Справа № 947/25956/25
Провадження № 1-кс/947/12431/25
29.08.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001308 від 04.10.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.146 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчими слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024160000001308 від 04.10.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.146 КК України.
Статтею 29 Конституції України гарантується право кожної людини на свободу та особисту недоторканність, які можуть обмежуватися лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
З огляду на вимоги зазначеної норми Основного Закону та ст.ст.13,14,16 Закону України «Про психіатричну допомогу», рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 у справі № 1-1 /2016 при примусовій госпіталізації, хворих (без їх згоди) вимагається висновок комісії лікарів-психіатрів та рішення суду, а у разі недієздатності особи також прохання або згода її опікуна.
Таким чином, чинне законодавство забороняє будь-яке позбавлення особи волі, у тому числі у зв'язку з психічними розладами, без рішення суду як основного засобу контролю за дотриманням прав громадян на свободу.
Крім того, суспільні відносини у сфері охорони здоров'я врегульовані актами законодавства, насамперед Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон).
Відповідно до вимог згаданого Закону поняття «реабілітація» відноситься до одного з видів медичної допомоги та насамперед передбачає забезпечення осіб, які звернулися саме за медичною допомогою до лікарів.
Надавати реабілітаційну допомогу можуть особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.
Статтею 33 Закону визначено, що м едична допомога надається професійно підготовленими медичними працівниками закладів охорони здоров'я з одержаною відповідно до закону ліцензією та зареєстрованими фізичними особами-підприємцями з відповідною ліцензією, отриманою в установленому законом порядку.
Для соціальної реабілітації наркозалежних осіб передбачено створення закладів, зокрема центру соціально - психологічної реабілітації та психологічної підтримки осіб, які потребують отримання соціальних послуг, який відповідно до «Типового положення про центр соціально - психологічної реабілітації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 741 є спеціалізованим закладом соціального захисту, в якому на добровільних засадах тимчасово перебувають особи, які пройшли курс лікування залежності від наркотичних засобів чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я та потребують отримання соціальних послуг з урахуванням їх потреб і принципу забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок.
Такі центри утворюються місцевою держадміністрацією, органом місцевого самоврядування, благодійною організацією та громадським об'єднанням за наявності необхідної матеріально-технічної бази та не має на меті одержання прибутку. Розміщення в підвалах, цокольних поверхах, у приміщеннях, віддалених від населених пунктів, та за відсутності розвинутої транспортної інфраструктури не допускається.
Зарахування до центру здійснюється згідно з наказом його директора, що видається на підставі заяви отримувача соціальних послуг за наявності паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, медичної довідки про стан здоров'я та про проходження курсу лікування від наркотичної залежності в закладах охорони здоров'я або письмового направлення органу, що утворив центр, чи центру соціальних служб. Особи віком до 18 років зараховуються на підставі заяви батьків або осіб, що їх замінюють.
Водночас, до центру не зараховуються особи, що перебувають у стані наркотичного сп'яніння, із симптомами хвороби у гострому періоді або в період загострення хронічних захворювань.
Встановлено, що ОСОБА_4 , володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, знаючи психологію людей, переслідуючи корисливі мотиви, будучи обізнаним в сфері надання послуг наркозалежним, вирішив створити фіктивний реабілітаційний центр для утримання наркозалежних проти їх волі, без відповідних на те дозволів та ліцензій, під прикриттям громадської організації «Наркологічний Центр «Друге Дихання», код ЄДРПОУ 44118197, місцезнаходження юридичної особи за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32, із основним видом діяльності код КВЕД 94.99 «Діяльність інших громадських організацій».
Розуміючи, що забезпечити діяльність реабілітаційного центру неможливо без залучення інших осіб, які будуть діяти за вказівками організатора та будуть об'єднанні загальною метою, ОСОБА_4 , у різний проміжок часу підшукав осіб, обізнаних в сфері надання послуг наркозалежним, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, яких залучив в якості співвиконавців до протиправної діяльності. Після чого, об'єднавшись у групу з розподілом ролей та функції кожного з її учасників, зазначені особи дали свою добровільну згоду на участь у протиправній діяльності під керівництвом ОСОБА_4 .
З метою досягнення єдиного злочинного результату, ОСОБА_4 , будучи організатором злочинної групи, розробив план скоєння злочинів, який полягав у незаконному позбавленні волі наркозалежних осіб з утриманням їх у фіктивному центрі реабілітації, що діятиме під прикриттям громадської організації «Наркологічний Центр «Друге Дихання», під виглядом надання реабілітаційної допомоги. При цьому, ОСОБА_4 , як організатором було встановлено розмір плати за начебто допомогу у подоланні залежності, яку родичі чи близькі наркозалежних осіб повинні були сплатити готівкою чи здійснивши переказ грошових коштів на банківську картку.
Розуміючи, що для створення та забезпечення функціонування реабілітаційного центру необхідне приміщення, в якому можна утримувати велику кількість людей, без привернення уваги сторонніх осіб, ОСОБА_4 в невстановлений час, але не пізніше жовтня 2024 року, підібрав приміщення, розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Жоліо-Кюрі,32, яке, за вказівкою останнього, від імені громадської організації «Наркологічний Центр «Друге Дихання» орендувала невстановлена особа.
Крім того, з метою створення вигляду законної діяльності реабілітаційного центру та добровільного перебування в ньому наркозалежних осіб, ОСОБА_4 розробив документацію, яку повинні були вести інші члени організованої групи (заява від особи про згоду на реабілітацію, анкета особи, яка потребує реабілітації, тощо), а також методи та правила внутрішнього розпорядку фіктивного реабілітаційного центру.
Таким чином, ОСОБА_4 , використовуючи свої лідерські якості, будучи обізнаним про способи та методи діяльності правоохоронних органів щодо викриття та розслідування злочинів, пов'язаних із незаконним позбавленням волі людей, розуміючи можливі наслідки протиправних дій, проте нехтуючи суворістю визначеного кримінальним законодавством покарання, організував на території м. Одеса організовану групу з розподілом ролей та функцій кожного з її учасників, об'єднавши їх єдиною метою - отримання незаконного прибутку, підпорядкувавши собі членів даної організованої групи.
Організована ОСОБА_4 група мала стійкий характер, високий ступінь організованості, відрізнялася побудованою ієрархією, чітким плануванням, підготовкою до вчинення злочинів, розподілом ролей та функцій між її учасниками.
Таким чином, відповідно до злочинного плану і розподілу ролей між членами групи, кожен з її учасників виконував відведені йому функції, наступним чином.
ОСОБА_4 обравши собі роль керівника організованої групи, здійснював загальне керівництво групою, координував дії і злочинні ролі кожного учасника, розподіляв грошові кошти, отримані внаслідок злочинної діяльності, забезпечував діяльність центру: вирішував питання з харчовим постачанням, особисто здійснював керівництво «реабілітаційним центром», розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32, контролювали дії інших членів організованої групи.
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, за вказівкою організатора виконували функції «адміністраторів-охоронців» та «силового супроводу», приймали участь у поміщенні потерпілих до реабілітаційного центру, незаконно утримували осіб на території реабілітаційного центру за вищевказаною адресою, з метою формування «покори», завдавали сильного морального болю шляхом залякування, за що отримували грошову винагороду.
Також, з метою конспірації своєї протиправної діяльності учасниками організованої групи використовувались різні номери мобільних телефонів та банківських карток.
Зокрема, у своїй злочинній діяльності для спілкування з родичами та близькими наркозалежних, а також зв'язку між членами організованої групи ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи використовували наступні номери мобільних телефонів: оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар»: НОМЕР_1 ; оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна»: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; а для отримання грошових коштів банківську картку, імітовану банком АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з номером: НОМЕР_6 .
Крім того, для транспортування наркозалежних осіб до фіктивного реабілітаційного центру «Наркологічний Центр «Друге Дихання» ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи використовували автомобілі: «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний знак НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_6 ; «Hyundai Elantra», державний реєстраційний знак НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_5 ; «Mitsubishi Pajero», державний реєстраційний знак НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_4 .
Кошти, отримані від незаконного утримання наркозалежних осіб на території фіктивного реабілітаційного центру «Наркологічний Центр «Друге Дихання», за вказівками ОСОБА_4 , як організатора, розподілялись між всіма членами групи наступним чином.
Після отримання грошових коштів від родичів та близьких наркозалежних осіб, які утримувал ись в реабілітаційному центрі, ОСОБА_4 розподіляв їх між всіма учасниками створеної та керованої ним групи, також частина коштів використовувалась членами організованої групи для забезпечення функціонування реабілітаційного центру (сплати орендної плати, придбання продуктів харчування, седативних препаратів та інше), а також вирішення побутових потреб.
Таким чином, організована ОСОБА_4 група упродовж тривалого часу, з жовтня 2024 року по травень 2025 року, скоїла на території м. Одеса ряд умисних злочинів, пов'язаних із незаконним позбавленням волі та викраденням осіб.
Крім того, в ході досудового розслідування, зокрема за результатами проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, отримано інформацію щодо протиправної діяльності так званих «реабілітаційних центрів», зокрема реабілітаційний центр «Реванш», в якому здійснюють свою протиправну діяльність ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; реабілітаційний центр «Лідер», в якому здійснюють свою протиправну діяльність ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; наркологічний центру «Доктор Благо Плюс»; благодійна організація «Центр ресоціалазації наркозалежної молоді «Еверест».
Попередньо встановлено, що діяльність зазначених «реабілітаційних центрів» полягала у незаконному позбавленні волі наркозалежних осіб з утриманням їх у таких центрах, під виглядом надання реабілітаційної допомоги.
За результатами проведених слідчих дій, негласних слідчих (розшукових) дій та розшукових заходів достеменно встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень може бути причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Має в користуванні автомобіль марки «Hyundai Sonata» 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_10 , державний реєстраційний номер НОМЕР_11 .
11.07.2025 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «Hyundai Sonata», 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_10 , державний реєстраційний номер НОМЕР_11 .
15.07.2025 проведено обшук автомобіля марки «Hyundai Sonata», 2017 року випуску, VIN-код НОМЕР_10 , державний реєстраційний номер НОМЕР_11 .
В ході проведення обшуку вилучено автомобіль марки «Hyundai Sonata», 2017 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_11 , ключ від вказаного автомобілята свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 .
В подальшому, вищевказане майно було визнано речовим доказами, про що винесено відповідну постанову від 15.07.2025, оскільки вказаний автомобіль ОСОБА_5 міг використовувати для транспортування наркозалежних осіб до фіктивного реабілітаційного центру «Наркологічний Центр «Друге Дихання». Зазначена інформація на даний час перевіряється, оскільки усіх фактів незаконного позбавлення волі осіб та їх примусового поміщення до реабілітаційного центру станом на теперішній час не встановлено. Через великий обсяг інформації, яку необхідно проаналізувати, виникла необхідність у накладенні арешту, з метою її збереження.
Крім того слід зазначити, що в ході документування злочинної діяльності, проведено негласні слідчі (розшукові) дії відносно осіб, які причетні до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, в тому числі відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , в порядку ст. 263 КПК України, з яких вбачається, що зазначені особи пов'язані спільною протиправною діяльністю, яка полягає у організації «виїздів», з метою «оперативного поміщення» осіб до реабілітаційного центру - застосування фізичної сили та насильне поміщення до центру; обміні даними стосовно «пацієнтів» та вказівок щодо їх лікування та поводження з ними; введенні в оману родичів щодо дійсних намірів стосовно осіб, які перебувають в центрі.
Також, проведено негласну слідчу (розшукову) дію в порядку ст.269 КПК України за місцем, розташованим за адресою: місто Одеса, вулиця Жоліо-Кюрі,32, якою підтверджено факти незаконного позбавлення волі осіб, які полягають у примусовому поміщенні осіб до реабілітаційного центру. При цьому таких осіб доставляли до реабілітаційного центру «Друге Дихання» на автомобілі марки «Hyundai Sonata», 2017 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_11 .
Слід зауважити, що на підставі зібраних доказів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 15.07.2025 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України.
Ухвалами слідчих суддів Київського районного суду міста Одеси клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків, на 72 години (ухвала від 31.07.2025 року надійшла до Одеської обласної прокуратури 12.08.2025).
Процесуальний керівник повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Прокурор надав заяву в якій клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених письмово та розглянути у його відсутності.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_20 надала письмові запереченя в яких зазначила, що вилучений транспортний засіб належить на праві власності дружині підозрюваного - ОСОБА_21 , який вона придбала для власного користування. Крім того, власницею у протоколі обшуку від 15.07.2025 року викладені зауваження, в яких отання зазначила, що автомобіль знаходиться виключно у її власності і користуванні та жодного відношення до кримінального провадження не має. Зазначила, що органом досудового розслідування не доведено, що підозрюваний використовував автомобіль під час вчинення кримінальних правопорушень. У зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні клопотання та розглянути у її відсутності.
Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З урахуванням вищевикладеного та з метою дотримання процесуальних строків розгляду такого роду клопотань, вважаю за можливе розглянути останнє у відсутності власника/володільця майна та його представника.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника власника майна, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до п.п.1,2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
При цьому, у відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечення збереження речових доказів. В свою чергу не накладення арешту на тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.
В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, є всі підстави вважати, що було знаряддям вчинення злочину, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Відповідно до матеріалів клопотання, постановою слідчого від 15.07.2025 року вищезазначене вилучене майно визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню.
Враховуючи встановлені по кримінальному провадженню обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно може мати доказове значення та є достатньо підстав вважати, що його збереження необхідно для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження, оскільки транспортний засіб, міг бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.ч.2,3 ст.146 КК України.
Так, згідно проведених у кримінальному провадженні негласних слідчих (розшукових) дій в порядку ст.270 КПК України, є всі підстави вважати, що вказаний автомобіль ОСОБА_5 використовував для транспортування наркозалежних осіб до фіктивного реабілітаційного центру «Наркологічний Центр «Друге Дихання».
Доводи прокурора, щодо користування вилученим автомобілем підозрюваним ОСОБА_5 , який за версією органу досудового розслідування, може бути причетним до вчинення злочину передбаченого ч.ч.2,3 ст.146 КК України, підтверджується протоколом обшуку транспортного засобу від 15.07.2025 року під час якого останній був присутній.
З приводу посилання захисника на те, що відсутні підстави для накладення арешту на майно третьої особи, слідчий суддя звертає увагу, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст.170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Відтак, з огляду на фактичні обставини кримінального правопорушення, за фактом імовірного вчинення якого проводиться досудове розслідування, на даній стадії досудового розслідування застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вищезазначеного майна, є обґрунтованим.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер, тому відповідні обмеження є розумними і спів мірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Так, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, відповідності тимчасово вилученого майна п.1 ч.2 ст.167 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що недоліки вказані в ухвалі слідчого судді про повернення клопотання усунуті та захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.
Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000001308 від 04.10.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.146 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на:
- автомобіль марки «Hyundai Sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_11 , 2017 року випуску;
- ключ від вказаного автомобіля;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 ,
шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном до скасування арешту у порядку встановленому КПК України.
Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1