05 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/496/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій
на рішення Господарського суду Харківської області (Буракова А.М.)
від 10.04.2025
та постанову Східного апеляційного господарського суду (Шутенко І.А., Гребенюк Н.В., Слободін М.М.)
від 27.06.2025
у справі за позовом Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій
до Товариства з обмеженою відповідальністю "LEGIO"
про стягнення 138 710,55 грн,
1. Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "LEGIO" (далі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 138 710,55 грн неустойки (штрафу) за прострочення поставки товару, відшкодування судових витрат покласти на Відповідача.
2. Позовні вимоги обґрунтовані допущеним Відповідачем простроченням поставки продукції з 30.11.2024 до 09.12.2024 за договором від 12.09.2024 №279 на суму 15 412 284,00 грн, у зв'язку з чим Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку (штраф) на загальну суму в розмірі 138 710,55 грн.
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2025 у справі №922/496/25, позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з Відповідача на користь Позивача неустойку у розмірі 69 355,28 грн за прострочення поставки товару та 3 028,00 грн судового збору, в решті заявлених вимог відмовлено.
4. 21 липня 2025 року Скаржник подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій просить:
- прийняти касаційну скаргу до провадження;
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 69 355,27 грн;
- ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з Відповідача неустойку в розмірі 138 710,55 грн, в іншій частині рішення залишити без змін;
- судові витрати, понесені Позивачем у зв'язку з розглядом справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, покласти на Відповідача.
5. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
6. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
7. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 12 ГПК України).
8. Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
9. Частиною сьомою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розрахунку на місяць становить 3 028 грн.
11. Предметом позову в цій справі є стягнення 138 710,55 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2025 рік (100 х 3 028 грн = 302 800 грн).
12. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
13. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на Скаржника.
14. Скаржник обмежився викладенням власної правової позиції у межах обраних підстав касаційного оскарження, проте не посилається та не обґрунтовує підстави, передбачені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
15. Зважаючи на принципи змагальності та диспозитивності, Верховний Суд не вправі самостійно тлумачити касаційну скаргу та визначити зі змісту доводів скаржника конкретну(і) підставу(и) з переліку пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
16. У цьому контексті Суд зауважує, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, яка реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
17. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
18. Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 №R (95) 5 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
19. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 у справі "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France", заява №21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежена перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
20. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки воно вже реалізоване шляхом розгляду справи судом першої інстанції та надалі - апеляційної інстанції.
21. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних, обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки інакше принцип правової визначеності буде порушено.
22. Верховний Суд дослідив та оцінив предмет і ціну позову, складність справи. Разом із тим, оскільки касаційна скарга не містить посилань на підпункти "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України з наведенням відповідного обґрунтування, Скаржник не дотримався умов допуску до касаційного оскарження.
23. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій. Водночас Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду лише тому, що Скаржник вважає його незаконним. Настання відповідних наслідків у разі ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним (передбачуваним) процесом.
24. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2025 у справі №922/496/25, оскільки вони не підлягають касаційному оскарженню.
25. Текст цієї ухвали складено в межах розумного строку, враховуючи перебування головуючої судді Вронської Г.О. та суддів Губенко Н.М., Кондратової І.Д. у відпустці.
26. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
27. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, заява №17185/02, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, заява №36655/02, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, заява №19567/02, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004, заява №62771/00).
Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2025 у справі №922/496/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова