29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"10" вересня 2025 р. Справа № 924/635/24
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи
за позовом Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" смт. Антоніни, Красилівського району, Хмельницької області
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" смт. Антоніни, Красилівського району, Хмельницької області
про стягнення 12 092 152,60грн штрафу
Представники сторін не викликались.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2024 у справі №924/635/24 у первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволено, визнано недійсним Договір про співпрацю від 07.04.2017, укладений між Фермерським господарством "Фортуна-Агро Д" смт Антоніни Красилівського району Хмельницької області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Довіра" смт Антоніни Красилівського району Хмельницької області, стягнуто з Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" (смт Антоніни, площа Графська, 27, Красилівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 38720052) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" (смт Антоніни, пл. Графська, 54, Красилівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 03785958) 2422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) витрат по оплаті судового збору.
Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 рішення суду області від 11.11.2024 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2025 постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2024 скасовано. В частині вирішення зустрічного позову СТОВ "Довіра" до ФГ "Фортуна - Агро Д" про визнання недійсним договору про співпрацю від 07.04.2017 ухвалено нове рішення про відмову в позові. У частині вирішення позову ФГ "Фортуна - Агро Д" до СТОВ "Довіра" про стягнення 12 092 152,60грн. штрафу, справу №924/635/24 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.08.2025 по справі №924/653/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" на користь Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" 10281567,72грн штрафу, 154223,52грн витрат на оплату судового збору. У задоволенні 1 810 586,90грн штрафу відмовлено. Повний текст рішення складений 22.08.2025.
29.08.2025 представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, згідно з якою просить суд: 1. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" на користь Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" 539 782,31грн судового збору. 2. Поновити Фермерському господарству "Фортуна-Агро Д" пропущений строк на подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу. 3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" на користь Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" 57 500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що Верховним Судом у постанові від 23.04.2025 та Господарським судом Хмельницької області у рішенні від 14.08.2025 не було вирішено питання щодо розподілу судового збору сплаченого позивачем при поданні апеляційної скарги (в частині що стосується первісного позову, сплаченого згідно платіжної інструкції №1089 від 29.11.2024 в сумі 272073,43грн) та касаційної скарги (в частині що стосується первісного позову, сплаченого згідно платіжних інструкцій №265 від 19.03.2025 в сумі 289000,00грн, та № 269 від 19.03.2025 в сумі 0,46грн).
Окрім того, зазначає представник позивача, під час розгляду справи, до закінчення судових дебатів, ним в одному із судових засідань було зазначено про понесення позивачем судових витрат, які складаються з оплачених останнім судових зборів у даній справі та витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, вказує, що представником позивача було озвучено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00грн, та зазначено що остаточно їх розмір буде погоджено сторонами після винесення рішення у справі, а докази їх понесення будуть подані до суду протягом п'яти днів після винесення рішення.
Зауважує, що 14.08.2025 під час судового засідання в режимі відеоконеренції через технічні проблеми з ним було втрачено зв'язок до моменту виходу судді з нарадчої кімнати та проголошення рішення, представнику позивача та позивачу стало відомо про зміст винесеного рішення лише після появи його тексту в електронному суді 22.08.2025. Після ознайомленням зі змістом рішення суду, та отримання інформації про те що позов задоволено, про суму задоволених позовних вимог та судового збору, представником позивача адвокатом Міровським В.А., за погодженням з позивачем, було здійснено підготовку тексту заяви про винесення додаткового рішення у справі №924/635/24 та за результатами наданих послуг складено Акт приймання-передачі наданих послуг від 27.08.2025 за договором про надання правової допомоги № 28-04/25/1 від 28.04.2025. Згідно даного акту, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу склав 57 500,00грн.
У зв'язку з викладеним, вказує, що позивач не мав змоги подати до суду докази що підтверджують понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката (акт приймання-передачі наданих послуг від 27.08.2025) потягом п'яти днів після винесення рішення, а тому є підстави для поновлення судом даного строку.
05.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення по справі, у якому останній просить відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку для подання заяви про розподіл судових витрат у справі №924/635/24 та залишити заяву представника позивача про розподіл судових витрат у справі №924/635/24 без розгляду. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що докази на підтвердження розміру судових витрат, які заявник поніс у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України мали бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, тобто до 19.08.2025 включно. Однак, позивач направив заяву про розподіл судових витрат у справі з доказами понесених витрат 29.08.2025.
Представник відповідача зауважує, що у судовому засіданні 14.08.2025 під час розгляду позовної заяви був присутній представник позивача - адвокат Міронський В.А. в режимі відеоконференції, а згідно ч. 5 ст. 197 ГПК України, ризик технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Вважає, що заявник не надав належних та допустимих доказів об'єктивної неможливості подання заяви вчасно, а також, що відсутність зв'язку виникла з вини суду чи провайдера. Отже, заявником не доведено обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії (подання доказів в межах усіх 5 днів), тому вважаємо причини пропуску строку неповажними.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 224 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
З огляду на викладене вище, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
Проаналізувавши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу, судом враховується таке.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.
При визначенні розміру судового збору, який необхідно стягнути з відповідача, суд виходить з того, що позивач заявив одну вимогу майнового характеру.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, розмір судового збору за вимогу майнового характеру на суму 12 092 152,60грн становить 181382,29грн.
За результатами нового розгляду справи господарський суд, який приймає рішення по суті спору, вирішує питання про розподіл судового збору за апеляційною та касаційною скаргами з урахуванням положень ст. 129 ГПК України та керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (постанова ОП КГС ВС від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22).
Відповідно до пп. 6 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Тому судовий збір за подання апеляційної скарги становить 272073,43грн (181382,29грн х 150 %), який було сплачено позивачем згідно з платіжною інструкцією №1089 від 29.11.2024.
Відповідно до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З врахуванням того, що касаційна скарга подавалася скаржником до суду через систему "Електронний кабінет", судовий збір за подання касаційної скарги становить 290 211,66грн (181382,29грн х 200 % х 0,8), який було сплачено позивачем згідно з платіжними інструкціями №163 від 25.02.2025 на суму 6056,00грн, №265 від 19.03.2025 на суму 289000,00грн та №269 від 19.03.2025 на суму 0,46грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача належить стягнути 272073,43грн судового збору за подання апеляційної скарги (сплаченого згідно з платіжною інструкцією №1089 від 29.11.2024 на суму 272073,43грн) та 290211,66грн судового збору за подання касаційної скарги (сплаченого згідно з платіжними інструкціями №163 від 25.02.2025 на суму 6056,00грн, №265 від 19.03.2025 на суму 289000,00грн та №269 від 19.03.2025 на суму 0,46грн).
Окрім того, суд вважає за належне вказати, що у заяві про ухвалення додаткового рішення від 29.08.2025 заявником наведено арифметично неправильний розрахунок судового збору.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 2 статті 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Положеннями частини 3 статті 244 ГПК України, зокрема, визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що позивачем у позовній заяві зроблено заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а представником позивача під час судових дебатів було озвучено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, та зазначено що остаточно їх розмір буде погоджено сторонами після винесення рішення у справі, а докази їх понесення будуть подані до суду протягом п'яти днів після винесення рішення.
Як вбачається з матеріалів справи представник позивача під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду 14.08.2025 присутнім не був.
Наявна в матеріалах справи Довідка про доставку електронного листа свідчить, що в електронному вигляді рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.08.2025 у справі №924/635/24 доставлено в електронний кабінет позивача - 22.08.2025 о 20:26.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом.
Згідно з абзацу 6 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Наступний робочий день за 22.08.2025 - 25.08.2025.
Фермерське господарство "Фортуна-Агро Д" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із заявою про винесення додаткового рішення 29.08.2025, сформованою в системі "Елелектронний суд" - 29.08.2025.
За таких обставин, заява Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №924/635/24 подана в межах строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Також судом враховується, що представником позивача подавалась заява про надіслання копії вступної та резолютивної частини рішення суду у справі від 14.08.2025, яка була надіслана позивачу 22.08.2025 разом із повним текстом.
Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, згідно з пунктом третім частини першої, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №910/16223/18.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 19.08.2020р. у справі 3910/7520/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21); 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.12.2021 року у справі №904/3550/21.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок міститься у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
На підтвердження витрат на професійну допомогу позивачем надано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 28.04.2025, укладений між "Міровський та партнери" (далі - Бюро) та Фермерським господарством "Фортуна-Агро Д"" (далі - клієнт), та Акт приймання - наданих послуг за договором про надання правової допомоги №28-04/25/1 від 28.04.2025.
Згідно пункту 1.1 Договору, Бюро надає Клієнту за його вимогою правову допомогу у цивільних, господарських та адміністративних справ, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; зберігання документації Клієнта за його вимогою або у випадках, передбачених чинним законодавством України; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення здійснення цивільного, господарського, адміністративного, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що розмір гонорару Бюро, за послуги вказані у пункті 1.1 цього Договору, узгоджується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг виходячи з фактичного часу затраченого Адвокатом Бюро та ставки 2500грн за одну годину часу затраченого на надання послуги.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за даним Договором (пункт 7.1 Договору).
27.08.2025, за результатом надання послуг по Договору, між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг. Бюро надало, а Клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги у справі №924/635/24 на загальну суму 57500грн.
Згідно з актом надані наступні послуги:
1. Аналіз документів у справі, вивчення попередніх процесуальних рішень (7 години * 2500 грн=17500 грн).
2. Надання усної консультації щодо юридичної позиції (1 година * 2500грн = 2500 грн).
3. Підготовка процесуальних документів: підготовка заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, підготовка заперечення на заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, підготовка заяви про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат (6 години * 2500грн = 15000грн), участь у судових засіданнях (9 години * 2500грн = 22 5000грн). Загальна вартість послуг складає 57500грн.
Договір та Акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками.
З матеріалів справи вбачається, що заява про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, заперечення щодо зменшення розміру штрафних санкцій у справі, заява про ухвалення додаткового рішення від 29.08.2025, підписані представником позивача - адвокатом Міровським Вадимом Анатолійовичем.
Окрім того, представник позивача - адвокат Міровський В.А., приймав участь в засіданнях по справі №924/635/24 в режимі відеоконференцзв'язку - 16.06.2025, 25.06.2025, 08.07.2025, 14.07.2025, 22.07.2025, 30.07.2025, 06.08.2025, 14.08.2025.
Вказані матеріали є належними доказами (належно оформлені) того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі адвокатом Міровським Вадимом Анатолійовичем, згідно з договором, що в силу ст. 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу (враховуючи, що позов частково задоволений).
Згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, позивачем згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання йому послуг правової допомоги під час розгляду справи №924/635/24 у Господарському суді Хмельницької області.
Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи предмет спору, критерії співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, враховуючи задоволення позовних вимог частково, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 57500,00грн є завищеними, та дійшов висновку про стягнення цих витрат у розмірі 35000,00 грн.
З огляду на вище викладене з відповідача на користь позивача належить стягнути такі судові витрати: 272073,43грн судовий збір за подання апеляційної скарги, 290211,66грн судовий збір за подання касаційної скарги та 35000,00грн витрати на професійну правничу допомогу адвоката
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232-235, 241, 244, 254, 256, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" (31022, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт. Антоніни, площа Графська, буд. 54, код ЄДРПОУ 03785958) на користь Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" (31022, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт. Антоніни, площа Графська, буд. 27, код 38720052) 272073,43грн (двісті сімдесят дві тисячі сімдесят три гривні 43коп) судового збору за подання апеляційної скарги, 290211,66грн (двісті дев'яносто тисяч двісті одинадцять гривень 66коп) судового збору за подання касаційної скарги та 35000,00грн (тридцять п'ять тисяч гривень 00коп) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.
Повне судове рішення складено 10.09.2025.
Суддя М.Є. Муха
Виготовлено 1 примірник - до справи.
ФГ "Фортуна-Агро Д" (до електронного кабінету). СТОВ "Довіра" (до електронного кабінету).