Справа №521/15428/25
Пр. №2-з/521/151/25
10 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові-Н», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіана», Товариство з обмеженою відповідальністю «Таіда», Акціонерне товариство «Сенс Банк», Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,
встановила:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Нові-Н», ТОВ «Кіана», ТОВ «Таіда», АТ «Сенс Банк», АТ «Укрсиббанк» про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя залишено без руху у зв'язку з невиконанням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, позивачу надано строк для усунення недоліків, визначених ухвалою суду.
09 вересня 2025 року позивач надала до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просила суд вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборону суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (державним реєстраторам, нотаріусам) вчиняти будь-які дії.
Стверджувала, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі призведе до втрати можливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову та неможливості захисту його порушених прав.
В порядку, визначеному ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву, матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заяваОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборону суб'єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (державним реєстраторам, нотаріусам) вчиняти будь-які дії задоволенню не підлягає у зв'язку із тим, що вона подана передчасно та обставини, на які посилається заявник як підстави для забезпечення позову не підтверджені належними та допустимими доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суддя
ухвалила:
Заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові-Н», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіана», Товариство з обмеженою відповідальністю «Таіда», Акціонерне товариство «Сенс Банк», Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.М. Сегеда