Справа № 946/5232/25
Провадження № 3/946/1622/25
Іменем України
02 вересня 2025 року м. Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бальжик О.І., за участю секретаря Коваленко А.В.. розглянувши матеріали, які надійшли з відділу превенції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 08.11.2001 року,
про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП,-
Згідно наданих матеріалів, 08.07.2025 року біля 11 години 30 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила сварку з онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якої виражалася грубою нецензурною лайкою на її адресу та плюнула в обличчя, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру.
У судове засідання, призначене на «10» годину «00» хвилин 02.09.2025 року, ОСОБА_1 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність. Представник притягуваної - адвокат Волкогонов О.К. надав письмові заперечення, в яких просив закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Заперечення обґрунтовані тим, що адміністративний протокол складено з численними порушеннями та не містить об'єктивного підтвердження вчинення адміністративного правопорушення. У протоколі наведено лише формальні ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, без будь-якого фактичного підтвердження. Згідно з протоколом, огляд не проводився, тілесні ушкодження не зафіксовані, медичні або інші докази відсутні, речові докази не вилучались. Відтак, зібрані матеріали не містять доказів того, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно ОСОБА_2 . Крім того, притягувана особа має поважний вік, а саме 86 років, що виключає можливість застосування фізичної сили, яка б становила реальну загрозу безпеці особі значно молодшого віку. Також у протоколі наявна внутрішня суперечність: у графі «склад адміністративного правопорушення» зазначено лише ОСОБА_2 , тоді як у графі «потерпілий» вказано дві особи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без пояснення обставин, дій чи причин включення іншої особи. У матеріалах справи наявні суттєві розбіжності у письмових поясненнях учасників подій, що ставить під сумнів достовірність викладених обставин. Зокрема, ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 схопила її за руку, тоді як ОСОБА_2 про цей факт не згадує, що свідчить про непослідовність у свідченнях. Аналогічно, твердження ОСОБА_2 про погрози на адресу дитини не підтверджуються поясненнями самої дитини. Крім того, у поясненнях фігурує різний час виникнення конфлікту - 10:40 годин та 11:30 годин, що унеможливлює точне встановлення обставин справи. Таким чином, провадження підлягає закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
Приймаючи до уваги, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання не з'явилася, зважаючи на строк розгляду справи, передбачений ст.277 КУпАП, та враховуючи, що у відповідності до ст.268 КУпАП присутність особи не є обов'язковою, суддя вирішила розглянути справу на підставі наявних в її розпорядженні матеріалів.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшла такого висновку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За змістом вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється.
Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим статтею 256 КУпАП.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для повного розкриття суті адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія, і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.
Пункт 3 частини першої статті першої Закону № 2229-VIII визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1ст.1 Закону №2229-VIII).
Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Тобто, насильство в сім'ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції статті 173-2 КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
ОСОБА_1 в провину ставиться те, що вона вчинила дії, що підпадають під ознаки психологічного та фізичного домашнього насильства, що могли б спричинити шкоду психічному здоров'ю потерпілої особи.
Об'єктивна сторона правопорушення за ст. 173-2 КУпАП проявляється у настанні наслідків у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої особи.
На відміну від попередньої редакції ст. 173-2 КУпАП, яка передбачала імовірність настання згаданих наслідків («внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого», в редакції Закону № 1604-IX), чинна редакція (яка набула чинності з 19.12.2024 року на підставі Закону № 3733-IX від 22.05.2024 року) передбачає обов'язковим наслідком завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої особи.
Суд звертає увагу, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року).
За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.11.2023 року у справі №676/265/23 домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Разом з тим, сварка, про яку йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.
З фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, тощо.
Таким чином, факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За вказаних обставин, суддя дійшла висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 173-2, 247, 251, 252, 266, 276-280, 283 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Копію постанови надіслати для відома ОСОБА_1 .
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя: