставки Національногобанку України. Уразі відсутностііншої домовленостісторін процентивиплачуються щомісяцядо дняповернення позики. Договірпозики вважаєтьсябезпроцентним,якщо: 1)він укладенийміж фізичнимиособами насуму,яка неперевищує п'ятдесятикратногорозміру неоподатковуваногомінімуму доходівгромадян,і непов'язанийіз здійсненнямпідприємницької діяльностіхоча боднією ізсторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст.1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 67636,82 грн., з яких:
- 43379,42 грн. - заборгованість за основним боргом.
- 24257,40 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідач не надав суду доказів повернення кредитних коштів позивачу або первісному кредитору, доказів відсутності заборгованості за укладеним кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №97574682000 від 16.04.2021 року у розмірі 67636,82 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст.10,12, 76, 77, 81, 89, 141, 265, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №97574682000 від 16.04.2021 року в розмірі 67636,82 грн., з яких:
- 43379,42 грн. - заборгованість за основним боргом.
- 24257,40 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:
Позивач: ТОВ «Верра Фінанс» (код ЄДРПОУ 42633165, 65012, м. Одеса, вул. Гімназична, 11).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Суддя: І.В. Плавич