02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2089/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Сорока С.С.,
відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс Груп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивна Л.В., Барсук М.А., Руденко М.А.
від 02.07.2025
за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс Груп"
про стягнення 139 598 784,36 грн.
1. Істрія справи
Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс Груп" про стягнення 111 097 720,40 грн основного боргу, 13 543 751,65 грн пені в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, 7 604 885,90 грн штрафу у розмірі 7% від несвоєчасно сплаченої суми, 1 111 196,08 грн у вигляді 3% річних від простроченої суми, 6 241 230,37 грн інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами поставки вугільної продукції № 580-24 від 22.07.2024, № 683-24 від 24.09.2024, № 684-24 від 25.09.2024, № 685-24 від 06.09.2024.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/2089/25 позов Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс Груп" залишено без розгляду, на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак позивач у судове засідання, призначене на 28.04.2025, не з'явився, позивач не повідомив суд про причини своєї неявки в суд, а також не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Постановою від 02.07.2025 Північний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/2089/25. Справу № 910/2089/25 повернув до місцевого господарського суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- з ухвал господарського суду першої інстанції, зокрема від 26.02.2025 та 31.03.2025 вбачається, що явка сторін у судові засідання судом обов'язковою не визнавалась. Більше того, судом першої інстанції не покладався на позивача обов'язок з подання документів, пов'язаних з предметом спору, або будь-яких інших документів, без яких не можливо було б ухвалити законне рішення за результатами розгляду справи;
- місцевий господарський суд залишив без розгляду позов і фактично визнав, що спір не може бути вирішений ним за наявними у справі доказами без участі позивача, явку якого суд не визнавав обов'язковою під час дії воєнного стану;
- висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку із неявкою позивача в судове засідання та неповідомлення суд про причини неявки є непослідовним, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у даній справі залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив статтю 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 120, 121, 202, 226, 236 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник також зауважує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції протирічить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21, та у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21.
02.09.2025 від позивача, поза межами строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 30.07.2025, через систему «Електронний суд» до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Водночас позивач просить Суд визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними та врахувати даний відзив.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведених норм слідує, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Суд зазначає, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, з метою вчинення відповідної процесуальної дії, а не поновлений.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, враховуючи положення статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу, поданий Державним підприємства "Добропіллявугілля-видобуток", залишається Судом без розгляду.
4. Позиція Верховного Суду
Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
У пункті 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно з частиною 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У системно-логічному зв'язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, учасник справи має право:
- брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
- не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить про те, що обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання, є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.
Водночас частина 4 статті 202, пункт 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не містять вимог про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду.
Положення частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21.
Крім того, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 сформовано правовий висновок щодо застосування частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.
Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення.
Водночас у разі, якщо позивач не з'явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин.
Питання поважності причин є оціночним та залежить від доводів та/і доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 907/480/21).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції:
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2089/25, поставлено здійснювати розгляд справи № 910/2089/25 у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 31.03.25 о 14:30, викликано сторін у судове засідання;
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/2089/25 відкладено підготовче засідання до 28.04.25 об 11:30, та викликано сторін в підготовче засідання. Вказаною ухвалою встановлено, що сторони на виклик суду не прибули, а представник відповідача надіслав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату;
- зазначеними ухвалами також роз'яснено, зокрема, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд першої інстанції також встановив, що: позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання; позивач у судове засідання, призначене на 28.04.2025, не з'явився; позивач не повідомив суд про причини своєї неявки в суд; позивач не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про необхідність залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, Суд дійшов висновку про те, що апеляційний господарський суд приймаючи оскаржувану постанову припустився неправильного застосування частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки, викладені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 та від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 і помилково скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.
При цьому Суд відхиляє аргументи як скаржника, так і позивача, щодо посилання на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21, оскільки у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною 5 статті 205, пунктом 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас положення частини 5 статті 205 та пункту 4 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України не є ідентичними положенням частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають застосуванню у даному випадку, та якими керувався суд першої інстанції у цій справі №910/2089/25. Тому відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду не є релевантними до даної справи.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
За змістом статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням вище викладеного у цій постанові, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.
6. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс Груп" задовольнити.
2. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 у справі № 910/2089/25.
3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/2089/25 залишити в силі.
4. Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" (місцезнаходження: 85001, Донецька обл., м. Добропілля (з), пр. Шевченка, буд. 2; ідентифікаційний код 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс Груп" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 13А, кв. (офіс) 1; ідентифікаційний код 45114874) 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 копійок судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді Г.О. Вронська
І.Д. Кондратова