Справа № 521/10133/25
Провадження № 2/521/5349/25
10.09.2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді- Леонова О.С.,
при секретарі судового засідання - Должненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
У червні 2025 року адвокат Канікаєв Ю.О. звернувся до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дружини ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років, обчислену за період з березня 2024 року по квітень 2025 року у розмірі 17892грн. 38 коп. та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконанні Хаджибейського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса) знаходиться виконавчий лист №521/4168/24, виданий Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання у розмірі 1500грн. щомісячно, починаючи з моменту подання позовної заяви, тобто з 21.03.2024 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що відповідач сплачував аліменти несвоєчасно та несистематично, що підтверджується випискою з банку та фактом відкриття виконавчого провадження. Хоча на момент подання позову заборгованість погашена, прострочення мали місце неодноразово.
Позивач посилається на статтю 196 Сімейного кодексу України, яка передбачає право на стягнення неустойки (пені) в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Позивач заявляє вимогу про стягнення неустойки у розмірі 17 892 грн 38 коп. за період з березня 2024 року по квітень 2025 року.
Сума заборгованості з аліментів за цей період складала 21 257 грн 90 коп.
Згідно з розрахунком позивача, сума пені не перевищує розмір загальної заборгованості, що відповідає вимогам статті 196 СК України.
Обчислення неустойки проводилося відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду.
19.08.2025 року представник відповідача адвокат Чорнуцький В.П. надав до суду заяву про часткове визнання позову. Відповідач частково визнає позов, але не в заявленій сумі 17 892,38 грн, а в розмірі 479,40 грн. Він пояснює свій розрахунок, виходячи з дати набрання рішенням суду законної сили.
Відповідач стверджує, що зобов'язання зі сплати аліментів, а отже і відповідальність за прострочення (пеня), виникли лише з 21 січня 2025 року, тобто з дати, коли рішення суду набрало законної сили після розгляду апеляції.
На думку відповідача, пеня має нараховуватися не з березня 2024 року (як стверджує позивач), а з лютого 2025 року.
Загальна сума пені, розрахована відповідачем, становить 12 041,84 грн, що розходиться з розрахунком позивача (17 892,38 грн).
Відповідач просить суд зменшити розмір пені до 479,40 грн.
Він вказує, що заборгованість у сумі 16 463,90 грн, яка виникла станом на 21.01.2025, не є його виною, оскільки накопичилася за час судових розглядів, включаючи апеляційну інстанцію.
Відповідач посилається на свій низький дохід (менше 7000 грн на місяць) та наявність іншого виконавчого провадження щодо сплати аліментів на утримання сина, що ускладнювало одночасну виплату великої суми боргу.
Також він зазначає, що заборгованість за аліментами на сьогодні повністю відсутня, що, на його думку, свідчить про відповідальне ставлення до своїх зобов'язань.
Інші процесуальні дії у справі
Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
27.06.2025 року судом отримано інформацію з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, відповідно до ст. 187 ЦПК України про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.06.2025 року відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, ухвалено розгляд справи здійснити у порядку спрощеного позовного провадження.
Заяви (клопотання) учасників справи
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує повністю.
Представник відповідача адвокат Чорнуцький В.П. також надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача надав заяву про часткове визнання позову, просив зменшити неустойку (пеню) до суми у розмірі 479,40грн., у решті заявлених позовних вимог просив відмовити.
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що на виконанні Хаджибейського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса) знаходиться виконавчий лист №521/4168/24, виданий Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання у розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з моменту подання позовної заяви, тобто з 21.03.2024 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказаний виконавчий лист був виданий на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі №521/4168/24 від 22.05.2024 року, яке набрало законної сили, після його перегляду у апеляційній інстанції, 21.01.2025 року.
22.04.2025 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження №77869037 з примусового виконання виконавчого листа №521/4168/24.
Матеріали справи містять два розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, складених державним виконавцем Цурканом І.І., в межах виконавчого провадження №77869037.
Перший станом на 02.05.2025 р., на який посилається представник позивача. У ньому відсутні відомості про оплату боржником аліментів та вказано сукупний розмір заборгованості станом на квітень 2025р. - у сумі 21257,90грн.
Другий станом на 27.06.2025р., на який посилається представник відповідача. У ньому наявні відомості про сплату боржником аліментів у лютому 2025р. у сумі 5025,13грн., у травні 2025р. у сумі 17831 грн. та у червні 2025р. у сумі 1598 грн. Сукупний розмір заборгованості станом на квітень 2025 р. - вказано у сумі 14634,77грн.
Згідно довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів від 30.06.2025 року, виданої державним виконавцем Цупканом І.І., у ОСОБА_2 відсутня заборгованість зі сплати аліментів станом на 30.06.2025 року, в межах виконавчого провадження №77869037.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.
3. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
Згідно ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З вказаних Розрахунків заборгованості вбачається, що сплата аліментів відповідачем почалася після набрання чинності рішенням суду у справі №521/4168/24 й на час набрання чинності рішенням суду існувала заборгованість зі сплати аліментів у сумі 16463,90грн., яка остаточно була сплачена боржником у травні 2025р.
Також зі вказаних Розрахунків вбачається не сплата відповідачем аліментів у січні, березні та квітні 2025р., що відповідно до ст. 196 СК України дає підстави для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Частиною 1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
При цьому за змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Так, у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного правового висновку.
Передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, вважаючи, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд погоджується з розрахунком заборгованості по аліментам складеним державним виконавцем станом на 27.06.2025 року, оскільки його складено пізніше, ніж розрахунок від 02.05.2025р., він більш точно відображає стан взаєморозрахунків й не оскаржувався сторонами.
Відповідно до позовної заяви у даній справі представник позивача визначив неустойку (пеню) за прострочку виплати аліментів у розмірі 17892грн. 38 коп.
Суд частково не погоджується з вказаним розрахунком з огляду на наступні обставини.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитися як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов?язку, а саме приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо. Дана позиція відповідає постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19.
Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
З огляду на вказане, умовою для настання передбаченої законом відповідальності божника за не виконання рішення суду є наявність самого судового рішення, яке набрало законної сили. Відповідальність за не виконання зобов'язання, визначеного судовим рішенням, може настати після набрання законної сили цим судовим рішенням, адже саме з моменту набрання ним законної сили - воно є обов'язковим до виконання, як визначено ст. 18 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, пеня, яка стягується за прострочку виплати аліментів повинна бути обчислена за період з 01.02.2025 року по 30.04.2025 року.
Відповідно до висновків Великої Палати ВС, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за такою формулою:
р = (А1 х 1% х 01) + (А2 х 1% х 02) + (Ап х 1% х 0п),
де:
р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
Аn - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Оn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Станом на день набрання законної сили рішенням суду - на 21.01.2025 року, сукупний борг по аліментам складав (1598грн.х10міс. + 483,90грн.) 16463,90грн.
У лютому 2025 року відповідач сплатив 5025,13 грн., сплативши поточні аліменти (1598грн.) та частково сплативши борг, що зменшило загальний борг з 16463,90грн. до 13036,77 грн. (16463,90грн. - 3427,13грн.)
Оскільки відповідач у лютому 2025 року виконав свої аліментні зобов'язання, пеня за аліменти, які підлягали сплаті у лютому 2025 року не розраховується.
Починаючи з 01.02.2025 року розраховується пеня з суми 13036,77 грн.
Борг у сумі 13036,77 грн. сплачено у травні 2025 року.
Тому пеня по боргу у сумі 13036,77 грн. розрахована з 01.02.2025 року по 30.04.2025 року, наступним чином: сума боргу по аліментам 13036,77 грн. х пеня (1%) х 89днів (період з 01.02.2025 року по 30.04.2025 року) = 11602,04грн. - сума неустойки (пені).
У березні 2025 року відповідач мав сплатити 1598грн., але сплатив 0 грн.
Борг за березень 2025 року було сплачено у травні 2025 року.
Тому пеня по боргу у сумі 1598 грн. розрахована з 01.04.2025 року по 30.04.2025 року, наступним чином: сума боргу по аліментам 1598 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 479,40 грн.
У квітні 2025 року відповідач мав сплатити 1598 грн., але сплатив 0 грн. Разом з тим, борг за квітень 2025 року було сплачено у травні 2025 року, тому пеня за квітень 2025 р. не розраховується.
У травні 2025 року відповідач повністю сплатив борг по аліментам та сплатив поточні аліменти у сумі 1598грн.
Загальна сума пені по аліментам за період з 01.02.2024 року по 30.04.2025 року складає суму у розмірі 12041,84грн. (11602,04грн. + 479,40грн.)
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 196 СК України, неустойка (пеня) стягується, якщо заборгованість виникла з вини платника аліментів, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Суд враховує, що станом на день набрання чинності рішенням суду, тобто на 21.01.2025 року у відповідача накопичилася заборгованість зі сплати аліментів у загальній сумі 16463,90 грн.
Суд враховує, що відповідач є платником аліментів в межах ще одного виконавчого провадження №76144916, яке здійснюється Хаджибейським ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса).
З доданого представником відповідача до матеріалів справи Розрахунку заборгованості із сплати аліментів від 29.07.2025 року, складеного в межах виконавчого провадження №76144916, вбачається, що на виконанні Хаджибейського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса) знаходиться виконавчий лист №521/4123/24, який видав 29.04.2024 року Малиновський районний суд м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини заробітку доходу платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19.03.2024 року по 11.08.2040 року.
З вказаного Розрахунку вбачається, що у 2024 році заробітна плата ОСОБА_2 складала 6440 грн. на місяць, що у 2025 році аліменти нараховувалися з огляду на середньомісячну заробітну плату для Одеського регіону (12960 грн.) й з цих сум відповідач мав сплачувати частку на утримання неповнолітнього сина.
Суд враховує, що починаючи з 21 січня 2025р. відповідач мав одноразово сплатити заборгованість по аліментам на дружину у загальній сумі 16463,90грн., платити визначені рішення суду поточні аліменти на утримання дружини у сумі 1598грн. на місяць, платити поточні аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі частки свого доходу.
Частина 2 ст. 196 СК України надає суду право зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Суд вважає за необхідне застосувати цю норму, виходячи з наступних міркувань:
Причини виникнення боргу: Основна сума боргу (понад 16 тис. грн), на яку нарахована більша частка пені (11 602,04 грн), утворилася не внаслідок злісного ухилення, а об'єктивно, за час тривалого розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
З наданих доказів вбачається, що дохід відповідача є невисоким (у 2024 році заробітна плата складала 6440 грн). Стягнення повної суми пені становило б майже двократний розмір його місячного доходу, що є надмірним фінансовим тягарем.
Відповідач повністю погасив основний борг по аліментах, що свідчить про його намір виконувати свої зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що стягнення повної суми пені було б неспівмірним із допущеним порушенням та могло б поставити відповідача у скрутне матеріальне становище, що загрожувало б стабільності майбутніх аліментних виплат. Тому суд вважає справедливим, пропорційним та обґрунтованим зменшити розраховану суму неустойки на 50%, та стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , пеню за прострочення сплати аліментів на утримання колишньої дружини ОСОБА_1 з 01.02.2025 року по 30.04.2025 року у розмірі 6 152,58 грн.
Вирішення питання про судові витрати
Позивач, ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. На підтвердження цих витрат до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги № 19/29 від 29 лютого 2024 року, укладений між ОСОБА_1 («Клієнт») та адвокатом Канікаєвим Ю.О. («Адвокат»).
Відповідно до умов договору, гонорар адвоката за ведення цивільної справи в суді однієї інстанції є фіксованим і становить 30 000 грн. Оплата має бути здійснена клієнтом протягом 10 днів з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Відповідач у своїх запереченнях вказував на неспівмірність та недоведеність заявленої суми витрат.
Розглядаючи це питання, суд керується статтями 137 та 141 Цивільного процесуального кодексу України та враховує висновки Верховного Суду.
Щодо доведеності витрат.
Суд відхиляє аргумент про те, що витрати не підлягають відшкодуванню через відсутність доказу їх фактичної сплати на момент розгляду справи. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови ОП КГС ВС у справах № 922/445/19 та № 925/1137/19), відшкодуванню підлягають витрати, які сторона має сплатити на підставі договірних зобов'язань. Умови наданого договору чітко встановлюють такий обов'язок, який виникає після набрання рішенням законної сили. Таким чином, наявність договору є достатнім доказом існування зобов'язання понести ці витрати.
Щодо співмірності та розумності розміру витрат.
Водночас, при визначенні розміру відшкодування суд зобов'язаний виходити з критеріїв реальності, розумності та співмірності витрат (практика ЄСПЛ та Великої Палати ВС у справі № 755/9215/15-ц).
Суд зазначає, що заявлений до відшкодування гонорар у розмірі 30 000 грн є вочевидь неспівмірним зі складністю даної справи та її предметом. Спір стосувався стягнення пені за прострочення сплати аліментів, що є поширеною категорією справ, не потребував збору значного обсягу доказів чи проведення складних юридичних аналізів. Ціна позову становила 17 892,38 грн, тобто заявлений гонорар майже вдвічі перевищує суму первісних вимог.
З огляду на це, суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, вважає за необхідне зменшити розмір витрат, які підлягають розподілу, до розумної та справедливої суми. Враховуючи середні ринкові ціни на подібні юридичні послуги в м. Одесі та обсяг виконаної адвокатом роботи (підготовка позовної заяви), суд визначає розумний розмір витрат на правничу допомогу у цій справі в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Щодо пропорційного розподілу.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом було задоволено позовні вимоги на суму 6 152,58 грн із заявлених 17 892,38 грн.
Відсоток задоволених вимог складає:
(6 152,58 / 17 892,38) * 100% ? 34,39%
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 34,39% від визначеного судом розумного розміру витрат на правничу допомогу.
Розрахунок: 10 000 грн ? 34,39% = 3 439,00 грн.
При зверненні до суду позивачем судовий збір сплачений не був, а тому з відповідача підлягає стягненню (1211 грн 20 коп. ? 34,39%) 416.53 грн. судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , пеню за прострочення сплати аліментів на утримання колишньої дружини ОСОБА_1 з 01.02.2025 року по 30.04.2025 року у розмірі 6 152,58 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави 416.53 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 439 (три тисячі чотириста тридцять дев'ять) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.09.2025 року.
Суддя О.С. Леонов
10.09.25