09 вересня 2025 року
м. Київ
Справа № 906/1183/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Кривича Костянтина Володимировича
на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року (суддя Лозинська І.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді: Бучинська Г.Б., Маціщук А.В.)
у справі № 906/1183/24
за позовом Фізичної особи - підприємця Кривича Костянтина Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт 2023»
про зобов'язання припинити порушення майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг та стягнення 9 000,00 грн,
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі № 906/1183/24 відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Кривича Костянтина Володимировича (далі - ФОП Кривич К.В., позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всесвіт 2023» (далі - ТОВ «Всесвіт 2023», відповідач).
28 липня 2025 року ФОП Кривич К.В. через систему «Електронний суд» звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року та постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року та направити справу № 906/1183/24 на новий розгляд.
Верховний Суд ухвалою від 31 липня 2025 року касаційну скаргу ФОП Кривича К.В. на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі № 906/1183/24 залишив без руху у зв'язку з тим, що скаржник належним чином не обґрунтував підстави касаційного оскарження зазначених судових рішень.
12 серпня 2025 року Верховний Суд ухвалою повернув касаційну на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі № 906/1183/24 ФОП Кривичу К.В., оскільки скаржник не усунув недоліки касаційної скарги.
22 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» ФОП Кривич К.В. повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року та постанову Північного-західного апеляційного господарського суду у справі № 906/1183/24 від 07 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 серпня 2025 року для розгляду касаційної скарги ФОП Кривич К.В. на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року та постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі № 906/1183/24 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Колос І. Б., Булгакова І. В.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ФОП Кривича К.В., Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до частин другої, третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Повний текст постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі №906/1183/24 виготовлено 09 липня 2025 року, тобто останнім днем його касаційного оскарження є 29 липня 2025 року.
У повторній касаційній скарзі скаржник цитує частину восьму статті 174 ГПК України і зазначає те, що після усунення недоліків позовної заяви, поданої до суду, загальний порядок передбачає, що заяву вважають поданою у день первинного звернення до Суду; Суд зобов'язаний прийняти заяву до розгляду та постановити відповідну ухвалу.
Проте, таке трактування скаржником частини восьмої статті 174 ГПК України є помилковим.
Частинами третьою та восьмою статті 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (частина третя); повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (частина восьма).
Відповідно до частини третьої статті 174 ГПК України, касаційна скарга вважається поданою у день первинного звернення тільки за умови усунення недоліків у строк, визначений судом. У такому випадку суд зобов'язаний відкрити провадження. Частина восьма цієї ж статті передбачає право повторного звернення із касаційною скаргою після її повернення судом за загальними правилами та з дотриманням вимог щодо строків касаційного оскарження.
Отже, повторне подання касаційної скарги після повернення першої відбувається за порядком самостійного касаційного оскарження, а не в межах попереднього звернення.
У цьому випадку касаційна скарга ФОП Кривича К.В. на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі №906/1183/24 була подана з порушенням строків касаційного оскарження та без заяви про їх поновлення, що є підставою для залишення її без руху.
Пунктом п'ятим частини другої статті 290 ГПК України передбачено, зокрема, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, поряд з обґрунтуванням неправильного застосування (або порушення) судами попередніх інстанцій норм права скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначені частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, послатися на відповідну норму права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов'язок обґрунтувати мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому скаржник має усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності для такого звернення буде скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
Підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ФОП Кривич К.В. обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №922/3136/16 - щодо схожості зареєстрованої торговельної марки і спірного позначення, де Суд не погодився з висновком судової експертизи та звітом за результатом проведення маркетингових досліджень стосовно схожості позначень і виснував, що єдиною підставою для призначення судової експертизи є потреба в застосуванні спеціальних знань. У цьому випадку необхідність у застосуванні саме спеціальних знань відсутня, оскільки вирішення порушеного питання належить до компетенції звичайного пересічного споживача відповідних послуг.
Також заявник наводить рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01 червня 2006 року і вказує, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Зі змісту зазначеного, згідно із доводами скаржника, випливає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
ФОП Кривич К.В. також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі №910/15741/17 і його висновок у цій справі про те, що для правильного вирішення спору необхідно враховувати не лише фонетичну, а й візуальну та семантичну схожість знаків, їхнє сприйняття споживачем, а також конкурентне середовище на ринку. Зазначив, що попередні суди не надали належної мотивації своїм висновкам щодо ступеня схожості знаків, не врахували всі релевантні обставини та не здійснили повного аналізу доказів.
Проте, скаржник в повторній касаційній скарзі не зазначив, які саме висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі №906/1183/24 щодо застосування процитованих ним у касаційній скарзі норм матеріального права (частин першої - третьої статті 418, частини першої статті 420, статті 492, частин першої, другої статті 493, статті 494, частин першої, другої статті 495 Цивільного кодексу України, статті 1, частин першої - четвертої статті 5,частини четвертої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», пунктів 15, 16 розділу II, пункту 17 розділу VIII Правил складання, подання заявки на торговельну марку, заявки на міжнародну реєстрацію торговельної марки та проведення експертизи заявки на торговельну марку, міжнародної реєстрації торговельної марки з поширенням на Україну, затверджених наказом Міністерства економіки України від 06 серпня 2024 року №19889) не відповідають висновкам Верховного Суду, які зазначає скаржник, у справах №922/3136/16, №910/15741/17.
В обґрунтування підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, ФОП Кривич К.В., зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, коли використання однієї і тієї ж торгової марки для однакових послуг в межах класу 35 Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП). Скаржник посилається на те, що у разі, якщо послуги є ідентичними або схожими настільки, що можуть ввести споживача в оману, то використання тотожних торгових марок може призвести до порушення прав власника зареєстрованої торгової марки. Наприклад, у справі щодо використання однакової назви магазину, Суд може визнати порушення, якщо послуги, що надаються в цих магазинах, є подібними (наприклад, обидва продають продукти харчування) і існує ризик, що споживачі можуть помилково вважати, що вони купують товари в одному і тому ж магазині, хоча насправді вони належать різним власникам, як і торгова марка, в даному випадку «ОПТОВИЧОК».
Незважаючи на те, що Верховний в своїх ухвалах від 31 липня 2025 року та від 12 серпня 2025 року вже звертав увагу на це, скаржник не вказав з яким саме висновком судів першої чи апеляційної інстанції щодо застосування наведених ним норм права та оцінки товарів і послуг в межах класу 35 МКТП він не погоджується, і стосовно якого відсутня оцінка та висновки Верховного Суду.
В частині обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, ФОП Кривич К.В. вказав пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки Північно-західний апеляційний господарський суд не надав належну оцінку зібраних у справі доказів таких як фото вивіски магазину «оптовичок», фіскальний чек та додатки до свідоцтв №129905 та № 333013 з роз'ясненнями про клас 35 МКТП.
Зі змісту абзацу першого пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України вбачається, що неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для касаційного оскарження судових рішень виключно у взаємозв'язку із наявністю випадків, передбачених пунктами 1 - 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження чи доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки наведене свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ФОП Кривич К.В. без руху на підставі частин другої і третьої статті 292 ГПК України, та надання скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій слід обґрунтувати поважність причин такого пропуску, а також уточнити касаційну скаргу, вказати, які саме висновки судів попередніх інстанцій у справі №906/1183/24 стосовно застосування наведених ним норм права, не відповідають висновкам Верховного Суду у зазначених скаржником справах; вказати з яким саме висновком судів першої чи апеляційної інстанції щодо застосування наведених ним норм права та оцінки товарів і послуг в межах класу 35 МКТП він не погоджується, і стосовно якого відсутня оцінка та висновки Верховного Суду.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Кривича Костянтина Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 квітня 2025 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 липня 2025 року у справі № 906/1183/24 залишити без руху.
2. Надати Фізичній особі - підприємцю Кривичу Костянтину Володимировичу строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Фізичній особі - підприємцю Кривичу Костянтину Володимировичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
І. Б. Колос