Справа № 947/32545/24
Провадження № 1-кп/947/586/25
10.09.2025 року
Колегія суддів Київського районного суду м. Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024101110000137 від 14.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з триманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
В обгрунтування клопотання прокурор, посилаючись на доводи, викладені у письмовому клопотанні зазначив, що строк запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_7 спливає, тому виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу, оскільки існують ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_7 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому він обвинувачується, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом.
Прокурор вважає, що запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, неможливо.
Також прокурор, посилаючись на норми ч. 6 ст.176, ст.ст.177, 178 КПК України просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора зазначивши, що ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, раніше не судимий, ризики зменшились, тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора або визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника.
Дослідивши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.
Стороною обвинувачення доведені ризики, передбаченні п.п.1. 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: з урахуванням того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, колегія суддів вважає, що усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі застосування запобіжного заход, не пов'язаного з триманням під вартою, останній може здійснити спробу переховуватися від суду; може перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування може повідомити іншим особам; ОСОБА_7 , може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення у якому обвинувачується.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, тяжкості покарання, яке загрожує у разі визнання його винним у скоєнні особливо тяжкого злочину, який є наднебезпечним в умовах воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку, що існує реальний ризик, що обвинувачений може здійснити спробу переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, вчинити інше кримінальне правопорушення у т.ч. проти основ національної безпеки України.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у рішенні Другого сенату Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2024 від 19 червня 2024 року, відповідно до якої КСУ дійшов висновку, що частина шоста статті 176 Кримінального процесуального кодексу України не суперечить статтям 3, 8, частинам першій, другій статті 29, частині першій статті 55, частині першій статті 62, частині першій статті 64 Конституції України.
Крім того, Конституційний Суд України вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 КПК, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану та зазначив, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 статті 176 КПК у суду є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177 та 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід.
Викладене свідчить про те, що застосування застави як більш м'якого запобіжного заходу є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого є неможливим, оскільки менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб та відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України вважає необхідним при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 331, 369-372, 392-395 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 08.11.2025 року в ДУ "Одеський слідчий ізолятор".
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3